Постанова

від 10.08.2021 по справі 280/8180/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8180/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (м. Запоріжжя, суддя Семененко М.О.) у справі № 280/8180/20

за позовом Головне управління ДПС у Запорізькій області

до ОСОБА_1

про стягнення коштів за податковим боргом, -

встановив:

11 листопада 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 97922,88 грн., який складається з:

- орендної плати з фізичних осіб - 75413,72 грн. (номер рахунку UA6289999980334149815000008437, отримувач УК у Михайлівському районі/отг.смт.Михайлівка/18010900, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) 37830868, МФО 899998);

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, - 22 509,16 грн. (номер рахунку UA6289999980334149815000008437, отримувач УК у Михайлівському районі/отг.смт.Михайлівка/18010900, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) 37830868, МФО 899998).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на підставі витягу з інтегрованої картки платника податку суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача податкового боргу за платежем орендна плата з фізичних осіб станом на 27.12.2016 та податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на 21.08.2017. Однак судом першої інстанції не враховано, що відповідно витребуваної ІКП у відповідача по податку орендна плата з фізичних осіб станом на 27.12.2016 (код операції 221) обліковувалася пеня у розмірі 62,31 грн., яка була нарахована за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання попередніх періодів за самостійно поданою податковою декларацією з плати за землю за 2016 (№9018306572 від 17.02.2016). Сума пені у розмірі 62,31 грн. є предметом позову у справі №280/6006/19 про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 111443,32 грн. Судом також не враховано, що відповідно до витребуваної ІКП у відповідача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості станом на 21.08.2017 (код операції 951) обліковувалася недоїмка у розмірі 7432,93 грн. Зазначене свідчить про те, що відповідач з моменту формування податкової вимоги від №9-18 мав податковий борг, який частково нею погашався та починаючи з 27.12.2016 до моменту подання адміністративного позову контролюючим органом поступово зростав, що і є доказом безперервності боргу. Доказів, які б свідчили про погашення такого податкового боргу або спростовували наявність податкового боргу відповідачем до суду не надано.

Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_1 податковий борг не був погашений в повному обсязі з моменту формування податкової вимоги №9-18, у податкового органу відсутні підстави для формування повторної податкової вимоги.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу позивача до апеляційного суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на 11.11.2020 за даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 має податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 22 509,16 грн., який виник у зв`язку з несплатою узгодженого податкового зобов`язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.04.2020 №0009986-5505-0812 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік в сумі 22 509,16 грн.

Податкове зобов`язання нараховано у зв`язку з тим, що з 27.02.2012 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлі і споруди виробничої бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 7581840.

Крім того, станом на 11.11.2020 за даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 75 413,72 грн., який виник у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, а саме:

- податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2019 №91-5507-0803 ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 37 706,86 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2020 №303115-5505-0803 ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 37 706,86 грн.

Земельна ділянка, щодо якої нараховано орендну плату з фізичних осіб, площею 0,6880 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була надана в оренду Михайлівською селищною радою на підставі Договору оренди землі №265 від 19.03.2010, зареєстрованому в Державному реєстрі земель 29.03.2010 за №041027300066, ОСОБА_2 , чоловікові відповідача. Рішенням Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області від 09.08.2012 №15 внесено зміни до договору оренди землі реєстраційний №041027300066 від 29.03.2010, замінивши особу орендаря: замість ОСОБА_2 , який помер, замінити на ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем майна, розташованого на цій земельній ділянці, і побажала використовувати її за цільовим призначенням .

Контролюючий орган направляв на адресу відповідача податкову вимогу від 12.02.2016 №9-18 на загальну суму 9440,17 грн., яка отримана відповідачем особисто 26.03.2016.

Зважаючи на несплату відповідачем у добровільному порядку узгодженого зобов`язання в установлені законодавством строки, ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось з даним адміністративним позовом до суду на виконання наданих Податковим кодексом України повноважень.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки останнім не надано суду доказів безперервності податкового боргу ОСОБА_1 або доказів належного виконання ним вимог ст. 59 Податкового кодексу України щодо направлення на адресу платника податків податкової вимоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пп.«а» пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За змістом статей 286-288 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум орендної плати за земельну ділянку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу… Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Позивач у справі просить стягнути з відповідача податкову заборгованість, що утворилася за податковими повідомленнями-рішеннями від 11.09.2019 №91-5507-0803, від 21.02.2020 №303115-5505-0803, від 27.04.2020 №0009986-5505-0812.

Згідно матеріалів справи податкове повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб від 11.09.2019 №91-5507-0803 було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, однак повернулось без вручення з відміткою пошти від 15.11.2019 «за закінченням встановленого строку зберігання» .

Податкові повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб від 21.02.2020 №303115-5505-0803 та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 27.04.2020 №0009986-5505-0812 вручені відповідачу під особистий підпис 11.03.2020 та 23.05.2020 відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, копії яких надані до матеріалів справи.

Отже, зазначені податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік та з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік та 2020 рік, вручені відповідачу належним чином у відповідності до вимог п.42.2, п.42.4 ст.42 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 11.09.2019 №91-5507-0803, від 21.02.2020 №303115-5505-0803, 27.04.2020 №0009986-5505-0812 в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались та є узгодженими. Податковий борг за вказаними податковими повідомленнями-рішення на час подання позову та розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не було погашено.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2019 року у справі №813/2092/15, оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Із позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи звертається до суду орган стягнення. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що контролюючий орган направляв на адресу відповідача податкову вимогу від 12.02.2016 №9-18 на загальну суму 9440,17 грн., яка отримана відповідачем особисто 26.03.2016 (а.с. 32).

На підтвердження безперервності існування у позивача податкової заборгованості починаючи з 2016 року відповідач надав до суду витяги з інтегрованих карток платника податків за платежем орендна плата з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості .

На думку відповідача, висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження безперервності формування податкової заборгованості позивача з 2016 року спростовують запис в інтегрованій картці платника податку за платежем орендна плата з фізичних осіб станом на 27.12.2016 (код операції 221) - пеня у розмірі 62,31 грн., яка була нарахована за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання попередніх періодів за самостійно поданою податковою декларацією з плати за землю за 2016 (№9018306572 від 17.02.2016), та запис в інтегрованій картці платника податку за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості станом на 21.08.2017 (код операції 951) - недоїмка у розмірі 7432,93 грн.

Проте, податкову вимогу №9-18 сформовано 12.02.2016 та отримано відповідачем 26.03.2016 (а.с. 88), пеня у розмірі 62,31 грн. нарахована 27.12.2016 за період з 29.08.2016 по 26.12.2016. Разом з тим, інтегрована картка не містить відомостей про наявність у позивача не сплаченої пені, недоїмки або іншої заборгованості до цієї дати.

Також згідно інтегрованої картки платника податку за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості недоїмка у розмірі 7432,93 грн. утворилася станом на 21.08.2017 у зв`язку з тим, що термін сплати податку сплив 21.08.2017. Відомостей щодо недоїмки або заборгованості, що не були сплачені за інші звітні періоди, записи від 21.08.2017 в інтегрованій картці платника податку не містять.

Таким чином, вказані відомості спростовують доводи позивача про те, що після направлення податкової вимоги №9-18 від 12.02.2016 податковий борг ОСОБА_1 погашався лише частково, у зв`язку з чим у позивача не виникло підстав для направлення нової податкової вимоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки останнім не надано суду доказів безперервності податкового боргу ОСОБА_1 або доказів належного виконання ним вимог ст. 59 Податкового кодексу України щодо направлення на адресу платника податків нової податкової вимоги.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі № 280/8180/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко