Постанова

від 06.08.2021 по справі 280/4370/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 280/4370/20

адміністративне провадження № К/9901/21754/21

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року (судді Прокопчук Т. С., Шлай А. В., Круговий О. О.) у справі № 280/4370/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РОС-КОМ до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю РОС-КОМ звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17 червня 2020 року № 27777 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити TOB РОС-КОМ з цього переліку.

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Максименко Л. Я.) рішенням від 28 вересня 2020 року позов задовольнив.

28 жовтня 2020 року Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою від 24 листопада 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу відповідача для усунення недоліків - сплати судового збору, а ухвалою від 26 січня 2021 року - апеляційну скаргу повернув у зв`язку з неусуненням зазначеного недоліку.

15 лютого 2021 року Головне управління ДПС у Запорізькій області вдруге звернулося з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжне доручення від 29 грудня 2020 року № 2463 про сплату 3153,00 грн судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу відповідача залишив без руху, зазначивши про необхідність надання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням поважних підстав для такого поновлення та наданням відповідних доказів, а також для приведення апеляційної скарги у відповідність до вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

21 квітня 2021 року відповідач подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, пославшись на те, що вперше подану апеляційну скаргу було повернуто внаслідок отриманого судом із запізненням документа про сплату судового збору, хоча фактично недолік було усунуто 28 грудня 2020 року; повторно він без зволікання звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою від 11 травня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року.

Не погодившись із цією ухвалою, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тим, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, зазначеним відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визнаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати дотримання принципу правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору, подана вперше апеляційна скарга повернута відповідачу ухвалою суду від 26 січня 2021 року. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслано судом відповідачу 28 січня 2021 року (даних про дату її отримання матеріали справи не містять).

У касаційній скарзі відповідач зауважує, що вдруге апеляційну скаргу подав без зволікань, додавши платіжне доручення від 29 грудня 2020 року про сплату судового збору.

На думку колегії суддів, сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

У даному випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги.

Окрім того, з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення вбачається, що недолік поданої стороною вперше апеляційної скарги нею фактично було усунуто ще до повернення такої.

Дані обставини не були враховані апеляційним судом при вирішенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб`єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має часові межі, встановлені частиною другою статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).

При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою те, що відповідач оперативно та в межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України, звернувся повторно з апеляційною скаргою, подавши платіжне доручення про сплату судового збору, тому мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.

Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.

У справі Іліан проти Туреччини Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду.

З урахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Встановивши конституційним обов`язок сплачувати встановлені законом податки та збори, законодавець підкреслив не тільки фіскальну функцію податків, але й їх значення для виконання державою завдань, спрямованих на забезпечення потреб суспільства, його розвитку. Апеляційний перегляд цієї справи, враховуючи наведені обставини щодо звернення відповідача з апеляційною скаргою, кореспондував би вимогам КАС України та відповідав би балансу приватного і публічного інтересу.

Право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Встановлене законодавством апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010).

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко