Постанова

від 05.08.2021 по справі 910/10403/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10403/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Росава Тайерс" - Костишеної В.Л.,

Національного банку України - Бірюкової О.А.,

ліквідатор Приватного акціонерного товариства "Росава" арбітражний керуючий Комлик І.С. прийняв участь у судовому засіданні особисто,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Росава" за вх. № 3274/2021 та Національного банку України за вх. № 3278/2021

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021

у складі колегії суддів: Верховця А.А. (головуючий), Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020

у складі судді Кирилюк Т.Ю.

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміорі"</a>,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росава Тайерс",

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Росава",

про визнання договору припиненим та виселення,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росава Тайерс",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміорі"</a>

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національного банку України,

про визнання права оренди.

За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд вирішив задовольнити частково касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Росава" за вх. № 3274/2021 та Національного банку України за вх. № 3278/2021; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у цій справі у частині розгляду зустрічного позову ТОВ "Росава Тайерс" до ТОВ "Преміорі" про визнання права оренди відповідно до переліку, що затверджено в додатках до договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000, та справу у цій частині передати на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

При цьому

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1. 01.04.2020 між ПрАТ "Росава" та ТОВ "Преміорі" укладено договір оренди майна № 833, згідно якого ПрАТ "Росава" передало, а ТОВ "Преміорі" прийняло в тимчасове володіння та користування нежитлові будівлі та основні засоби, відповідно до переліку орендованого майна, що затверджений в Додатках № 1 та № 2 до договору.

2. Згідно з п. 3.1 договору договір оренди укладений сторонами на 1 рік та може бути продовжений за згодою сторін.

3. У подальшому, 02.04.2020 між ТОВ "Росава Тайерс" та ТОВ "Преміорі" укладено договір суборенди майна № 1000, згідно якого ТОВ "Преміорі" передало, а ТОВ "Росава Тайерс" прийняло в тимчасове володіння та користування нежитлові будівлі та основні засоби, відповідно до переліку орендованого майна, що затверджений в Додатках № 1, № 2 та № 3 до договору.

4. Згідно з п. 3.1 договору договір суборенди укладений сторонами строком з 02.04.2020 по 31.12.2020.

5. 14.07.2020 ТОВ "Преміорі" отримало від ПрАТ "Росава" листа, відповідно до якого ПрАТ "Росава" повідомляло про відмову від договору оренди майна від 01.04.2020 № 833 та вимагало повернення орендованого майна на підставі статті 781 ЦК України.

6. 14.07.2020 ТОВ "Преміорі" направило ТОВ "Росава Тайерс" листа з вимогою повернення у строк до 17.07.2020 майна, яке було передано в суборенду.

7. 16.07.2020 ТОВ "Росава Тайерс" направило ТОВ "Преміорі" лист про відмову у поверненні майна, вказуючи на відсутність підстав для розірвання договору суборенди.

Подання позовної заяви до суду.

8. Зважаючи на вказані обставини, ТОВ "Преміорі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Росава Тайерс" про визнання договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000 припиненим та виселення з нерухомого майна, переданого за договором суборенди від 02.04.2020 № 1000.

9. У свою чергу, вказуючи на те, що позовна вимога про виселення порушує права ТОВ "Росава Тайерс", останнє звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Преміорі" про визнання права оренди майна, переданого за договором суборенди від 02.04.2020 № 1000.

10. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Росава Тайерс" вказало на відсутність підстав для дострокового розірвання договору суборенди з ініціативи ТОВ "Преміорі", передбаченої п. 10.4 договору; необґрунтованість посилання ТОВ "Преміорі", як на підставу припинення договору суборенди від 02.04.2020 № 1000, на статтю 781 ЦК України, оскільки ліквідація ПрАТ "Росава" ще не настала.

Розгляд справи судами.

11. 17.11.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10403/20 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено. Визнано за ТОВ "Росава Тайерс" право оренди майна, переданого йому відповідно до переліку, що затверджено в додатках до договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000; вирішено питання судових витрат.

12. Рішення суду мотивоване тим, що покладене в основу первісного позову твердження про припинення договору оренди від 01.04.2020 № 833 з моменту направлення третьою особою на стороні первісного позивача листа від 10.07.2020 № 10/07-01 є помилковим, оскільки не ґрунтується на належних правових підставах; в силу статті 204 ЦК України договори оренди та суборенди майна є дійсними.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту наявності у позивача за зустрічним позовом права використовувати отримане ним за договором суборенди майно протягом встановленого договором строку та факту заперечення цього права іншими учасниками судового розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

13. 23.02.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 в частині задоволення зустрічного позову у справі № 910/10403/20 скасовано. У скасованій частині прийнято нове рішення, яким зустрічний позов задоволено. Визнано за ТОВ "Росава Тайерс" право оренди майна, переданого йому відповідно до переліку, що затверджено в додатках до договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000.

14. Підставою для скасування рішення суду першої інстанції стало незалучення до участі у справі Національного банку України як особи, на чиї права та інтереси впливає рішення суду. Саме тому суд апеляційної інстанції ухвалою від 16.02.2021 залучив Національний банк України до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Преміорі".

15. Водночас, суд апеляційної інстанції по суті зустрічних позовних вимог дійшов таких же висновків як і суд першої інстанції та зазначив, що Господарський суд міста Києва, розглядаючи первісний позов, визнав дійсними договір оренди від 01.04.2020 № 833 та договір суборенди майна від 02.04.2020 № 1000, тому відсутні підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову.

При цьому суд апеляційної інстанції, розглядаючи цей спір, не взяв до уваги обставини, викладені в ухвалі Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № 911/2498/18 (911/2833/20), оскільки вказане рішення не набрало законної сили.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи осіб, які подали касаційну скаргу.

16. 11.03.2021 ПрАТ "Росава" (скаржник-1) звернулося до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 910/10403/20, в якій наведено прохання скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у цій справі в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.

17. Скаржник-1 зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, зокрема частини другої статті 50 ГПК України та встановлено обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

18. Також скаржником-1 вказано, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду про: застосування норм статті 12 Закону України "Про іпотеку" та статей 16, 215 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 501/1703/16ц (провадження № 14-138цс19), від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18); щодо застосування норм статей 651, 782 ЦК України не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16; щодо застосування норм статей 761, 774, 782 ЦК України не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17.

19. 19.03.2021 Національний банк України (скаржник-2) звернувся до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 цій у справі, в якій скаржник-2 просить скасувати оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.

20. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, скаржником-2 зазначено про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, зокрема судами належним чином не з?ясовано і не перевірено усіх обставин справи та пов?язаних з ними доказів, встановлено обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів та порушено норми частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

21. Крім того, скаржник-2 наполягає, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду про: застосування норм статті 12 Закону України "Про іпотеку" та статей 214, 216 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 501/1703/16ц, від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16, від 07.02.2018 у справі № 914/2427/16; щодо застосування норм статей 651, 782 ЦК України не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16; щодо застосування норм статей 761, 774 ЦК України не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, від 15.05.2019 у справі № 909/500/18.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

22. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги ПрАТ "Росава" за вх. № 3274/2021 та Національного банку України за вх. № 3278/2021 підлягають частковому задоволенню; а постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у цій справі у частині розгляду зустрічного позову ТОВ "Росава Тайерс" до ТОВ "Преміорі" про визнання права оренди відповідно до переліку, що затверджено в додатках до договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000, - скасуванню з передачею справи у цій частині на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції по суті зустрічних позовних вимог дійшов таких же висновків як і суд першої інстанції та зазначив, що Господарський суд міста Києва, розглядаючи первісний позов, визнав дійсними договір оренди від 01.04.2020 № 833 та договір суборенди майна від 02.04.2020 № 1000, тому відсутні підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову.

25. Судова колегія не погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

26. Колегія суддів відзначає, що у цій справі в касаційному порядку переглядається лише питання розв`язання зустрічного позову (відмова у первісному позові не оскаржувалася учасниками справи), тобто наявності у ТОВ "Росава Тайерс" права оренди майна за умови, що суди встановили відсутність підстав для припинення договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000 та відповідно повернення орендованого майна.

27. Слід зауважити, що право оренди (суборенди) випливає з укладеного, неприпиненого, невизнаного недійсним договору оренди (суборенди).

28. При цьому якщо категорія недійсності темпорально прив`язана до моменту укладення договору і є фактично статичною, то категорія припинення договору є динамічною і залежить від наявності на момент подання позову обставин, з якими закон/договір пов`язує обставини припинення договору.

29. У даному випадку суди пішли шляхом того, що їм не надано доказів прострочення сплати орендної плати протягом 3 місяців, при цьому у апеляційному порядку це не оскаржувалося. Тому, керуючись від зворотнього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявні підстави для визнання за позивачем за зустрічним позовом права оренди. Тобто, фактично використано судом апеляційної інстанції правило преюдиції стосовно дії договору оренди від 01.04.2020 № 833 та договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000 при розгляді зустрічних позовних вимог про визнання права оренди майна.

30. Судова колегія вважає помилковим подібний підхід з огляду на таке.

31. Так, преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

32. Однак, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

33. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.07.2021 у справі № 910/6161/20.

34. Із цього приводу колегія суддів висловлює таке переконання, що хоча первісний та зустрічний спори мають бути пов`язаними та взаємовиключними, проте це не встановлює правила, за яким у випадку відмови у первісному позові автоматично слід задовольнити зустрічний позов. Кожна позовна вимога є самостійною, обгрунтовується певним юридичним та фактичним складом та повинна бути досліджена і оцінена судом, чого не було зроблено судом апеляційної інстанції у цій справі.

35. Зокрема, скаржники в апеляційних скаргах на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 в частині задоволення зустрічного позову у цій справі наполягали на нікчемності договорів оренди від 01.04.2020 № 833 та суборенди майна від 02.04.2020 № 1000 з огляду на відсутність згоди іпотекодержателя на передачу в оренду майна, переданого в іпотеку.

36. Однак, цьому доводу не було надано жодної оцінки, хоча відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому згідно з частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, що зумовлює нікчемність таких правочинів.

37. Аналогічні правові висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 та у постанові Касаційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 925/889/20.

38. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції поза увагою залишено питання обраного позивачем способу захисту та не надано оцінки питанню того, чи має цей спір очевидно штучний характер.

39. Судова колегія констатує, що у цій справі позов подано особою, якій не належить законне право володіння майном, та яка намагається повернути орендоване майно від незаконного орендаря, тобто у результаті задоволення подібного позову майно повернеться не до власника, а до незаконного володільця.

Із цього приводу слід вказати, що спір між орендарем та суборендарем щодо володіння має ґрунтуватися на законності володіння орендарем орендованим майном, відсутність встановленого судом юридичного складу законного володіння майном орендарем виключає не лише задоволення його вимог до суборендаря, а й вимог суборендаря до орендаря.

40. Крім того, у судовому засіданні в суді касаційної інстанції представник ТОВ "Росава Тайерс" (суборендаря) дав пояснення, що завдяки укладанню і виконанню договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000 відбувається захист і збереження майна боржника.

41. Колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції не було перевірено і співставлено дати введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ПрАТ "Росава" та укладення договорів оренди від 01.04.2020 № 833 та суборенди майна від 02.04.2020 № 1000, не встановлено мети цих договорів у розрізі положень КУзПБ (майно використовується в господарській діяльності суборендарем, зношується), а відповідно і належність обраних способів захисту за первісним та зустрічним позовами.

42. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Європейський суд з прав людини зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії", № 22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014; "Богатова проти України", № 5231/04, від 07.10.2010).

44. Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. рішення Суду у справі "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, від 27.09.2001).

45. Колегія суддів вважає, що ухвалена судом апеляційної інстанції постанова у цій справі зазначеним вимогам не відповідає. Судом було порушено вимоги частини п`ятої статті 236 ГПК України, згідно з якою обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

46. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що касаційні скарги ПрАТ "Росава" за вх. № 3274/2021 та Національного банку України за вх. № 3278/2021 підлягають частковому задоволенню; а постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у цій справі у частині розгляду зустрічного позову ТОВ "Росава Тайерс" до ТОВ "Преміорі" про визнання права оренди відповідно до переліку, що затверджено в додатках до договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000, - скасуванню з передачею справи у цій частині на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

47. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги наведене, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи, співставити дати введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ПрАТ "Росава" та укладення договорів оренди від 01.04.2020 № 833 та суборенди майна від 02.04.2020 № 1000, встановити мету цих договорів, перевірити належність обраних способів захисту та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

48. Суду апеляційної інстанції належить також перевірити доводи сторін стосовно обставин, встановлених у справі № 911/2498/18 (911/2833/20), згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, які є вільними у доступі через мережу Інтернет.

В. Розподіл судових витрат.

49. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі скасовано рішення суду апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Росава" за вх. № 3274/2021 та Національного банку України за вх. № 3278/2021 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 910/10403/20 в частині розгляду зустрічного позову ТОВ "Росава Тайерс" до ТОВ "Преміорі" про визнання права оренди відповідно до переліку, що затверджено в додатках до договору суборенди майна від 02.04.2020 № 1000, скасувати, а справу у цій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Білоус