Рішення

від 06.08.2021 по справі 393/396/18

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/396/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2021 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук О.В.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новгородківська державна нотаріальна контора, Фермерське господарство Панасенка про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до відповідачів та просить: 1) скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом серії АВР № 050604, видане 8 лютого 2001 року державним нотаріусом Новгородківської державної нотаріальної контори Саяпіною І.Г. після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 4,6610 га, кадастровий номер: 3523486900:02:001:0035, що знаходиться на території Тарасівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, виданий 29 березня 2002 року на ім`я ОСОБА_4 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.

Позов мотивує тим, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області.

ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був його батьком.

Після смерті батька відкрилась спадщина на земельну частку (пай) у розмірі 6,35 умовних кадастрових гектарів.

На час смерті батька позивач був неповнолітнім, а тому він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також не міг звертатися в силу недієздатності.

На момент смерті батька позивач був зареєстрований та постійно проживав разом із батьком у с. Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області.

Досягнувши повноліття та у 2017 році дізнавшись про наявність спадкового майна, а саме земельної ділянки, позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому у цьому відмовлено, оскільки свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно після смерті батька було видано його матері.

Відповідачка ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,6610 га, кадастровий номер: 3523486900:02:001:0035, що розташована на території Тарасівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

ОСОБА_2 зазначає, що його мати незаконно успадкувала право на земельну частку (пай) згідно з сертифікатом після смерті батька, що у подальшому відчужила на користь відповідачки ОСОБА_4 .

У зв`язку із цим право позивача на отримання спадщини є порушеним, а тому підлягає скасуванню спірне свідоцтво про право на спадщину за законом та визнанню недійсним державний акт на право приватної власності на землю.

Відповідачка ОСОБА_4 надіслала до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить відмовити у ньому. Зазначає, що позивач просить скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане 8 лютого 2001 року, тобто позивач звернувся до суду майже через 17 років після видачі спірного документа.

У свою чергу позивачу 18 років виповнилося у 2005 році, а він не ставить питання про поновлення йому строку позовної давності та не наводить поважних причин для цього.

Вважає, що визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку без установлення незаконності рішення органу на підставі якого він виданий не є належним та окремим способом захисту порушених прав.

Інші учасники цієї цивільної справи заяв по суті до суду не надсилали.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2021 року залучено ОСОБА_3 як правонаступника відповідачки ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, повідомлялась про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомила.

Представник відповідачки ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у ньому.

Представник Новгородківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив.

Представник Фермерського господарства Панасенка надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що позивач у справі ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батьком згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 4 квітня 2005 року зазначено ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_6 (а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а. с. 12).

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) розміром 6,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності Сільськогосподарського підприємства Приінгулля , яке розташоване в с. Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 0102688, виданого 21 квітня 2000 року Новгородківською районною державною адміністрацією і зареєстрованого 21 квітня 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 425.

За спадковою справою після смерті ОСОБА_5 , що розпочата 12 грудня 1996 року слідує, що його спадкоємцем є виключно одна особа, а сама дружина спадкодавця, ОСОБА_6 , якій 8 лютого 2001 року державним нотаріусом Новгородківської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 148 на право на земельну частку (пай) розміром 6,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності Сільськогосподарського підприємства Приінгулля , яке розташоване в с. Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 0102688, виданого 21 квітня 2000 року Новгородківською районною державною адміністрацією і зареєстрованого 21 квітня 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 425 (а. с. 84).

У подальшому за договором купівлі-продажу, що посвідчений 8 лютого 2001 року приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Щербанем С.Ф., зареєстрований у реєстрі за № 35, ОСОБА_6 продала ОСОБА_4 належне їй право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства Приінгульське , що розташоване в с. Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області розміром 6,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості. Це право належить продавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 391601, виданого 8 лютого 2001 року Новгородківською районною державною адміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину від 8 лютого 2001 року за № 148, зареєстрованого 8 лютого 2001 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 425 (а. с. 102).

29 березня 2002 року Тарасівською сільською радою Новгородківського району Кіровоградської області ОСОБА_4 на підставі рішення цієї ж ради від 29 серпня 2001 року № 92, видано спірний державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 039523 за яким вона є власником земельної ділянки площею 4,66 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 18).

За змістом позову позивача, ним вимогу про визнання недійсним вищезазначеного державного акта на право приватної власності на землю визначено як похідну від вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки після задоволення основної вимоги, спадщина підлягає перерозподілу, а виданий державний акт на право приватної власності на змелю у зв`язку із цим є незаконним.

У матеріалах спадкової справи містяться довідки, видані у лютому 2001 року Тарасівською сільською радою Новгородківського району Кіровоградської області № 35 та № 36 за якими ОСОБА_5 з 1993 року постійно проживав у с. Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області. Разом з ним на момент смерті проживала дружина ОСОБА_6 (а. с. 83).

Згідно з довідкою Тарасівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області № 544 від 21 листопада 2017 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня своєї смерті був зареєстрований та постійно проживав на території Тарасівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Разом із ним на день смерті проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 13).

За змістом статей 524-527 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року).

Статтею 549 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

За змістом п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року за N 152/361, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

З огляду на вищезазначене, оскільки позивач ОСОБА_2 на момент смерті батька ОСОБА_5 разом з іншими спадкоємцями проживав та був зареєстрований разом із ним, відповідно вважається таким, що вступив в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняв спадщину згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року).

Оскільки після смерті ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом було видано одному спадкоємцю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка була його дружиною, відповідно видачею цього свідоцтва порушено права позивача, а тому спірне свідоцтва про право на спадщину за законом на його вимогу підлягає скасуванню чи визнанню недійсним тощо, у частині, що порушує його права, тобто на 1/4 частину спадщини.

Вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом в іншій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки видачею свідоцтва про право на спадщину не порушено права позивача.

За ст. 71 ЦК УРСР (1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст. 76 ЦК УРСР (1963 року).

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Спірне свідоцтво про право на спадщину видане 8 лютого 2001 року, відповідно з цієї дати слід рахувати позовну давність до вимоги про скасування цього документа у відповідній частині. Оскільки строк позовної давності за такою вимогою сплинув 8 лютого 2004 року, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила про позовну давність за діючим ЦК України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_9 , а відтак саме з цієї дати для нього розпочався трирічний строк позовної давності за вимогами про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідній частині, що порушує його права на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 .

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідалася та могла довідатися , що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.

До такого ж по суті висновку доходив Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року (справа №200/19766/16-ц).

У змісті позову ОСОБА_2 зазначає, що про порушення свого права на спадщину дізнався лише у 2017 році, звернувшись до Новгородківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька та відмовою у цьому постановою нотаріуса від 13 квітня 2018 року № 1402/31.

Однак, звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом у 2017 році не підтверджує неможливість позивача, починаючи з 18 листопада 2005 року вчинити, зокрема ці ж самі дії та довідатися про порушення свого права на спадщину.

ОСОБА_2 досягнувши повноліття не міг не знати, що його батько помер та на момент смерті міг мати у власності майно чи права на нього, що входять до складу спадщини, а він як спадкоємець має права на відповідну частку.

З огляду на вищезазначене, суд не знаходить у доводах позивача підстав уважати про те, що на момент звернення до суду він не пропустив позовну давність.

За змістом ст. ст. 266, 267 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску строку позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Оскільки у цій справі стороною у спорі заявлено про застосування до спірних правовідносин позовної давності, відповідно у позові має бути відмовлено в іншій частині вимог саме з цих підстав.

З огляду на вищезазначене, суд не знайшов підстав для задоволення цього позову.

Відповідачами та іншими учасниками не надано до суду доказів понесення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 76, 524-527, 529, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 16, 256, 257, 260, 261 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новгородківська державна нотаріальна контора, Фермерське господарство Панасенка про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 9 серпня 2021 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський