Ухвала

від 09.08.2021 по справі 910/16375/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

09.08.2021Справа № 910/16375/20 За заявою Державного підприємства "Гарантований покупець"

про відстрочку виконання рішення

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 325 959,45 грн

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Коваль О.С.,

Від відповідача: Моржинська І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 за наслідками розгляду справи № 910/16375/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" пеню у розмірі 108 915,27 грн, штраф у розмірі 217 043,29 грн та судовий збір у розмірі 4 889,38 грн.

16.01.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою від 01.02.2021 розгляд заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/16375/20 призначено на 01.02.2021.

01.02.2021 до суду від позивача надійшли заперечення проти заяви про відстрочку.

Однак, розгляд згаданої заяви не відбувся у зв`язку з направленням матеріалів справи № 910/16375/20 до апеляційної інстанції у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на рішення суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі № 910/16375/20 рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі №910/16375/20 змінено, пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/16375/20 викладено в такій редакції: " 2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" (вул. Васильківська, буд. 1, м. Київ, 03040, ідентифікаційний код 37413997) 54 457, 64 грн пені (п`ятдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень шістдесят чотири копійки), 108 521, 65 грн (сто вісім тисяч п`ятсот двадцять одна гривня шістдесят п`ять копійок) штрафу та 4 889, 38 грн (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять гривень тридцять вісім копійок) судового збору за подання позовної заяви.".

14.07.2021 матеріали справи № 910/16375/20 повернуто до Господарського суду міста Києва з касаційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 розгляд заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/16375/20 призначено на 09.08.2021.

У судове засідання 09.08.2021 з`явилися представники сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін по суті заяви, розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/16375/20, суд зазначає таке.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення від 28.12.220 у справі № 910/16375/20 на один рік з моменту його ухвалення заявник посилається на сукупність таких обставин як:

- неможливість забезпечення виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за зеленим тарифом у інший спосіб ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом та Порядком;

- фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону);

- неналежним виконанням НЕК Укренерго обов`язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за зеленим тарифом в повному обсязі, як наслідок наявність заборгованості перед Гарантованим покупцем на суму 23550 млн. грн, (з ПДВ);

- необхідність забезпечення Гарантованим покупцем оплати електричної енергії перед виробникам за зеленим тарифом (850 суб`єктів господарювання станом на 04.03.2021) у обсягах, що пов`язані з невиконанням НЕК Укренерго спеціальних обов`язків з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії;

- часткове виконання відповідачем зобов`язань з оплати спірного періоду;

- встановлений в п.4 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020 №810-ІХ строк погашення заборгованості державного підприємства Гарантований покупець перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилася станом на 1 серпня 2020 року, та фактично буде відбуватися протягом 2021-2022 років;

- визначене в ст. 8 та пункті 11-1 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про альтернативні джерела енергії додаткові джерела фінансування ПрАГ НЕК Укренерго та ДП Гарантованого покупця для виконання зазначених спеціальних обов`язків згідно з Законом та Порядком;

- відсутність вини у невиконанні спірних зобов`язань та складний фінансовий стан ДП Гарантований покупець , невиконання іншим учасником спірних правовідносин наведених спеціальних обов`язків, ускладнять виконання рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру , а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Боржник при зверненні до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.

Також суд зазначає, що скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання, а заявником не надано доказів що у строк один рік з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає грошові кошти від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Таким чином, твердження заявника про наявність боргу зі сторони Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Крім цього, судом відхиляються доводи заявника про те, що виконання його грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", оскільки наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж передбачених договором та Порядком.

Однак, після запровадження Урядом механізму погашення заборгованості боржник матиме можливість виконати судове рішення за рахунок облігацій внутрішньої державної позики. Наразі, вказані обставини не можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення на один рік.

Суд зазначає, що обов`язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії", саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", тому воно зобов`язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.

Таким чином, відповідачем не надано доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання рішення.

При цьому, суд також звертає увагу, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі № 910/16375/20 зменшено розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 року у справі Вараніца проти України вважає, що стверджувана відсутність коштів у підприємства державної форми власності не може виправдовувати затримку виконання рішення суду, що відповідно є порушення статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви Державного підприємства Гарантований покупець про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/16375/20.

Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства Гарантований покупець про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/16375/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 10.08.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко

09.08.21 о 12:30 год.