Ухвала

від 06.05.2021 по справі 758/15373/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15373/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна адвокатська група Теміс Лав`єрс Груп , товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна адвокатська група Теміс Лав`єрс Груп Київ , про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала справа №758/15373/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна адвокатська група Теміс Лав`єрс Груп , товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна адвокатська група Теміс Лав`єрс Груп Київ , про стягнення заборгованості.

Заочним Рішенням суду від 11.09.2020 року позовні вимоги задоволено.

27.04.2021 року до суду звернулася ОСОБА_1 із заявою, у якій повідомила, що судом при винесенні зазначеного Рішення не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9750 грн.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 270 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням зазначених вище положень, суд не вбачає підстав для виклику сторін по справі для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення по вказаній справі та вважає за доцільне здійснювати розгляд заяви в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду (ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259 ЦПК України).

Згідно положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

Як роз`яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Так, Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.09.2020 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна адвокатська група Теміс Лав`єрс Груп , товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна адвокатська група Теміс Лав`єрс Груп Київ , про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 27900 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Із аналізу позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та заочного Рішення суду від 10.09.2020 року у даній справі, вбачається, що суд вирішив спір між сторонами у межах заявлених позовних вимог та стягнув з відповідача судовий збір. Крім того, в мотивувальній частині Рішення суду вирішено було питання стосовно витрат на правову допомогу, та вказано, що суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, у зв`язку із відсутністю доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Заочне Рішення Подільського районного суду м. Києва по даній справі ухвалено 11.09.2020 року, однак з матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу подана представником позивача 27.04.2021 року, тобто зі спливом строків, передбачених положенням статті 141 ЦПК України, оскільки, визначений у ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк обраховується не з моменту отримання учасником справи копії повного судового рішення, а саме з моменту його ухвалення.

Аналогічна правова позиція щодо строків подачі доказів понесення судових витрат на правову допомогу викладена Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року справа № 755/9215/15-ц.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року, Перетяка та Шереметьев проти України від 21 грудня 2010 року).

У справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (справа Олександр Шевченко проти України 26 квітня 2007 року, справа Трух проти України від 14 жовтня 2003 року, справа Пономарьов проти України від 03.04.2008 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року).

У п. 47 Рішення у справі Устименко проти України суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Згідно ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Таким чином, заявником пропущено п`ятиденний строк з дня ухвалення заочного Рішення суду від 11.09.2020 року на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат на правову допомогу та поважних причин для поновлення пропущеного строку судом не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано акт виконаних робіт, який датується 21.09.2018 року, в той час, як позивач звернулась до суду 22.11.2018 року, тобто, через два місяці після підписання акту виконаних робіт. Крім того, заявником жодним чином не обґрунтовано, чому зазначений документ не поданий стороною у межах розгляду справи до ухвалення Рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у поновлені процесуального строку та у стягненні витрат на професійну правову допомогу в розмірі 9750 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна адвокатська група Теміс Лав`єрс Груп , товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна адвокатська група Теміс Лав`єрс Груп Київ , про стягнення заборгованості - відмовити;

Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені;

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали;

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В. В. Гребенюк