Ухвала

від 18.05.2021 по справі 308/3417/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/3417/21

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18.05.2021 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.03.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого за ч.5 ст.191, ч.1 ст.200, ч.1 ст.361, ч.1 ст.362, ч.1 ст.209 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.2021 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 діб, до 22.05.2021 включно із визначенням розміру застави 380 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 862 600 грн.

Роз`яснено ОСОБА_5 , що він або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покладено на ОСОБА_5 обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснено ОСОБА_5 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З оскарженої обвинуваченим ОСОБА_5 ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.202 вбачається, що в його провадженні перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070030001911 від 06.06.2021 про обвинувачення, зокрема, ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.200, ч.1 ст.209, ч.1 ст.361, ч.1 ст.362 КК України.

Застосування відноснообвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути з тих підстав, що ризики, які були підставою застосування вказаного запобіжного заходу на досудовому слідстві не відпали.

Захисник та обвинувачений не погодилися з клопотанням прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з тих підстав, що таке є необґрунтованим, просили застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Свою правову позицію виклали в письмових запереченнях на вказане клопотання прокурора. Сторона захисту акцентує увагу на тому, що обвинувачений є інвалідом дитинства з діагнозом ДЦП і друга група інвалідності йому встановлена пожиттєво, відтак вважають, що за станом здоров`я ОСОБА_5 не може утримуватися в умовах позбавлення свободи. Окрім того сторона захисту вказує, що на даний час батьки обвинуваченого хворіють на тяжкі захворювання та перебувають у складному матеріальному становищі, що позбавляє можливість сплатити заставу. Також вказують, що на даний час відсутні підстави щодо подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою, оскільки відсутні ризики того, що обвинувачений буде переховуватись від суду, а факт перебування ОСОБА_5 в розшуку під час досудового слідства не вважають належним аргументом, що підтверджує ризик його подальшого ухилення від судового розгляду. Стверджують, що обвинувачений виїхав на заробітки ще до оголошення підозри і не вчиняв спроб переховуватись від слідства.

Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, місцевим судом враховано те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, в тому числі й особливо тяжкого, за яке передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, ОСОБА_5 органом досудового розслідування оголошувався в розшук, тому існують ризики того, що такий може в подальшому переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом також враховано особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_5 інвалід другої групи, на даний час відомості про офіційне місце роботи відсутні, має постійне місце проживання, раніше не судимий.

Крім того судом враховано доводи сторони захисту, що незадовільний стан здоров`я має значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу. Разом з тим зазначена обставина сама по собі не є перешкодою для тримання особи під вартою, а має враховуватись з іншими обставинами в їх взаємозв`язку. В даному випадку судом прийнято до уваги, що будь-яких доказів (висновків експертів тощо), які б вказували на неможливість перебування ОСОБА_5 за станом здоров`я в умовах тримання під вартою в ДУ «Закарпатська УВП № 9» стороною захисту не надано.

Щодо наявності у обвинуваченого батьків похилого віку із незадовільним станом здоров`я, то на переконання місцевого суду вказана окремо взята обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні вказаного клопотання прокурора. Також у суду відсутні відомості про те, що батьки перебувають на утриманні виключно обвинуваченого і не мають жодних інших родичів, що можуть про них піклуватись.

При цьому, в даному випадку, з врахуванням тяжкості інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, суд вважав, що застосування більш мякого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не дасть змогу дослідити всі обставини кримінального правопорушення у встановлені законом строки, що відповідно є підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Виходячи з вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України місцевий суд вважав, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, передбачених цим Кодексом, становить 380 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 862 000 грн, оскільки, на думку суду, саме такий розмір, у разі сплати відповідної застави, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати зазначену вище ухвалу місцевого суду від 24.03.2021 та постановити нову про застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_5 посилається на те, що він будучи звільнений із роботи, виїхав за межі держави до оголошення йому правоохоронним органом підозри. Жодних переслідувань на той час з боку правоохоронних органів не здійснювалось. Більше того, усвідомлюючи, що за результатами ревізії підприємству завдано збитків з його участю, як головного бухгалтера він вніс в касу підприємства 400 000 гривень. У подальшому він офіційно працював на підприємствах в Угорщині та Словакії, а останній час перебував на обліку у центрі занятості Словакії (уряді праці), як особа, що потребує роботи. З родичами та знайомими практично не спілкувався і не знав, що перебуває у міжнародному розшуку. Більше того, про висунуту підозру у вчиненні тяжкого злочину він довідався від правоохоронних органів Словаччини, коли з України надійшли клопотання про його екстрадицію в порядку міжнародного співробітництва в Україну.

Незважаючи на добровільність явки у правоохоронні органи України та вади здоров`я (інвалід другої групи з дитинства) ОСОБА_5 затримано 28.10.2021 на пропускному пункті «Малий Березний» на підставі ст.208 КПК України та поміщено в ІТТ № 1 м. Ужгорода ГУНП в Закарпатській області. Протокол про затримання ОСОБА_5 складено оперуповноваженим ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , тобто, на думку обвинуваченого, не уповноваженою особою.

Поряд з цим ОСОБА_5 повертався до України вперше після перетину кордону у 2016 році і жодним чином не усвідомлював про висунення йому підозри та її суті. Знаючи про дані обставини, слідчий, у відповідності до ст.278 КПК України не вручив ОСОБА_5 письмове повідомлення про підозру протягом двадцяти чотирьох годин. У разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання така особа підлягає негайному звільненню.

Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу тримання під вартою від 29.01.2021, слідчий суддя, на думку ОСОБА_5 , істотно порушив основні конституційні принципи правосуддя, передбачені ст.129 Конституції України та 7 КПК України щодо верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення обвинуваченому права на захист, поваги до людської гідності та забезпечення права на свободу. При цьому не були враховані згадані порушення кримінального процесуального законодавства стороною обвинувачення, як і те, що ОСОБА_5 є інвалідом дитинства з діагнозом ДЦП і йому встановлена друга група інвалідності пожиттєво. На даний час хворіють тяжкими хворобами і батьки, які знаходяться у тяжкому матеріальному стані, що позбавляє можливості сплатити заставу на суму завданої шкоди.

На даний час у ході розслідування кримінального провадження відсутні докази щодо ризиків можливості підозрюваним ОСОБА_5 переховуватися від слідства та впливати негативно на об`єктивність досудового розслідування..

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Строган проти України»).

Відповідно до практики ЄСПЛ недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»).

Заслухавши доповідь судді, доводи сторони захисту на підтримання апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , вивчивши матеріали даної справи, апеляційний суд визнає, що вказана вище апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою були актуальними на день постановлення місцевим судом оскарженої ОСОБА_5 вказаної вище ухвали місцевого суду від 24.03.2021.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, в тому числі особливо тяжкого.

Апеляційний суд погоджується з висновком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, викладеним в оскарженій обвинуваченим ухвалі суду про те, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки оголошувався в розшук та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Будь-яких підстав, які б унеможливлювали застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні як суду першої інстанції, так і апеляційного суду не встановлено та сторонами не наведено.

Ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду залишається актуальним.

Застосовуючи обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, місцевий суд надав обґрунтовану оцінку фактичним обставинам кримінального провадження.

Із зазначеної ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.2021 та матеріалів даного провадження вбачається, що наведені судом обставини, на підставі яких він дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 перевірялися при розгляді відповідного клопотання прокурора.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Розглядаючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , місцевий суд дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, а саме: мети і підстав застосування запобіжного заходу; обставини, що враховуються при його обранні і дав їм належну оцінку.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 та фактичні обставини кримінального провадження, Ужгородський міськрайонний суд обґрунтовано застосував щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави 380 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 862 600 грн.

Апеляційний суд визнає, що оскаржена ухвала Ужгородського міськрайонного суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 є законна та обґрунтована.

З урахуванням наведеного та особи ОСОБА_5 апеляційний суд визнає, що в даному випадку місцевий суд у відповідності з вимогами ст.ст. 176-178,183,193,194 КПК України розглянув клопотання прокурора та з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , вказаних вище даних про його особу і обставин кримінального провадження, при відсутності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, дійшов до правильного висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.03.2021 про застосування стосовно обвинуваченого за ч.5 ст.191, ч.1 ст.200, ч.1 ст.209, ч.1 ст.361, ч.1 ст.362 КК України ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: