Ухвала

від 06.08.2021 по справі 344/18210/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 344/18210/19

провадження № 61-15918св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Євробуд ІФ , Товариство з обмеженою відповідальністю Евробуд ІФ ,

третя особа - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву Товариства Евробуд ІФ про закриття касаційного провадження у справі закасаційною скаргою Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, яка підписана представником Чекайлом Василем Михайловичем, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року позивач звернувся із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства Євробуд ІФ (далі - ТОВ Євробуд ІФ ), Товариства Евробуд ІФ (далі - ТОВ Евробуд ІФ ) про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Позов мотивований тим, що відповідно до містобудівних умов та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 06 серпня 2018 року за № 95-31.2.1-01 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Євробуд ІФ та ТОВ Евробуд ІФ є замовниками будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом для зберігання автомобілів по АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної ділянки замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною першою статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної ділянки встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

З метою реалізації норм Закону України Про регулювання містобудівної ділянки Івано-Франківською міською радою прийнято Положення Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста , яким визначено порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Івано-Франківська.

Норми частин 2, 3, 5 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної ділянки є імперативними та визначають обов`язок замовника будівництва на укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Законодавцем передбачено, що з моменту набуття статусу замовника будівництва він набуває й обов`язок до введення об`єкта в експлуатацію укласти відповідний договір з органом місцевого самоврядування і відповідно набуває зобов`язання фінансового характеру в частині сплати відповідної величини коштів пайової участі.

Фінансовим управлінням здійснено розрахунок розміру пайового внеску, підготовлено проект договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та разом з пропозицією № 447/16.5-15/35в направлено замовнику будівництва для підписання. Однак договір підписаний не був. Позивач вважає, що відповідачі зобов`язані укласти даний договір.

Позивач просив визнати укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Євробуд ІФ та ТОВ Евробуд ІФ в редакції Фінансового управління.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2020 року позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Євробуд ІФ , ТОВ Евробуд ІФ , третя особа - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська задоволено.

Визнано укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Євробуд ІФ , ТОВ Евробуд ІФ , в редакції Фінансового управління.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ухилення відповідачів від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов`язання, прямо передбаченого чинним законодавством, невиконання такого зобов`язання не звільняє відповідачів від обов`язку укласти договір про пайову участь. Такою відмовою відповідачі порушують права та інтереси територіальної громади міста Івано-Франківська на отримання коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Евробуд ІФ задоволено.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2020 року скасовано та постановлено нове рішення.

У задоволенні позову Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до частини дев`ятої статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент звернення до суду) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Разом з тим, підпунктом 3 пункту 13 розділу І Закону України від Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , статтю 40 Законі України Про регулювання містобудівної діяльності виключено з 01 січня 2020 року. З урахуванням того, що на час розгляду справи норми статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності виключено, суд першої інстанції необґрунтовано застосував їх до спірних правовідносин.

У жовтні 2020 року Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , в якій просить постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року скасувати, рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2020 року залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що до спірних правовідносин мають застосовуватися тільки ті правові акти, які були чинні на момент їх виникнення. Обов`язок укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста настає з моменту наміру забудови земельної ділянки, а отримавши містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва від 06 серпня 2018 року за № 95-31.2.1-01 багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення та підземними паркінгом для зберігання автомобілів на АДРЕСА_1 замовники будівництва підтвердили свій намір забудови земельної ділянки. При цьому на лист щодо необхідності укладення договору від 05 листопада 2018 року № 447/16.5/18в та пропозицію про укладення договору від 04 жовтня 2019 року № 389/16.5-15/18в замовники будівництва належним чином не прореагували, що стало причиною звернення до суду з відповідним позовом. Тобто під час даних подій та фактів застосовувався Закон України Про регулювання містобудівної діяльності , нормами якого правильно керувався суд першої інстанції. В Законі України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні не міститься прямої вказівки про застосування зворотної дії в часі щодо визначення моменту настання обов`язку оформити договірні відносини щодо сплати пайового внеску. Порядок укладення договорів про пайову участь з попереднім розрахунком розміру пайового внеску, яким передбачено тільки 20 % сплати пайового внеску, з моменту видачі містобудівних умов та обмежень, визначений Положенням про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста на виконання частини першої статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ніким не оскаржено та відповідає вимогам законодавства, яке діяло на момент спірних відносин. Оскільки статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює обов`язок замовника на укладення договору про пайову участь, то відповідно цього обов`язку кореспондується право вимоги органу місцевого самоврядування до замовників будівництва щодо пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту. Проект договору містить всі істотні умови, передбачені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності . Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

У грудні 2020 року матеріали цивільної справи № 344/18210/19 надійшли до Верховного Суду.

У січні 2021 року ТОВ Евробуд ІФ подало заяву про закриття касаційного провадження у цій справі, оскільки існують висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 909/1143/19 та від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19.

У пункті 4 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Аналіз пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, то касаційне провадження закривається.

У справі, що переглядається, позивач пред`явив вимогу про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська. Підставою позову позивач зазначає норми статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Суди встановили, що наказом Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради № 108 від 06 серпня 2018 року затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Євробуд ІФ та ТОВ Евробуд ІФ для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом для зберігання автомобілів на АДРЕСА_1 .

23 вересня 2019 року та 04 жовтня 2019 року Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надіслало відповідачам для розгляду та підписання 2 примірники проекту договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

На вказану вище пропозицію позивач відповіді не отримав, що зумовило останнього звернутися за захистом порушеного права до суду.

В касаційній скарзі Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - щодо питання дії у часі актів цивільного законодавства та застосування їх до правовідносин пайової участі, які виникли під час дії статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка в подальшому втратила чинність.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19 зазначено, що відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент будівництва відповідачем об`єкта та звернення позивача з позовом до суду) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч.3 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Водночас, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими скасовано ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з п.2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України).

Отже, станом на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції та ухвалення рішення, відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Дніпро. Відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає ст.19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тому суди попередніх інстанцій правильно відмовили позивачу у задоволенні позову. Порушень приписів ст.58 Конституції України та ст.5 Цивільного кодексу України суд не встановив .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2021 року у справі № 201/14195/18 (провадження № 61-1717св21) зазначено, що відповідно до частини 2 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина третя статі 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (частина дев`ята статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Водночас, з 01 січня 2020 набули чинності норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , якими виключено статтю 40 з Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20 вересня 2019 року № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статі 5 ЦК України).

Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов`язків.

Аналогічні висновки щодо застосування статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності при вирішення спору про укладення договору про пайову участь викладено у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №909/1143/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2020 року у справі № 922/267/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 904/2468/19, від 23 березня 2021 року у справі № 904/454/18.

Станом на час розгляду цієї справи судом, відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська.

Оскільки суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від суду від 27 травня 2021 року у справі № 201/14195/18 (провадження № 61-1717св21), .

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій сталої практики Верховного Суду у вирішенні подібних спорів щодо обов`язку замовника укласти договір про пайову участь після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію на підставі статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не приймаються Верховним Судом, оскільки наведені заявником у касаційній скарзі постанови стосуються практики застосування зазначеної статті Закону, чинної на час вирішення судами спорів про визнання укладеними відповідних договорів .

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийняв постанову відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц, від 27 травня 2021 року у справі № 201/14195/18 (провадження № 61-1717св21), від 30 липня 2020 року у справі № 909/1143/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2020 року у справі № 922/267/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 904/2468/19, від 23 березня 2021 року у справі № 904/454/18.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, касаційне провадження слід закрити з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 389, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Евробуд ІФ про закриття касаційного провадження справі № 344/18210/19 задовольнити.

Закрити касаційне провадження у справі № 344/18210/19 за касаційною скаргою Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, яка підписана представником Чекайлом Василем Михайловичем, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд ІФ та товариства з обмеженою відповідальністю Евробуд ІФ , третя особа - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов