Постанова

від 10.08.2021 по справі 585/1180/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року

м.Суми

Справа №585/1180/21

Номер провадження 22-ц/816/1243/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Роменська міська рада Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Лесі Олексіївни, на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2021року в складі судді Євлах О.О., постановленого в м. Ромни, повний текст судового рішення складено 07 червня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Позивач в квітні 2021 року звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4269 га (кадастровий номер 5924187900:03:003:0113), що розташована на території Пустовійтівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Свої вимоги мотивує тим, що на дату смерті її чоловіка вона була зареєстрована та проживала за однією адресою зі спадкодавцем. Вона є спадкоємцем після смерті свого чоловіка, який прийняв спадщину, але оформила її частково, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок. Вказує, що інших спадкоємців немає, а заповіт від імені її покійного чоловіка не посвідчувався. Зазначає, що її покійний чоловік є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , та фактично прийняв спадщину, яка залишилася після її смерті, проте за життя її не оформив. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає. Вказує, що ОСОБА_3 на дату смерті проживав сам. До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшла і земельна ділянка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,4269 га, що розташована на території Пустовійтівської сільської ради Роменського району Сумської області. Зазначає, що 04.05.1995 року рішенням Пустовійтівської сільської ради вирішено передати землю в колективну власність. На підставі вказаного рішення видано акт на право колективної власності на землю. До зазначеного акту додається список членів господарства, які мають право на земельну частку (пай), внесено прізвище ОСОБА_3 . Таким чином, останній набув право власності на земельну частку (пай). Зазначає, що вона не може оформити спадкові права на спірну земельну ділянку, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_3 після його смерті.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2021року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 є нікчемним. Разом з тим, позивач не довела факту вступу в управління та володіння ОСОБА_2 спадковим майном ОСОБА_3 , а тому підстав вважати, що ОСОБА_2 вступив у володіння та управління спадковим майном за ст. 549 ЦК УРСР немає.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз Л.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення вийшов за межі наданої йому законом компетенції та визнав заповіт нікчемним. Вказує, що в даному випадку не відбулося порушення вимог посвідчення заповіту. Вказує, що нормами ЦК УРСР не вимагається присутність двох свідків при посвідченні заповіту. Крім того, довідкою виконавчого комітету Роменської міської ради від 24.03.2021 року № 124 підтверджено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Представник позивача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у листі до суду просив розглянути справу за відсутності представника.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи та листа Відділу у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21.04.2021 року, рішенням Пустовійтівської сільської ради від 04.05.1995 року вирішено передати землю в колективну власність. На підставі вказаного рішення виданий акт на право колективної власності на землю КСП Батькіщина , який зареєстрований 19 травня 1995 року. До зазначеного акту додано список членів господарства, які мають право на земельну частку (пай). До вказаного списку занесено прізвище ОСОБА_3 . Таким чином останній набув право власності на земельну частку (пай). (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 ) (а.с.7).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 26.04.1999 року, посвідчений секретарем Пустовійтівської сільської ради, відповідно до якого все своє майно, де воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом матиме право, останній заповів ОСОБА_2 , 1949 року народження (а.с. 12).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 24.03.2021 року № 124 ОСОБА_3 на час смерті був зареєстрований та проживав сам. Заповіт складений від його імені не змінено та не відмінено. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 який фактично прийняв спадщину, але юридично її не оформив. Інших спадкоємців, у тому числі неповнолітніх та непрацездатних у ОСОБА_3 нема (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.2014 року виданого приватним нотаріусом, спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 (а.с.9). Відповідно до вказаного свідоцтва до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшов житловий будинок з відповідними надвірними спорудами, що розташований за адресою: другий АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 24.03.2021 року № 126 ОСОБА_2 на час смерті був зареєстрований та проживав зі своєю дружиною ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем на все його майно після його смерті. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, заповіт від його імені не посвідчувався (а.с. 10).

03.11.2003 року Роменською районною державною адміністрацією видано на ім`я ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,4269 га, серія СМ № 141864. Вказана земельна ділянка розташована на території Пустовійтівської сільської ради та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15).

Право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі (а.с.14).

Відповідно до роз`яснень наданих в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Враховуючи, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то до відносин про спадкування після нього застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 року № 18/5 в редакції, що діяли на час відкриття спадщини ( далі Інструкція).

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 551 ЦК УРСР встановлено, що якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Пунктом 114 Інструкції встановлено, що державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи.

Відповідно до п. 108, 109 Інструкції на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Пунктом 110 Інструкції визначено, що заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та про видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути зроблені в письмовій формі.

Згідно з пунктом 112 Інструкції, що свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 549, частиною другою статті 551 Цивільного кодексу - не раніше зазначених строків. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Відповідно до п. 113 Інструкції свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Відповідно до роз`яснень наданих в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись до суду з вимогами про визнання права власності на майно в порядку спадкування позивач не надав до суду доказів того, що при наявності у нього умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно, остання взагалі звертався з цього приводу до нотаріуса, а також доказів того, що їй було відмовлено в цьому.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про передчасність заявлених позивачем вимог про визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування з огляду на те, що позивачем не було використано досудовий порядок врегулювання з вказаного питання і їй не було відмовлено в оформленні її спадкових прав, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню з цих підстав.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно нікчемності складеного ОСОБА_3 заповіту з огляду на те, що дійсність вказаного заповіту не є предметом розгляду даної справи, сторонами не оскаржувався, а тому суд першої інстанції визнаючи вказаний заповіт нікчемним вийшов за межі заявлених позовних вимог в порушення ст.13 ЦПК України і доводи апеляційної скарги з цього приводу апеляційний суд визнає слухняними.

Враховуючи вищевикладене, через порушення норм процесуального права і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права на підставі п. 4 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів викладених в цій постанові.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Лесі Олексіївни задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2021року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Роменської міської ради Сумської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно відмовити з мотивів викладених в постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2021 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю.Кононенко

О.І.Собина