Рішення

від 26.07.2021 по справі 909/337/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.07.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/337/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України"

до відповідача: Калуської міської ради

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 58418 грн 88 коп.

за участю:

представники не з`явилися

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Державне підприємство "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" із позовною заявою до Калуської міської ради про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 54767 грн 70 к.

Вирішення процесуальних питань.

26.04.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 20.05.2021.

20.05.2021 суд постановив продовжити підготовче провадження на 30 днів до 26.07.2021 та відклав підготовче засідання у справі на 14.07.2021.

24.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7579/21).

28.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№7334/21).

07.06.2021 позивач на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2021 надіслав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів сплати земельного податку (вх.№8549/21), яке суд розцінив також як заяву про збільшення позовних вимог, прийняв до розгляду та визначив предметом спору стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 58418 грн 88 коп. В цьому ж клопотанні позивач просив суд роз"яснити ухвалу суду від 20.05.2021, в задоволенні якого суд відмовив, про що постановив ухвалу від 14.07.2021.

14.07.2021 суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 26.07.2021.

26.07.2021 позивач в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач в судове зсідання не з"явився, натомість електронною поштою направив клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11566/21) у зв`язку з перебуванням представника у щорічній відпусці, яке суд враховуючи приписи частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, повернув заявнику без розгляду, оскільки воно не підписане електронним цифровим підписом (ЕЦП), що унеможливлює ідентифікацію особи, яка звернулась до суду з цим клопотанням, про що постановив ухвалу від 26.07.2021.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

26.07.2021 суд ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що 01.11.2019 відповідно до договору купівлі-продажу продав Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецпромпостач-1" комплекс об"єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 1,1252 га, кадастровий номер 2610400000:02:001:0115, за адресою вул.Промислова,24 в м.Калуші та перестав бути землекористувачем, однак припинити сплачувати земельний податок не може, оскільки буде підданий санкціями з боку податкових органів, в тому числі з приводу відшкодування ПДВ. Ствердив, що сплачений земельний податок відповідач отримав безпідставно та зобов"язаний повернути. Позовні вимоги обґрунтовані ст.1212 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач не погодився з доводами позивача та зазначив, що позовні вимоги стосуються повернення сплаченого земельного податку, адміністрування якого здійснюють податкові органи, у зв"язку з чим Калуська міська рада не є належним відповідачем.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом позову є стягнення безпідставно отриманих Калуською міською радою коштів у вигляді земельного податку за земельну ділянку, яку фактично використовує ТОВ "Спецпромпостач -1".

Державне підприємство "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України" на підставі державного акта на право постійного користування землею від 03.04.2002 серії І -ІФ №002055 користується декількома земельними ділянками для розміщення виробничих приміщень.

01.11.2019 Державне підприємство "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпромпостач -1" (покупець) уклали договір купівлі -продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив виробничі будівлі та споруди, що належать продавцю, розташовані на земельній ділянці площею 1,1252 га, кадастровий номер 2610400000:02:001:0115, яка знаходиться в м.Калуш, Івано-Франківської області, вул.Промислова,24 та надана для обслуговування виробничих будівель, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.10.2019 Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №НВ-2608500302019. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 32137530, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна: 1859054026104, на підставі державного акта на право постійного користування землею від 03.04.2002 серії І -ІФ №002055 виданого Калуською міською радою (п.1, 5 договору).

10.12.2019 згідно акта прийому - передачі права власності на нерухоме майно позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпромпостач -1" прийняло нерухоме майно, зазначене в договорі купівлі -продажу від 01.11.2019.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №187266564 право власності на виробничі будівлі та споруди загальною площею 2596 кв.м належить ТОВ "Спецпромпостач -1".

Однак позивач і надалі продовжує платити земельний податок за користування земельною ділянкою, на якій розташовані виробничі будівлі і споруди відчужені на підставі договору купівлі - продажу від 01.11.2019, що підтверджується платіжними дорученнями, з призначенням платежу "оплата земельного податку" та податковими деклараціями, які приєднані до матеріалів справи.

Як стверджує позивач, припинити сплачувати земельний податок він не може, оскільки з боку податкових органів йому будуть нараховувати штрафні санкції.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 02.02.2021 на адресу відповідача направив претензію з вимогою повернути помилково сплачений земельний податок. У відповідь на претензію (лист №3778/02-15/20 від 26.03.2021) відповідач рекомендував позивачу звернутися до контролюючого органу, а саме Головного управління ДПС в Івано-Франківській області. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до податкових органів про повернення помилково сплаченого земельного податку; нарахування штрафних санкцій чи повідомлення про їх нарахування у зв"язку з несплатою такого податку.

Позивач вважаючи, що перераховані у вигляді земельного податку кошти в сумі 58418 грн 88 коп. за період листопад 2019 року - травень 2021 року безпідставно отримала саме Калуська міська рада, звернувся до господарського суду за захистом порушеного права з вимогою про стягнення безпідставно отриманих коштів з останньої.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів земельного податку на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України без належних на те правових підстав.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов"язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав та вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ст.4 ЗК України).

Відповідно до ч.1,2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Стаття 92 Земельного кодексу України передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із статтями 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

За нормою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Пунктом "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно забезпечується шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі поданих документів (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ).

Отже, у разі припинення права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності, юридична особа сплачує земельний податок до дати внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права постійного користування земельною ділянкою (п. 286.1, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України).

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки є об`єктом оподаткування. Відповідно до Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

З огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновок суду.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (Аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Звертаючись з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 58418 грн 88 коп. Державне підприємство "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України" не довело, що саме Калуська міська рада порушила його право (безпідставно отримала грошові кошти), оскільки правовідносини щодо купівлі-продажу виробничих будівель та відповідно, оформлення права користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, існують між позивачем та новим власником нерухомого майна.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним в порядку статті 48 ГПК України) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, оскільки суд за власною ініціативою не має права на вчинення процесуальної дії з заміни відповідача.

За таких обставин, в позові належить відмовити.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у сумі 2270 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №6331 від 15 квітня 2021 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в позові, судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп., суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України" до Калуської міської ради про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 58418 грн 88 коп. відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.08.2021

Суддя Т. В. Максимів