Ухвала

від 10.08.2021 по справі 160/12388/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12388/20

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі № 160/12388/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТКЄМ"

до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарга, а саме: надання документу про сплату судового збору, надання апеляційної із зазначенням вірного найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, дати ухвалення процесуального документу, що оскаржується, та копії апеляційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з невиконанням скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

17 травня 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві вдруге оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з тим, що її було подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

14.07.2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві як відокремленим підрозділом ДПС України було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду. Нормами КАС України не визначено строків на повторне звернення з апеляційною скаргою. Зазначає, що вперше апеляційну скаргу було подано у встановлений КАС України строк. Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду щодо визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене рішення ухвалено у письмовому провадженні 30 грудня 2020 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням наведеного та враховуючи положення ст. 295 КАС України початком перебігу строку апеляційного оскарження є дата складення повного судового рішення - 30.12.2020 року, а тридцятим днем цього строку є 29.01.2021 року.

Копію рішення від 30 грудня 2020 року відповідач одержав 05 лютого 2021 року (а.с. 244).

Отже, встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України строк апеляційного оскарження сплив 29 січня 2021 року, а встановлений ч. 2 ст. 295 КАС України - 09 березня 2021 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України).

Апеляційну скаргу надіслано поштою до суду першої інстанції 14 липня 2021 року, тобто після спливу строків, встановлених ст. 295 КАС України.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та від 02 червня 2021 року набрали законної сили та в касаційному порядку не скасовані.

Отже, наведені скаржником доводи не можуть свідчити про наявність поважних підстав, які об`єктивно перешкоджали скаржнику у встановлений ч. 2 ст. 295 КАС України строк оскаржити рішення суду першої інстанції, а тому клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 р. слід залишити без руху та надати скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 р. у справі №160/12388/20 залишити без руху.

Надати Головному управлінню ДПС у м. Києві строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- вказати інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 р.

Роз`яснити Головному управлінню ДПС у м. Києві, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Панченко