Постанова

від 11.08.2021 по справі 910/9314/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9314/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про визнання незаконним продажу об?єкта незавершеного будівництва, визнання незаконними та скасування записів про право власності, актів, договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1. ОСОБА_1 (далі - заявник) подав до суду заяву про забезпечення позову (далі - Заява), у якій, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборону відчуження) на об`єкт незавершеного будівництва - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно).

1.2. Заява обґрунтована тим, що необхідність накладення арешту на нерухоме майно обумовлена тим, що новий власник може відчужити його, що призведе до неможливості або істотно ускладнить виконання рішення суду.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 (суддя Марченко О.В.) Заяву задоволено, вжито відповідних заходів забезпечення позову.

2.2. Такий висновок суду мотивований тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки в процесі розгляду справи спірне майно може бути передане у власність третім особам.

2.3. Оскарженою у касаційному порядку постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020, вище вказана ухвала суду першої інстанції скасована, а у задоволенні Заяви відмовлено.

2.4. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що із змісту договорів купівлі-продажу, актів приймання - передачі та відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не вбачається, що нерухоме майно, на яке місцевий господарський суд наклав арешт, відповідає майну, яке придбано заявником за договором купівлі - продажу державного майна від 15.08.2003, що виключає правові підстави для застосування заходів забезпечення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що придбане позивачем нерухоме майно у 2003 році за відповідним договором та майно, яке придбала третя особа у 2019 році є різними об`єктами нерухомого майна. При цьому заявник вказує на те, що він є власником спірного майна, яке відповідач продав третій особі, тому у разі не задоволення Заяви буде здійснено перебудову, знесення, знищення спірного майна, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

4. Мотивувальна частина

4.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 у пункті 7.7, до якої зупинялося провадження у справі, що переглядається, зазначено, що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Таким чином, оскільки допускається касаційне оскарження учасником справи постанови суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, суд касаційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності.

4.2. Стаття 36 частина 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

4.3. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч.1). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2).

4.4. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

4.5. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

4.6. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

4.7. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

4.8. Із встановлених апеляційним судом обставин, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, вбачається, що заявник в обґрунтування Заяви, спираючись на договір купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об`єкта незавершеного будівництва, який укладено 15.08.2003 між заявником та відповідачем, посилався на те, що він є власником нерухомого майна, яке вже незаконно продано відповідачем іншій особі, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому апеляційний суд, дослідивши подані сторонами докази, вказав на те, що майно на яке місцевий господарський суд ухвалою наклав арешт не відповідає тому майну, яке було придбане заявником за вище наведеним договором, що виключає правові підстави для застосування заходів забезпечення позову.

4.9. Таким чином заявник не довів як невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

4.10. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для арешту майна, оскільки придбане нерухоме майно заявником за договором та майно, яке відображено в ухвалі суду першої інстанції, є відмінним, місцевим господарським судом не наведено у своїй ухвалі доводів про те, що вказане майно є одним і тим же.

4.11. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржуваної постанови суду.

4.12. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене колегія суддів зазначає, що правових підстав для скасування оскарженої постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 910/9314/20, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич