Постанова

від 13.07.2021 по справі 910/16351/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. Справа№ 910/16351/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 13.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.02.2021 (повний текст складено - 05.03.2021)

у справі №910/16351/20 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Лайт"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 2 161 952, 49 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Лайт" (надалі - позивач, ТОВ "Солар Лайт") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі - відповідач, ДП "Гарантований покупець", Гарантований покупець) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 160 102, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором №1067/01 від 29.11.2019 (надалі - Договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/16351/20 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню в сумі 339 596, 30 грн, штраф в сумі 742 374, 68 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 32 401, 53 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд встановив, що електроенергія за актами за лютий 2020 року - липень 2020 року була оплачена відповідачем з порушенням встановленого Договором строку, розрахунки пені та штрафу, зроблені позивачем є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення 675 352, 85 грн пені та 1 484 749, 36 грн штрафу є обґрунтованими.

Однак, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%. Таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/16351/20 в частині стягнення пені в сумі 339 596, 30 грн, штрафу в сумі 742 374, 68 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 32 401, 53 грн скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення в оскаржуваній частині прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують дату отримання відповідачем актів купівлі-продажу, тому позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов`язання з оплати. З огляду на існуючу нову модель енергоринку, джерелом надходження коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Одночасно, змістом зазначених послуг є забезпечення виконання спеціальних обов`язків НЕК "Укренерго" та Гарантованим покупцем. Забезпечити виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом у інший спосіб ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом та Порядком неможливо, з огляду на вартість електроенергії. Тобто, задовольняючи позовні вимоги суд мав встановити виконання НЕК "Укренерго" спеціальних обов`язків з оплати послуг за спірний період і на користь Гарантованого покупця. Відсутність доказів оплати виключає можливість задоволення вимог і у справі, що розглядається судом.

Скаржник також вказує на неврахування судом першої інстанції під час ухвалення рішення норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 №810-ІХ, за якими визначено інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Гарантованого покупця перед позивачем за договором, а саме відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Водночас, на думку відповідача місцевим господарським судом не було застосовано статтю 614 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності Гарантованого покупця, оскільки як вже зазначалось, основним джерелом оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом є кошти, що надходять від НЕК "Укренерго" в оплату послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії. У свою чергу, заборгованість останнього за послуги за період січень-листопад 2020 року станом на 29.01.2021 складає 27, 970 млрд. грн. Отже, на переконання апелянта, наявні підстави для звільнення його від відповідальності шляхом зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

Судом першої інстанції не застосовано приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій. За аргументами відповідача, специфіка спірних правовідносин, фінансовий стан підприємства, характер його діяльності, не пов`язані з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, у той час як дії Товариства спрямовані на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства.

Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/16351/20 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 24 344, 35 грн.

30.04.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист щодо виконання ухвали суду від 19.04.2021 у справі №910/16351/20, до якого останнім долучено докази сплати судового збору у розмірі 24 344, 35 грн (оригінал платіжного доручення №398 від 27.04.2021).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/16351/20 за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.06.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу зводяться до того, що виникнення зобов`язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100% відпущеної електричної енергії настав.

Позивач наголошує, що розділом 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 встановлені чіткі, імперативні строки та терміни виконання відповідачем свого зобов`язання зі сплати поставленої позивачем електричної енергії.

Доводи відповідача про виконання боржниками своїх зобов`язань в певних частинах, і наявність у позивача права вимагати часткового виконання зобов`язань від НЕК "Укренерго" є безпідставними, оскільки сторонами Договору, за яким стягуються кошти є тільки ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "СОЛАР ЛАЙТ". Позивач, як кредитор, має право вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі за спірним Договором тільки від одного боржника, яким є відповідач. Відповідно, і відповідальність за невиконання зобов`язань за даним Договором перед позивачем може нести тільки відповідач. Невиконання обов`язку перед відповідачем третіми особами, не звільняє відповідача від виконання ним обов`язку за спірним Договором щодо повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом позивачу.

Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, а з вини недодержання своїх обов`язків контрагентом відповідача, не може бути підставою, яка звільняє відповідача від обов`язку оплатити позивачу вартість виробленої і проданої останнім електричної енергії. Крім того, факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго , в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки, такі обставини не визначені законодавством, як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

25.06.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли клопотання:

- про зменшення розміру неустойки;

- про залучення до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України; Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Приватне Акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго";

- про зупинення провадження у справі №910/16351/20 до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України №3/332(20) від 17.07.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абз. 1-4 ч. 2-3, 6-9, 20-22, 26, 28-33 ст.ст. 9-1, 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 №555-IV, положень ч. 2, 4, п. 3 ч. 9 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VIII.

29.06.2021 колегією суддів відповідно до ст. 216 ГПК України у розгляді апеляційної скарги у даній справі оголошено протокольно перерву до 13.07.2021.

У судове засідання 13.07.2021 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по заявленим клопотанням ДП "Гарантований покупець". Представник відповідача підтримав клопотання про залучення третіх осіб, зменшення розміру неустойки та зупинення провадження у справі, просив їх задовольнити. Представник позивача проти задоволення клопотань відповідача заперечував.

Водночас, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, судове рішення в оскаржуваній частині скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник позивача проти доводів скарги заперечував, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши представників сторін щодо поданих ДП "Гарантований покупець" клопотань про залучення третіх осіб та зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо клопотання ДП "Гарантований покупець" про зупинення провадження у справі №910/11767/20 до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України №3/332(20) від 17.07.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абз. 1-4 ч. 2-3, 6-9, 20-22, 26, 28-33 ст.ст. 9-1, 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 №555-IV, положень ч. 2, 4, п. 3 ч. 9 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VIII.

Відповідач у клопотанні зазначив про те, що встановлення на законодавчому рівні діючих розмірів "зеленого" тарифу на електроенергію, вироблену на території України та з використанням її природних ресурсів, які є економічно необґрунтованими і покладають на державу невиправдано високі витрати, є грубим порушенням права власності українського народу (ч. 1 ст. 13 Конституції України), суперечить соціальній спрямованості економіки (ч. 4 ст. 13 Конституції України) та завдає шкоди інтересам суспільства (ч. 7 ст. 41 Конституції України). Отже, на думку відповідача, існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення вказаного конституційного провадження, з огляду на те, що питання конституційності зазначених положень закону не може бути вирішено в межах даної справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд має з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Заявником жодним чином не обґрунтовано, а колегією суддів не встановлено обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі та які б унеможливлювали розгляд даної справи до розгляду вищезазначеного подання.

При цьому, колегія суддів враховує, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч. 2 ст. 152 Конституції України).

Таким чином, навіть у випадку визнання Конституційним Судом України окремих положень Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та Закону України "Про ринок електричної енергії", вказані положення втратять чинність не раніше дня ухвалення такого рішення.

Водночас, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, може бути підставою для перегляду рішення суду за виключними обставинами (п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України).

При цьому, матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 152 Конституції України).

Отже, чинним законодавством передбачено механізм відновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, у випадку завдання їм шкоди у зв`язку з визнанням окремих положень закону неконституційними.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не доведено обставин об`єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду вищезазначеного подання Конституційним Судом України, а законом передбачено механізм відновлення прав особи, у випадку завдання їй шкоди положеннями закону, що визнані неконституційними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у зупиненні провадження у даній справі.

Щодо клопотання ДП "Гарантований покупець" про залучення до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України; Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Приватне Акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго", з урахуванням підстав та предмету заявлених позовних вимог, колегія вирішила відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що відповідачем не доведено яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та/або обов`язки названих юридичних осіб.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 13.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 29.11.2019 між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (продавець за "зеленим" тарифом за договором) був укладений договір № 1067/01 (Договір).

За цим договором продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам) (п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди №967/01/20 від 31.03.2020).

Відповідно до п. 2.3 Договору, в редакції додаткової угоди №967/01/20 від 31.03.2020, продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4 Договору в редакції додаткової угоди №967/01/20 від 31.03.2020 сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електроенергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Пунктом п. 2.5 Договору в редакції додаткової угоди №967/01/20 від 31.03.2020 передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди №967/01/20 від 31.03.2020).

Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції додаткової угоди №967/01/20 від 31.03.2020 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Згідно з п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди №967/01/20 від 31.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п. 7.4 Договору в редакції додаткової угоди №967/01/20 від 31.03.2020 сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).

Сторонами спору були підписані акти купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року на суму 1 715 241, 10 грн, за березень 2020 року на суму 3 190 735, 37 грн, за квітень 2020 року на суму 5 234 689, 44 грн, за травень 2020 року на суму 4 278 568, 63 грн, за червень 2020 року на суму 4 241 985, 97 грн, за липень 2020 року на суму 5 127 171, 49 грн.

Відповідач допустив порушення строку оплати електричної енергії за вищевказаними актами за лютий 2020 року - липень 2020 року, у зв`язку із чим позивачем нараховані 675 352, 85 грн пені та 1 484 749, 36 грн штрафу.

Місцевий господарський суд, враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено з матеріалів справи, у лютому 2020 року - липні 2020 року позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року на суму 1 715 241, 10 грн, за березень 2020 року на суму 3 190 735, 37 грн, за квітень 2020 року на суму 5 234 689, 44 грн, за травень 2020 року на суму 4 278 568, 63 грн, за червень 2020 року на суму 4 241 985, 97 грн, за липень 2020 року на суму 5 127 171, 49 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами укладеного сторонами Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ.

Згідно з правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

20.03.2020 НКРЕКП було винесено Постанову №715 від 20.03.2020 "Про затвердження розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні та лютому 2020 року", якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні та лютому 2020 року, - 1 371 031 302, 29 грн (без ПДВ) та 2 635 946 923, 80 грн (без ПДВ) відповідно.

Отже, з урахування вихідних днів, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за лютий місяць 2020 року повинно було бути здійснено відповідачем в строк до 24.03.2020 року включно.

Проте, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії за лютий місяць 2020 року було проведено 15.05.2020, тобто з порушенням встановленого терміну.

29.04.2020 НКРЕКП було винесено Постанову №902 від 29.04.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року", якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року, - 2 568 247 721, 39 грн (без ПДВ).

Отже, з урахування вихідних днів, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за березень місяць 2020 року повинно було бути здійснено відповідачем в строк до 04 травня 2020 року включно.

Станом на дату звернення позивачем із позовною заявою до суду відповідачем здійснено розрахунок з позивачем за обсяг проданої електричної енергії за березень місяць 2020 року лише частково на суму 1 489 322, 93 грн.

27.05.2020 НКРЕКП було винесено Постанову №995 від 27.05.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року", якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року, - 4 944 046 105, 48 грн (без ПДВ).

Отже, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за квітень місяць 2020 року повинно було бути здійснено відповідачем в строк до 29 травня 2020 року включно.

Станом на дату звернення позивачем із позовною заявою до суду відповідачем здійснено розрахунок з позивачем за обсяг проданої електричної енергії за квітень місяць 2020 року лише частково на суму 249 362, 34 грн.

24.06.2020 НКРЕКП було винесено Постанову № 1211 від 24.06.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року", якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року, - 4 337 390 779, 22 грн (без ПДВ).

Отже, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за травень місяць 2020 року повинно було бути здійснено відповідачем в строк до 26 червня 2020 року включно.

Станом на дату звернення позивачем із позовною заявою до суду відповідачем здійснено розрахунок з позивачем за обсяг проданої електричної енергії за травень місяць 2020 року лише частково на суму 187 887, 76 грн.

22.07.2020 НКРЕКП було винесено Постанову № 1435 від 22.07.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року", якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року - 4 246 519 382, 97 грн (без ПДВ).

Отже, остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за червень місяць 2020 року повинно було бути здійснено відповідачем в строк до 24 липня 2020 року включно.

Станом на дату звернення позивачем із позовною заявою до суду відповідачем здійснено розрахунок з позивачем за обсяг проданої електричної енергії за червень місяць 2020 року лише частково на суму 161 530, 84 грн.

19.08.2020 НКРЕКП було винесено Постанову №1600 від 22.08.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020 року", якою було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020 року 4 634 530 383, 78 грн (без ПДВ). грн (без ПДВ).

Отже, остаточний розрахунок з Позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за липень місяць 2020 року повинно було бути здійснено відповідачем в строк до 21 серпня 2020 року включно.

Станом на дату звернення позивачем із позовною заявою до суду відповідачем здійснено розрахунок з позивачем за обсяг проданої електричної енергії за липень місяць 2020 року лише частково на суму 176 456, 36 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене вище, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що електроенергія за актами за лютий 2020 року - липень 2020 року була оплачена відповідачем з порушенням встановленого договором строку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

Здійснивши зроблені позивачем розрахунки пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення 675 352, 85 грн пені та 1 484 749,36 грн штрафу є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції правомірного дійшов висновку про їх зменшення на 50%, оскільки таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Разом з тим, в ході апеляційного провадження відповідач також звернувся до апеляційного суду з клопотанням, у якому просив у з разі залишення без змін оскаржуваного рішення зменшити розміру пені, штрафу до 1 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому доводи відповідача про зменшення розміру пені, штрафу до 1 грн є необґрунтованими, відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо тверджень відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем, вказуючи, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (відповідно до п.12.3,12.6 Глави 12 Порядку), а тому регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом не вичерпуються умовами договору, колегія суддів звертає увагу на те, що ані Договором, ані Порядком, ані положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" не визначено прямої залежності виконання зобов`язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за "зеленим" тарифом електроенергії з виконанням зобов`язань оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у відповідності до положень статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж за "зеленим" тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону.

При цьому, за умовами укладеного сторонами Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку, яким визначено порядок здійснення платежів гарантованим покупцем продавцям електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Тоді як розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надаються гарантованим покупцем визначаються відповідно до Глави 12 Порядку.

Тобто правовідносини між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом (позивачем) не є пов`язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго").

Отже, твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов`язань.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Однак, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.

Відповідна позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем взятих на себе згідно Договору грошових зобов`язань, що не спростовано відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в цій чатині.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновки місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог та часткового задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/16351/20 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення у відповідній частині має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ДП "Гарантований покупець" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються, відповідно на скаржника.

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/16351/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/16351/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Гарантований покупець".

4. Матеріали справи №910/16351/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 10.08.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова