Рішення

від 04.08.2021 по справі 547/406/21

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/406/21

Провадження №2/547/230/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді В.Ф. Харченка,

за участі секретаря судового засідання Ю.В.Юрченко,

представника позивача - Т.В.Ткаченко,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Семенівського районного суду Полтавської області, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс" до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі поновленим, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у редакції позивача,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 позивач ТОВ "Агріс" звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 , яким просив:

- визнати поновленим договір оренди землі від 01.09.2010 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587600:00:007:0238, площею 3,97 га, строком на 10 років, що зареєстрований 22.12.2010 у Семенівському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК";

- визнати укладеною додаткову угоду до вказаного договору оренди землі на той самий строк, тобто до 23.12.2030 і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у редакції позивача.

В обґрунтування позову вказано, що 01.09.2010 між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем ТОВ "Агріс" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки на строк 10 років. Договір зареєстровано 22.12.2010. Договір закінчив свою дію 22.12.2020. Після смерті ОСОБА_4 .Михайлюти 25.12.2012 вказану земельну ділянку за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30.08.2013 успадкувала у власність відповідач ОСОБА_1 .

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

31.03.2021 позивач надіслав відповідачеві лист з проханням підписати додаткову угоду на підставі п. 8 договору оренди від 01.09.2010. Однак у відповідь позивач отримав відмову.

Для продовження договору оренди землі на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення між ними згоди на поновлення договору оренди землі із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у т.ч. на змінених умовах. А для пролонгації договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у результаті пасивної згоди сторін, їх мовчазної згоди договір оренди вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.

РУХ СПРАВИ

Ухвалою від 26.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

29.07.2021 закрито підготовче судове засідання у справі, витребувано докази у позивача.

29.07.2021 і 04.08.2021 відбулися судові засідання із розгляду справи по суті.

Відповідач у судове засідання 04.08.2021 не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, хоча у судовому засіданні 29.07.2021 повідомила про свій намір бути допитаною як свідок щодо обставин листування із позивачем.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач у відзиві проти позову заперечувала. Вказала, що до закінчення строку дії договору оренди землі, а саме 28.05.2020, листом повідомила позивача про намір не продовжувати дію договору після 22.12.2020 і повернути землю після закінчення строку дії договору оренди землі. Відсутність згоди однієї із сторін на продовження договору унеможливлює його пролонгацію. Мовчазна згода можлива була б якби позивач до закінчення строку дії договору повідомив відповідача про намір поновити дію договору оренди землі, надав проект додаткової угоди, продовжував би користуватися землею і не отримав би заперечення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди землі.

Повідомлення про намір продовжити договір надіслано 31.03.2021 тобто значно пізніше строку закінчення договору оренди землі 22.12.2020. Додаткова угода була датована 01.04.2020.

Позивач не надав доказів використання земельної ділянки відповідача після 22.12.2020. Водночас відзив вказує на безпідставне використання землі позивачем у 2021 році.

Письмовим клопотанням від 04.08.2021 послалася на практику Верховного Суду щодо переважання права власності орендодавця над правом орендаря продовжувати користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі.

Відповіддю на відзив позивач вказав, що не отримував від відповідача лист від 28.05.2020 такого змісту, на який вказує відповідач. Доказом вмісту листа є лише опис вкладення у цінний лист, а не повідомлення про його вручення.

Доказами використання позивачем землі є дорожні листи щодо дискування, посіву, боронування, внесення мінеральних добрив і засобів захисту рослин на полі № 55, у межах якого перебуває земельна ділянка відповідача.

У запереченні відповідач вказала на отримання позивачем 29.05.2020 листа відповідача про повернення землі після закінчення договору оренди землі. За 3 місяці до закінчення договору відповідач особисто зверталася до працівника позивача ОСОБА_5 з приводу повернення землі після закінчення строку дії договору. Для реалізації права відмовитися у продовженні договору достатньо надіслати відповідного листа орендареві. Відповідач вказує на іншу діючу редакцію ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, наголосила, що відповідач протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі не повідомив письмово позивача про припинення орендних відносин, тому договір в силу закону є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Посилання відзиву на частини 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є некоректними, оскільки позов ґрунтується на ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Позивач не отримував від відповідача жодних листів у травні 2020 року.

У судовому засіданні відповідач підтримала свої письмові заперечення проти позову. Наголосила, що як власник землі має вирішальне право щодо її використання. У травні 2020 року письмово повідомила позивача про намір не продовжувати дію договору оренди землі і не обробляти її після закінчення строку оренди. Про це також усно повідомляла працівника позивача ОСОБА_5 та інших працівників товариства. Остання, як працівник ТОВ "Агріс", отримала лист відповідача про повернення землі після закінчення договору, що підтверджує повідомлення про вручення 29.05.2020 поштового відправлення від відповідача на адресу позивача.

Вивчивши письмові заяви учасників справи, вислухавши їх вступні слова, вивчивши матеріали справи і надані до суду докази, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

01.09.2010 між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем ТОВ "Агріс" укладено договір оренди землі б/н на строк 10 років стосовно належної орендодавцеві на праві власності земельної ділянки площею 3,97 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 59833,65 грн, орендна плата 3 % з урахуванням індексів інфляції. Згідно п. 8 договору у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення надсилається рекомендованим листом з повідомленням. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстровано 22.12.2010 у Семенівській філії ПРФ ДР "Центр ДЗК".

Отже договір оренди землі діє по 22.12.2020.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.08.2013 № 473 відповідач набула у власність вказану земельну ділянку, 5324587600:00:007:0238, площею 3,97 га, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_6 (первинного орендодавця і власника землі).

28.05.2020 відповідач склала і надіслала рекомендованим листом з повідомленням про вручення керівникові ТОВ "Агріс" заяву від 28.05.2020 з проханням повернути земельну ділянку у придатному для використання стані після припинення строку дії договору оренди землі від 01.09.2010.

Згадану заяву отримано позивачем 29.05.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 3823005331053. Відповідного листа за довіреністю від ТОВ "Агріс" отримала особа на прізвище " ОСОБА_7 ".

Суд витребував у позивача журнал реєстрації вхідної кореспонденції за період 28.05.2020 - 03.06.2020.

Представник позивача надала належно засвічену копію усього журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ "Агріс" за 2020 рік. Оригінал журналу надано для огляду у судовому засіданні. Вказаний журнал містить перелік із 59 вхідних документів, не вказує на дату отримання будь-якого із вхідних документів; не містить вказівки на отримання 29.05.2020 від відповідача листа, копію якого і повідомлення про вручення якого відповідач надала до суду.

Щодо цієї обставини суд зазначає, що надані відповідачем копія листа від 28.05.2020 на адресу позивача про повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі, а також рекомендоване повідомлення про вручення 29.05.2020 поштового відправлення № 3823005331053, адресованого відповідачем позивачеві, отримувачем якого за довіреністю була представник ТОВ "Агріс" Ткаченко, є належним, допустимим і достатнім доказом отримання і, відповідно, належного поінформування позивача відповідачем про волю відповідача щодо повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі.

Окремо слід наголосити, що п. 8 спірного договору оренди від 01.09.2010 землі вказує на листування сторін у формі рекомендованого листа з повідомленням. Жодний пункт договору оренди землі не визначив спосіб листування сторін шляхом надіслання листів з описом вкладення.

Позивач у позові і відповідач у відзиві погоджуються з тим, що спірна земельна ділянка не вибувала із володіння і користування позивача після вересня 2020 року. Це також підтверджують надані позивачем копії завдань тракториста щодо боронування землі, дискування, посіву ячменю і озимої пшениці, посіву з мінеральними добривами, боронування озимої пшениці, внесення добрив і гербіцидів у вересні 2020 року, квітня 2021 року на полі № 55, у межах якого перебуває спірна земельна ділянка.

Позивач повідомленням № 40 від 31.03.2021 поінформував відповідача, що 01.09.2020 закінчився договір оренди землі між ТОВ "Агріс" і ОСОБА_8 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 . Повідомлення вказало на зміст п. 8 договору і містило у якості додатка додаткову угоду до договору, яку позивач просив підписати відповідача.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач листом від 19.04.2021 повідомила позивача, що як власник має право самостійно господарювати на своїй землі, не бажає продовжувати дію договору, просить утриматися від дій, які б перешкоджали використовувати земельну ділянку після припинення строку оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі ЦК) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 1, ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Абзацом третім і четвертим розділу IX "Перехідні положення" Земельного кодексу України (який набрав чинності 16.01.2020 згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05 грудня 2019 року № 340-IX) передбачено таке:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже для вирішення спірних правовідносин щодо застосування положень про поновлення договору оренди землі від 01.0.2010 суд повинен застосовувати редакцію ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що діяла на час державної реєстрації договору оренди землі від 01.09.2010 - 22.12.2010, а саме:

"Стаття 33. Поновлення договору оренди землі

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням".

Відповідно до діючої до 13.06.2021 редакції ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Натомість нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2010 роках і 2020 роках є різною, вона щороку збільшується. Це є загальновідомим фактом. Тому дія договору не може бути поновлена в силу закону на тих самих умовах, зокрема у частині фіксації нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2010 рік у "автоматично" поновленому у 2021 році договорі оренди землі.

Слід також наголосити, що ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" зобов`язує проводити нормативну грошову оцінку земельних ділянок сільськогосподарського призначення розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Одними із засад цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020, справа № 313/350/16-ц, зазначила, що статтею 33 Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. З огляду на вказане Велика Палата відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

ВИСНОВОК СУДУ

Відтак, з огляду на достовірне відому із 29.05.2020 позивачеві (як орендареві) позицію відповідача (орендаря) про небажання продовжувати орендні відносини і повернення земельної ділянки після припинення строку дії договору оренди землі; зміст листування сторін за яким вони помилково вважали завершення строку дії договору оренди землі 01.09.2020; продовження після 22.12.2020 використання земельної ділянки відповідача позивачем за умови обізнаності позивача про припинення договору після його завершення, а, відтак безпідставне та протиправне використання землі відповідачем після 22.12.2020, наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно повернення землі після припинення строку дії договору оренди землі і заперечень щодо поновлення договору з орендарем на підставі проекту додаткової угоди дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України , не порушено; а, відтак, суд робить висновок, що позивач діяв недобросовісно стосовно відповідача, а тому не може скористатися законодавчою пільгою стосовно "мовчазної" згоди на продовження дії договору оренди землі та той самий строк і на тих самих умовах, оскільки передумови для "мовчазної" згоди створено власною та свідомою протиправною діяльністю позивача стосовно відповідача, а отже заявлений позов задоволенню не підлягає.

Суд наголошує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів (письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів, показань свідків) покладено саме на позивача, у т.ч. якщо відповідач проти позову заперечує.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 4 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з урахуванням відмови у позові, сплачений позивачем судовий збір 2270,00 (а.с. 1) не покладається на відповідача. Водночас суд стягує з позивача у дохід держави судовий збір 2270,00 грн із не сплаченої судовим збором другої позовної вимоги немайнового характеру. На час ухвалення рішення другого платіжного доручення про сплату судового збору на суму 2270,00 грн судові не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-83, 158, 174, 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову про визнання поновленим договору оренди землі від 01.09.2010 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587600:00:007:0238, площею 3,97 га, строком на 10 років, що зареєстрований 22.12.2010 у Семенівському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" - відмовити повністю.

У задоволенні позову про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 01.09.2010 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324587600:00:007:0238, площею 3,97 га, строком на 10 років, що зареєстрований 22.12.2010 у Семенівському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", на той самий строк, тобто до 23.12.2030 і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у редакції позивача - відмовити повністю.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріс" судовий збір 2270,00 грн за платіжним дорученням від 14.05.2021 № 943 - покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс" в дохід держави 2270,00 грн судового збору, що не був сплачений позивачем у повному розмірі (із другої позовної вимоги немайнового характеру) під час звернення до суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріс" (Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Семенівська СТГ, смт Семенівка, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 69; ідентифікаційний код 32364579).

Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; проживає: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 11.08.2021.

Суддя В.Ф.Харченко