Ухвала

від 05.08.2021 по справі 461/9023/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 461/9023/20

провадження № 51-3801ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 15липня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Суть питання

Як убачається зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07липня 2021 року повернуто заставу в розмірі 681 тис. грн, внесену за ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.358Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні №12020140000000390.

Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, прокурор оскаржив його до апеляційного суду.

Суддя Львівського апеляційного суду від 15липня 2021 року, відповідно до вимог ч.4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України),відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на зазначену ухвалу слідчого судді з мотивів того, що відповідно до положень ст.309КПК України вказане судове рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на допущене, на його думку, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що вищезазначеною статтею Конституції України гарантується право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, виходячи з чого КПК визначає, в яких випадках і які саме рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №494/6/18).

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019року (справа №161/4229/18), які стосуються права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Відповідно до норм ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України.

Частиною 3 вказаної норми процесуального закону встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді (які не визначені в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України) оскарженню не підлягають, і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Як видно з оскаржуваного судового рішення,прокурор подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_5 і повернуто йому суму внесеної ним застави за підозрюваного ОСОБА_4 , тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ст.309КПК України.

Тому суддя Львівського апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою апелянта.

Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання прокурора на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2018року (провадження №13-19кс18), оскільки у цьому правовому висновку йдеться про те, що апеляційні суди зобов`язані відкривати апеляційне провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок. Право на апеляційне оскарження вказаного судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст.7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 цього Кодексу, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Отже, у вищезазначеному правовому висновку вирішувалось питання про постановлення слідчим суддею ухвал, не передбачених кримінальними процесуальними нормами, тоді як в даному випадку слідчий суддя розглянув скаргу і ухвалив рішення відповідно до положень ч. 11 ст. 182 КПК України.

Крім того, Верховний Суд відзначає, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення судді, оскарження якого не передбачене процесуальним законом, не є обмеженням доступу до правосуддя.

Також Верховний Суд зазначає, що касаційний суд не може перевірити посилання прокурора щодо незаконності ухвали слідчого судді, в якій, на його думку, слідчий суддя, повертаючи суму застави, не зазначив про припинення дії попередньої ухвали місцевого суду щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави та не змінив діючий запобіжний захід на інший, оскільки рішення слідчого судді не є предметом касаційного оскарження.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки із касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п.2 ч.2 ст. 428 КПК України відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 15липня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3