Рішення

від 21.07.2021 по справі 910/20869/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2021Справа № 910/20869/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В. , при секретарі судового засідання Габораку О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" (03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4; адреса для листування: 01042, м. Київ, а/с 96)

до Тернопільської обласної державної адміністрації (46021, м. Тернопіль, вул. М. Грушевського, 8)

про визнання права оренди земельної ділянки і внесення змін до договору

Представники сторін:

від позивача: Рогава О.Р. - директор;

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 23.12.2020 року до Тернопільської обласної державної адміністрації (відповідач) в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

1. визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" право оренди земельної ділянки яка знаходиться на території Білокриницької сільради Кременецького району Тернопільської області, кадастровий номер 6123480700:06:001:0205, як покупцем нерухомого майна що знаходить на вказаній земельній ділянці, згідно умов і положень Договору оренди землі від 15.09.2015 року № 78 укладеного Відповідачем з Третьою особою 1, із наданням Позивачу статусу сторони цього договору - орендар;

2. зобов`язати Відповідача внести зміни до договору оренди землі №78 від 15.09.2015 укладеного між Тернопільською обласною державною адміністрацією та Дочірнім підприємстві "Агроцентр ЄвроХім-Україна", виклавши преамбулу та розділ "Реквізити сторін" у такій редакції: - у преамбулі після слів "з однієї сторони та, Орендар -" викласти: "Товариство з обмежене відповідальністю "Йограйтен" в особі директора товариства РОГАВИ Олександра Руслановича, і діє на підставі Статуту товариства, з другої сторони, уклали цей договір про нижченаведене:

- у розділі "Реквізити сторін", розділ "Орендар": викласти в наступній редакції: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" код ЄДРПОУ 42389778, ІПН 423897726559, юридича адреса: вул. Козацька, 120/4, м. Київ, 03022, р/р IBAN НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк", м. Київ, засоби зв`язку: e-mail iograjten@gmail.com, тел. НОМЕР_2".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 року передано матеріали позовної заяви б/н від 23.12.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" до Тернопільської обласної державної адміністрації визнання права оренди земельної ділянки і внесення змін до договору передати за встановленою підсудністю на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду від 05.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" звернулося з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати прийняту ухвалу, а справу направити за підсудністю для подальшого розгляду по суті.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 року скасовано, а справу №910/20869/20 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до Глави 2 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2021 року позовну заяву б/н від 23.12.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права оренди земельної ділянки і внесення змін до договору залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

12.05.2021 року ухвалу суду у даній справі було направлено позивачу, за адресою, яка вказана в позовній заяві.

18 травня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 07.05.2021 року, про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/20869/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.06.2021 року.

В підготовчому засіданні 16.06.2021 року оголошено перерву на 07.07.2021 року.

07 липня 2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021 року.

В судове засідання 21.07.2021 року з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання представників не направив, правом на подачу відзиву не скористався. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу зареєстрованим в реєстрі за №2084, у ТОВ "Агрохімтехнолоджі" в приватну власність придбане нерухоме майно у вигляді будівель та технічних споруд, які збудовані та знаходяться на земельній ділянці площею 0,9268 га. (кадастровий номер 6123480700:06:001:0205), що знаходиться за межами населеного пункту на території Білокриницької сільради Кременецького району Тернопільської області, яка передана на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 08.12.2014 року №601-од Тернопільською обласною державною адміністрацією строком на 10 років в оренду попередньому власнику-продавцю нерухомого майна - ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна" на підставі договору оренди землі від 15.09.2015 року №78.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" 15.05.2018 року придбало нерухоме майно, яке розміщене на вказаній вище земельній ділянці та яке придбав позивач, за нотаріально оформленим договором зареєстрованим в реєстрі за №1108 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лартін".

14 травня 2018 року ТОВ "Лартін" придбало зазначене вище нерухоме майно, яке збудоване та знаходиться на земельній ділянці площею 0,9268 га. (кадастровий номер 6123480700:06:001:0205), що знаходиться за межами населеного пункту на території Білокриницької сільради Кременецького району Тернопільської області у попереднього власника - орендаря земельної ділянки (договір оренди землі від 15.09.2015 року №78), а саме: Дочірнього підприємства "Агроцентр ЄвроХім-Україна" згідно нотаріально посвідченого договору зареєстрованого в реєстрі за №1092.

Позивач письмово звертався до Тернопільської обласної державної адміністрації з пропозиціями щодо укладення нового договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6123480700:06:001:0205 на нових умовах та новий строк, яка була відхилена Адміністрацією, а також щодо укладення додаткової угоди (лист від 20.10.2020) до договору №78 від 15.09.2015 року щодо заміни сторони договору - орендаря, однак вказана пропозиція також відхилена (лист №04-8101/15 від 24.11.2020 року).

Так позивач зазначає, що відповідач заперечуючи право позивача на заміну сторони-орендаря в договорі №78 від 15.09.2015 року, створив ситуацію за якої позивач має проблеми щодо сплати орендної платні (відсутній належний договір оренди землі) та розпорядження нерухомим майном, набутим за вищевказаними договорами купівлі-продажу (відсутній належний договір оренди землі).

Разом з тим, як стверджує Товариство, відповідач беззаперечно приймає від позивача орендну плату за землю, чим фактично визнає право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6123480700:06:001:0205 за позивачем. З метою усунення вказаних перешкод, Товариство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просить визнати право оренди земельної ділянки та внести зміни до договору оренди землі №78 від 15.09.2015 року площею 0,9268 га, кадастровий номер 6123480700:06:001:0205 у зв`язку із придбанням нерухомого майна.

Суд зазначає наступне.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічне положення викладено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України, якою врегульовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 93 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 2 Закону України " Про оренду землі " відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі " до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Пунктом 7 частини 1 та частиною 3 статті 31 вказаного Закону передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтею 120 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно пункту "а" та пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З наведених норм вбачається, що у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

17 жовтня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу зареєстрованим в реєстрі за №2084, у ТОВ "Агрохімтехнолоджі" в приватну власність придбане нерухоме майно у вигляді будівель та технічних споруд, які збудовані та знаходяться на земельній ділянці площею 0,9268 га. (кадастровий номер 6123480700:06:001:0205), що знаходиться за межами населеного пункту на території Білокриницької сільради Кременецького району Тернопільської області, яка передана на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 08.12.2014 року №601-од Тернопільською обласною державною адміністрацією строком на 10 років в оренду попередньому власнику-продавцю нерухомого майна - ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна" на підставі договору оренди землі від 15.09.2015 року №78.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" 15.05.2018 року придбало нерухоме майно, яке розміщене на вказаній вище земельній ділянці та яке придбав позивач, за нотаріально оформленим договором зареєстрованим в реєстрі за №1108 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лартін".

14 травня 2018 року ТОВ "Лартін" придбало зазначене вище нерухоме майно, яке збудоване та знаходиться на земельній ділянці площею 0,9268 га. (кадастровий номер 6123480700:06:001:0205), що знаходиться за межами населеного пункту на території Білокриницької сільради Кременецького району Тернопільської області у попереднього власника - орендаря земельної ділянки (договір оренди землі від 15.09.2015 року №78), а саме: Дочірнього підприємства "Агроцентр ЄвроХім-Україна" згідно нотаріально посвідченого договору зареєстрованого в реєстрі за №1092.

Статтею 204 ЦК України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Станом на день розгляду даного спору сторонами не було повідомлено та матеріали справи не містять доказів того, що вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.05.2018 року, а також договір оренди віл 15.09.2015 року були визнані в судовому порядку недійсними.

Крім того, суд відзначає, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, як то передбачено частиною 3 статті 11 ЦК України.

Таким чином, внаслідок переходу права власності на нерухоме майно до ТОВ "Йограйтен", на підставі приписів статті 120 ЗК України та 377 ЦК України останній набув право оренди земельною ділянкою площею 0,9268 га, кадастровий номер 6123480700:06:001:0205 на тих самих умовах, що були у попереднього землекористувача - тобто у ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна".

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 78, 79 ГПК України унормовано, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Керуючись вказаним, суд зауважує, що позивачем доведено належними доказами, а відповідачем не спростовано наявність у ТОВ "Йограйтен" права оренди земельною ділянкою площею 0,9268 га, кадастровий номер 6123480700:06:001:0205 на тих самих умовах, що були у попереднього землекористувача - тобто у ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна", з огляду на що позовна вимога про визнання права оренди земельної ділянки підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання внести зміни до договору оренди №78 від 15.09.2015 року суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти Украни" від 05.04.2005 року).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.

Беручи до уваги викладене вище, враховуючи задоволення позовної вимоги про визнання права оренди за Товариством на спірну земельну ділянку, суд дійшов висновку про те, що вимога про зобов`язання внести зміни до договору оренди не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки сама по собі наявність права оренди не потребує відповідних змін до договору. З огляду на вказане суд відмовляє в даній позовній вимозі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За наслідком встановлених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙОГРАЙТЕН" (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОЗАЦЬКА, будинок 120/4; ідентифікаційний код 42389778), як Орендарем, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6123480700:06:001:0205 на умовах договору оренди землі №78 від 15.09.2015 року, укладеного між Тернопільською обласною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством "Агроцентр ЄвроХім-Україна".

3. Стягнути з Тернопільської обласної державної адміністрації (46021, Тернопільська обл., місто Тернопіль, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 8; ідентифікаційний код 00022622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОГРАЙТЕН" (03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОЗАЦЬКА, будинок 120/4; ідентифікаційний код 42389778) 2 102,00 грн. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 09.08.2021 року.

Суддя М.В. Данилова