Ухвала

від 02.08.2021 по справі 635/5655/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№635/5655/16-ц

Провадження по справі№2/635/1498/2021

У Х В А Л А

02 серпня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді Бобко Т.В.

представника позивача за основним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідача за основним позовом - ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання Полоз М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ майна подружжя, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя,-

В с т а н о в и в:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває зазначена цивільна справа.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 липня 2016 року провадження по справі відкрито, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу задоволено частково. Ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 28 липня 2016 року скасовано і передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року провадження по справі відкрито, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 червня 2019 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2019 року зупинено провадження по справі до повернення справи з Харківського апеляційного суду після розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу суду від 20 серпня 2019 року.

За наслідками повторного автоматичного розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який було здійснено згідно Розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області Мазур О.О. №01-02/123 від 18 листопада 2019 року у в`язку з розглядом Вищою радою правосуддя 24 жовтня 2019 року заяви про звільнення судді ОСОБА_7 у відставку, відповідно до наказу голови Харківського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2019 року №05-05/137 Про відрахування судді Харківського районного суду Харківської області Панас Н.Л. , зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., поновлено провадження у справі справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2020 року у задоволенні заяви відповідача за основним позовом ОСОБА_4 про зупинення провадження у даній справі відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2020 року у задоволенні заяви відповідача за основним позовом ОСОБА_4 про зупинення провадження у даній справі відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2020 року у задоволенні заяви відповідача за основним позовом ОСОБА_4 про зупинення провадження у даній справі відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2020 року прийнято відмову позивача ОСОБА_3 від позову в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 6116652 (шість мільйонів сто шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок; закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ майна подружжя, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, в частині позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення грошової суми у розмірі 6116652 (шість мільйонів сто шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок; прийнято заяву позивача ОСОБА_3 про визнання позивачем обставин щодо зайняття ОСОБА_5 веденням спільного господарства (бізнесу), вихованням дітей та спільного побуту разом з позивачем.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 липня 2021 року у задоволенні клопотання відповідачів за основним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про призначення по справі судової економічної експертизи, поданого до Харківського районного суду Харківської області 10 березня 2020 року, відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 липня 2021 року у задоволенні клопотання відповідачів за основним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, поданого до Харківського районного суду Харківської області 02 серпня 2019 року, відмовлено.

02 серпня 2021 року відповідач за основним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду із клопотанням, в якому просила поновити строк на подання заяви про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі іншого відповідача, визнавши причини його пропуску поважними, прийняти заяву про збільшення позовних вимог та заяву про залучення до участі у справі свіддіповідача ОСОБА_6 у вигляді уточненої зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , треті особи - ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, визнання права власності та визнання правочинів недійсними. В обгрунтування вказаного клопотання відповідач за основним позовом посилалась на те, що під час розгляду справи судом, останній стало відомо, що частина спірного майна, яка є предметом спору як за зустрічним, так і за основним позовом, перейшла у власність третьої особи - ОСОБА_6 . При цьому, під час вирішення судом клопотання в судовому засіданні 12 липня 2021 року, представник позивача фактично відмовився залучати вказану особу в якості відповідача, а суд, маючи, про таке відповідну інформацію у справі ще з 2020 року з власної ініціативи такого зробити не може. Отже, дії позивача за основним позовом заздалегідь мають ознаки зловживання процесуальними правами у вигляді подання завідомо безпідставного позову, позову у спорі, що має очевидно штучний характер, оскільки позивачу достовірно відомо, хто є власником майна, яке є предметом позову та теперішній час, однак вимоги до такої особи позивач не ставить та не залучає зазначену особу в якості відповідача. На думку відповідача за основним позовом, ОСОБА_6 має бути залучений до участі у справі як за основним позовом, так і за зустрічним позовом в якості відповідача. При цьому, з огляду на те, що за прийнятим судом зустрічним позовоом не проводилось підготовче засідання, що встановлено апеляційним судом, відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України таке залучення є цілком правомірним. Отже, зустрічна позовна заява в такому випадку підлягає уточненню в частині складу відповідачів. Також, з урахуванням викладеного та у зв`язку з непроведенням підготовчого засідання за зустрічним позовом, відповідач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги після залучення до участі у справі ОСОБА_6 в якості співвідповідача та поставити вимоги щодо визнання угод, що укладені ним та ОСОБА_3 з третіми особами - батьком позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , який повинен бути залучений третьою особою. Слід зазначити, що протокольною ухвалою суду під час судового засідання 12 липня 2021 року було відмовлено в задоволені клопотання відповідачів за основним позовом про повторне проведення підготовчого засідання з посиланням на те, що це не передбачено діючим законодавством. Проте таке посилання є безпідставним з огляду на приписи ст. 33 ЦПК України. В даному випадку змінився склад суду і суддя 04 грудня 2019 року прийняла справу до свого провадження, а тому мала право ухвалити рішення про проведення повторного судового засідання, проте без належних на це підстав не зробила цього, а відмовила в клопотанні без вмотивованих обґрунтувань. Відповідач за основним позовом просить врахувати висновки, викладені в ухвалі Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, згідно яких встановлено, що фактично підготовче провадження щодо прийнятого зустрічного позову судом 1 інстанції не проводилось взагалі, що в свою чергу потягнуло за собою порушення прав позивача за зустрічним позовом щодо подання заяви про збільшення позовних вимог, а також залучення до участі у справі співвідповідача (належного відповідача) та інших, передбачених цивільним процесуальним законодавством прав.

Крім того, 02 серпня 2021 року відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову за зустрічним позовом шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №1 загальною площею 18,7 кв.м. в будівлі літ. К-1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 359144263101; житловий будинок літ. А-2 житловою площею 202,40 кв.м., загальною площею 367,90 кв.м. та надвірні споруди: каналізаційну яму - літ. Б , огорожі №1-5, водопровід - літ. к, к1, к2 , замощення №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,15 га, з цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0957 га, з цільовим призначенням- для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6325157307:00:001:0091, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , а також шляхом заборони вчинення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких реєстраторам щодо вказаного майна. В обґрунтування заяви посилалась на те, що зазначене майно є предметом спору за зустрічним позовом. З метою усунення ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, у разі задоволення зустрічних позовних вимог, на думку відповідача за основним позовом ОСОБА_2 існує об`єктивна необхідність забезпечити неможливість подальшого відчуження вказаного майна на період вирішення спору по суті шляхом накладення на вказане майно, а також шляхом заборони проведення реєстраційних дій із вказаним майном в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державними та будь-якими іншими реєстраторами. При цьому, вжиття таких заходів не призведе до заподіяння збитків відповідачу.

Суд, вислухавши думку учасників справи, у тому числі представника позивача за основним позовом, який заперечував проти задоволення заяв відповідача, приходить до наступного.

Щодо заяви відповідача за основним позовом ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі іншого відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до вимог ст. 222 ЦПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Так, підготовче провадження по вказаній справі закрито ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 червня 2019 року.

Отже, в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В. вказана справа надійшла вже після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, у зв`язку з чим ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В. та призначено саме до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, виходячи з вимог ч. 12 ст. 33 ЦПК України.

У судовому засіданні, яке відбулось 12 липня 2021 року за участю представника позивача за основним позовом ОСОБА_1 , відповідачів за основним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було відкрито розгляд справи та розглянуті заяви та клопотання учасників справи, в тому числі клопотання відповідачів за основним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про призначення по справі судової почеркознавчої експертиз, про необхідність розгляду яких було зазначено в ухвалі Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, на яку посилається відповідач за основним позовом, а також було розглянуто клопотання відповідачів за основним позовом про призначення по справі судової економічної експертизи. Крім того, головуючий в ході проведення вказаного судового засідання з`ясовував, чи мають учасники справи інші заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, що відповідає вимогам ст. 222 ЦПК України, та оскільки жоден з учасників справи не заявив таких клопотань та заяв, суд перейшов до стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів, учасники справи виступили зі вступним словом, суд перейшов до дослідження доказів, було оголошено перерву для виклику свідків.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічної позовною заявою 13 травня 2019 року, яка прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 червня 2019 року. ОСОБА_6 , якого ОСОБА_2 просить залучити до участі у справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом, залучений до участі у даній справі в якості третьої особи 02 квітня 2019 року, а також зазначений третьою особою позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 при поданні зустрічного позову з тих підстав, що йому належить частина спірного майна.

Тобто, відповідач за основним позовом ОСОБА_2 мала достатньо часу для звернення до суду з клопотанням як щодо залучення до участі у справі за зустрічним позовом іншого відповідача, так із заявою про збільшення зустрічних позовних вимог. У судовому засіданні, яке відбулось 12 липня 2021 року, при з`ясуванні судом наявності у учасників справи заяв та клопотань, відповідач ОСОБА_2 також не скористалась своїм правом щодо подання до суду таких заяв, більш того, жодним чином не зазначила про намір їх подати. Відповідач за основним позовом ОСОБА_2 в ході судового розгляду жодним чином не довела, що вона не знала до відкриття судового розгляду по суті про підставу залучення в якості співвідповідача ОСОБА_6 , адже, як свідчать матеріали справи, вже на час подання до суду ОСОБА_2 зустрічної позовної заяви, було відомо, що частина спірного майна належить ОСОБА_6 .

Отже, відповідач за основним позовом ОСОБА_2 пропустила строки звернення до суду як із клопотанням про залучення співвідповідача, так із заявою про збільшення позовних вимог.

Ст. 124 ЦПК України передбачає, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Із заявою про збільшення зустрічних позовних вимог та із заявою про залучення до участі у справі співвідповідача відповідач за основним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду лише 02 серпня 2021 року, тобто поза межами встановленого законом процесуального строку для вчинення зазначених процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладені вище обставини, суд не вбачає підстав для поновлення відповідачу за основним позовом ОСОБА_2 строку для звернення до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача та із заявою про збільшення позовних вимог.

При цьому, суд також зазначає, що подана ОСОБА_2 заява про уточнення позовних вимог по суті є заявою про зміну підстави та предмету позову, а не заявою про збільшення позовних вимог, як зазначає ОСОБА_2 , оскільки останньою заявлено нову позовну вимогу (про визнання недійсним договору іпотеки), яка раніше не була предметом зустрічних позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, суд залишає без розгляду заяву про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_6 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, подану ОСОБА_2 до Харківського районного суду Харківської області 02 серпня 2021 року.

Щодо заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони вчинення реєстраційних дій, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.

Ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти; заборона вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Як вбачається зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №268493563 від 01 серпня 2021 року, нежитлове приміщення №1 загальною площею 18,7 кв.м. в будівлі літ. К-1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а житловий будинок літ. А-2 житловою площею 202,40 кв.м., загальною площею 367,90 кв.м. та надвірні споруди: каналізаційну яму - літ. Б , огорожі №1-5, водопровід - літ. к, к1, к2 , замощення №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,15 га, з цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташована за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка площею 0,0957 га, з цільовим призначенням- для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6325157307:00:001:0091, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , літ. А-2 - ОСОБА_6 , який залучений до участі у справі.

Як вбачається зі змісту зустрічних позовних вимог, зазначене майно є предметом спору за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 .

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Існують загальні та спеціальні умови допустимості забезпечення позову. Загальні умови тлумачаться як дійсне запобігання та виключення ускладнень при виконанні рішення, виключення можливості вчинення особою під час розгляду справи дій, які можуть завдати шкоди правам та інтересам заявника й інтересам судочинства, здатність до практичної реалізації. До спеціальних умов застосування забезпечення позову відносяться, зокрема: відповідний спосіб забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору та не може вирішувати спір по суті; не є допустимим при вжитті заходів забезпечення позову порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів заявника й інших осіб, до яких належать особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, але перебувають з останніми у певних правовідносинах; конкретний вид забезпечення позову повинен дійсно виключати утруднення при виконанні рішення або виключати можливість дій, які може вчинити особа під час розгляду справи, завдавши шкоди правам та інтересам заявника й інтересам судочинства.

У разі порушення зазначених умов мета забезпечувальних заходів не досягається, чим може бути завдана шкода інтересам заявника та судочинства в цілому.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання ухваленого на її користь судового рішення та ефективний захист її прав.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2019 року по справі №761/45074/17 зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що відчуження відповідачами вказаного рухомого та нерухомого майна може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

З огляду на встановлені у суді обставини та приймаючи до уваги ту обставину, що майно, на яке відповідач за основним позовом ОСОБА_2 просить накласти арешт є предметом зустрічного позову, суд приходить до висновку про існування очевидної небезпеки порушення прав та охоронюваних законом інтересів останньої, оскільки, реалізація нерухомого майна, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав ОСОБА_2 , за захистом яких вона звернувся до суду.

Отже, враховуючи ту обставину, що між сторонами дійсно виник спір, про що ОСОБА_2 надані достатні докази, майно, щодо якого остання просить вжити заходи забезпечення позову є предметом зустрічного позову, а також ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в разі його задоволення, та не забезпечити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача за зустрічним позовом, за захистом яких вона звернувся, виходячи з принципу обов`язковості рішень суду, передбаченого ст. 124 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане вище майно.

При цьому, суд вважає застосування такого заходу забезпечення позову співмірним із заявленими позивачем вимогами та адекватним, що визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Так, співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Між тим, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод"Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Як зазначив Верховний суд в постанові від 12 червня 2018 року по справі №826/14722/17, забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у справі.

Крім того, суд зауважує, що згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки цивільний процесуальний закон передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності при вжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, то такі дії суду відповідають приписам Конституції України і діючому законодавству.

При цьому, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на майно, суд відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства вирішує лише процесуальне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи власників права власності на належне їм майно. Обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді арешту майна, в разі його застосування до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав власників на володіння чи користування майном, оскільки слугуватиме лише заходом запобігання можливих порушень прав позивача за зустрічним позовом.

Щодо вимог заявника а в частині заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного у заяві про забезпечення позову майна, суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону, 1. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Суд вважає достатнім забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене в заяві майно, оскільки такий вид забезпечення позову у повній мірі гарантує виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та не потребує застосування додаткових видів забезпечення позову в тому числі шляхом заборони проведення будь-яких реєстраційних дій.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково

Відповідно до положень ст. 154 ЦПК України, суд не застосовує зустрічне забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд, керуючсиь ст.ст. 49, 51, 126, 127, 129, 193, 150-154 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити відповідачу за основним позовом ОСОБА_2 у поновленні строку на подання заяви про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі іншого відповідача.

Заяву про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_6 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, подану ОСОБА_2 до Харківського районного суду Харківської області 02 серпня 2021 року - залишити без розгляду.

Заяву відповідача за основним позовом ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення №1 загальною площею 18,7 кв.м. в будівлі літ. К-1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 359144263101.

Накласти арешт на житловий будинок літ. А-2 житловою площею 202,40 кв.м., загальною площею 367,90 кв.м. та надвірні споруди: каналізаційну яму - літ. Б , огорожі №1-5, водопровід - літ. к, к1, к2 , замощення №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,15 га, з цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0957 га, з цільовим призначенням- для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6325157307:00:001:0091, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали про забезпечення позову - три роки.

Стягувач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_4 .

Боржник: ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_5

Повний текст ухвали складений 06 серпня 2021 року.

Суддя Т.В.Бобко