Рішення

від 27.07.2021 по справі 910/3429/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021Справа № 910/3429/21 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Енерго-Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спотлесс Едженсі"

про стягнення 162 677,32 грн,

Представники сторін:

від позивача: Чистякова Т.О.,

від відповідача: Западнюк Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Енерго-Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спотлесс Едженсі" про стягнення 162 677,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 23.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 вказану позовну залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3429/21, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

07.04.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

26.04.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

28.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Енерго-Альянс" оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги від 23.09.2019.

14.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу договору про надання поворотної фінансової допомоги від 23.09.2019.

21.05.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 справу №910/3429/21 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.06.2021.

В підготовче засідання 14.06.2021 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача підтримав клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої поставити запитання: чи виконано підпис Злобіним А.Г. директором ТОВ "Спотлесс Едженсі" на останній сторінці договору про надання поворотної фінансової допомоги від 23.09.2019, а саме, де реквізити та підписи сторін, самим Злобіним А.Г. чи іншою особою.

Представник позивача подав заперечення на клопотання про призначення експертизи.

За приписами ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи відмовити, оскільки у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021.

В судовому засіданні 27.07.2021 представник відповідача надав клопотання про долучення документів.

За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив не приймати до розгляду докази, подані представником відповідач на підставі ч. 8 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України як такі, що подані поза встановленим строком.

Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Енерго-Альянс" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спотлесс Едженсі" (Позичальник) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (надалі також - Договір), за умовами п. 1.1 якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Як вказано у п. 1.3 Договору, під поворотною фінансовою допомогою Сторони розуміють суму коштів, що надійшла Позичальнику у користування за цим договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За приписами пунктів 2.1, 2.2 Договору, поворотна фінансова допомога надається частинами або одним платежем в національній валюті України в сумі 122 000 (сто двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок. Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем протягом вересня-листопада 2019 року в безготівковому порядку на рахунок Позичальника.

Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується, проценти за цим Договором не нараховуються, інші компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами не стягуються.

Відповідно до пунктів 3.1-3.4 Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше 31.12.2019 року.

Повернення грошових коштів проводиться Позичальником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позикодавця в установі банку.

Повернення фінансової допомоги здійснюється у національній валюті України - гривні.

Днем повернення фінансової допомоги и (її частини) вважається день зарахування суми фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок Позикодавця.

Згідно з пунктами 4.1-4.4 Договору, при простроченні повернення фінансової допомоги (її частини) Позичальник сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 10 % від неповерненої суми позики.

При простроченні фінансової допомоги (її частини) Позичальник додатково до штрафу, передбаченого пп. 4.1 Договору, сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 25 % річних від неповерненої суми за весь строк прострочення.

У випадку, передбаченому пп. 4.2 цього Договору, Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю суму фінансову допомогу (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини фінансової допомоги), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

При простроченні повернення фінансової допомоги (її частини) Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення до повного повернення фінансової допомоги без урахування позовної давності.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року. Договір може бути розірвано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством. (п. 8.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору позивачем протягом вересня-листопада 2019 року перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Спотлесс Едженсі" грошові кошти у загальному розмірі 122 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було повернуто грошові кошти за вказаним Договором у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 102 000,00 грн. окрім того, враховуючи прострочення відповідача, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 10 200,00 грн, пеню у розмірі 17 373,05 грн,, 25% річних в розмірі 28 015,07 грн та інфляційні у розмірі 5089,80 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві відповідач зазначив, щ директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Спотлесс Едженсі" Злобін А.Г. не підписував жодного договору про надання поворотної фінансової допомоги з позивачем, а тому договір вважається неукладеним та недійсним. Також відповідач посилався на відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також її розмір, якими можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також відсутність складеного та належним чином засвідченого розрахунку заборгованості. Також відповідач стверджує, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, не містить печатки та підпису директора відповідача, а тому не може братися до уваги як належний доказ.

Крім того, позивачем не було пред`явлено письмових претензій відповідачу, що унеможливлює застосування до відповідача пені та сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов`язання за Договором належним чином шляхом надання протягом вересня-листопада 2019 року відповідачу поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 122 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученнями № 226 від 23.09.2019, №235 від 16.10.2019, № 251 від 12.11.2019, № 253 від 14.11.2019, № 244 від 04.11.2019, та виписками по рахунку позивача.

Суд зазначає, що вказані документи є належними та допустимими доказами на підтвердження переказу коштів відповідачу у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Так, платіжні доручення відповідають вимогам щодо їх оформлення, наведеним в Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, та Законі України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та підтверджують проведення банківських операцій з переказу коштів.

Отже, у зв`язку з наведеним суд відхиляє доводи відповідача про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості.

Відповідно до виписок по рахунку позивача, 16.01.2020, 27.01.2020 та 05.02.2020 відповідач повернув позивачу загалом 19 000,00 грн.

Натомість, доказів сплати решти заборгованості у сумі 102 000,00 грн, всупереч встановленому у п. 3.1 Договору строку, матеріали справи не містять.

Отже, за наведених обставин суд доходить висновку, що в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не виконав свої грошові зобов`язання з повернення поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 102 000,00 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

У зв`язку з наведеним, позивачем заявлено до стягнення 25% річних у розмірі 28 015,07 грн та інфляційні у розмірі 5089,80 грн за період прострочення з 01.01.2020 по 05.02.2021.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

У п. 4.2 Договору сторони погодили, що при простроченні фінансової допомоги (її частини) Позичальник додатково до штрафу, передбаченого пп. 4.1 Договору, сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 25 % річних від неповерненої суми за весь строк прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши розрахунок 25% річних та інфляційних суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині правильні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17 373,05 грн за період прострочення з 01.01.2020 по 05.02.2021, а також штраф у розмірі 10 200,00 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

Як встановлено у п. 4.4 Договору, при простроченні повернення фінансової допомоги (її частини) Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення до повного повернення фінансової допомоги без урахування позовної давності.

Враховуючи наведене вище, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені з 01.01.2020 по 05.02.2021, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 17 352,52 грн у зв`язку з допущенням помилки у розрахунку.

Згідно з п. 4.1 Договору, при простроченні повернення фінансової допомоги (її частини) Позичальник сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 10 % від неповерненої суми позики.

Перевіривши розрахунок заявленої суми штрафу у розмірі 10 200,00 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині визначені правильно, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки позивачем не було пред`явлено письмових претензій відповідачу відповідно до ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, то це унеможливлює застосування до відповідача пені та сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Так, суд звертає увагу, що даний спір не є спором, щодо якого законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, а вказаною нормою передбачено не обов`язок, а право суб`єкта господарювання звернутися безпосередньо до боржника з метою врегулювання спору.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про не укладення та недійсність договору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 29.09.2019 недійсним у судовому порядку визнаний не був, відповідного зустрічного позову в межах цієї справи відповідачем заявлено також не було.

Суд вважає необхідним зазначити, що в будь-якому разі визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину. Натомість, навіть якщо припустити, що замість Злобіна А.Г. Договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Спотлесс Едженсі" підписано іншою особою, виконання останнім зобов`язань щодо отримання та повернення позики унеможливлює визнання Договору недійсним.

Поряд з викладеним, підпис Злобіна А.Г. у Договорі скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спотлесс Едженсі", а печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки відповідача Договорі, суд доходить висновку про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спотлесс Едженсі" (вул. Івана Мазепи, буд. 3, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 40968694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Енерго-Альянс" (вул. Горького, буд. 51, офіс 1401, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 35237530) борг у розмірі 102 000,00 грн, 25% річних у розмірі 28 015,07 грн, інфляційні у розмірі 5089,80 грн, пеню у розмірі 17 352,52 грн, штраф у розмірі 10 200,00 грн та судовий збір у розмірі 2439,86 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.08.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко