Ухвала

від 04.08.2021 по справі 357/1820/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1820/21

1-кс/357/1657/21

У Х В А Л А

04 серпня 2021 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області скаргу ОСОБА_3 на постанову від 12.07.2021року про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12019110030001767,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Білоцерківської окружної прокуратури

Київської області ОСОБА_4

старша слідча Білоцерківського РУП ГУНП

в Київській області ОСОБА_5

скаржник ОСОБА_3

захисник ОСОБА_6

У С Т А Н О В И В:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову від 12.07.2021 року про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12019110030001767.

З матеріалів скарги вбачається, що у провадженні старшого слідчого Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 перебувають матеріали кримінального провадження № 12019110030001767 від 21.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України. Підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_3 . Заявниця стверджує, що під час досудового розслідування слідчою Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 та прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 вчиняються незаконні дії, що порушують права заявниці, а саме спотворюються події та обставини справи. Стверджує, що після оголошення їй підозри не переховувалася, тричі була на допиті у слідчої, а саме: 31.05.2021 року, 03.062021 року та 18.06.2021 року, а також двічі була у Білоцерківському РУП ГУНП в Київській області з питаннями надання та тримання кореспонденції, останній раз - 22.06.2021 року. Щодо оголошення її в розшук дізналася лише 31.07.2021 року, на її адресу жодної кореспонденції щодо виклику до органу поліції не надходило. Просить визнати протиправними дії прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_4 щодо оголошення в розшук заявниці та скасувати постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук ОСОБА_3 від 12.07.2021 року у кримінальному провадженні № 12019110030001767.

В судовому засіданні ОСОБА_3 просила скаргу задовольнити та скасувати постанову від 12.07.2021 року. Пояснила, що постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Кореспонденцію перевіряє постійно, жодних повісток про виклик її до органу досудового розслідування на її адресу не надходило. Постійно користується стаціонарним телефоном вже близько 12 років, мобільного телефону на даний час не має в зв`язку з поломкою. Зазначила, що перебувала вдома, вигулювала собаку. За місцем роботи, на даний час, перебуває у відпустці. Будь-яких повідомлень про необхідність з`явитися до органу поліції , ні з місця роботи, ні від працівників ОСББ вона не отримувала. Повідомила про неприязні стосунки з керівництвом ОСББ, оскільки за її заявою внесено відомості в ЄРДР про кримінальне правопорушення.

Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав скаргу своєї підзахисної. Зазначив, що підозра, вручена ОСОБА_3 є необгрунтованою. Будь-яких поштових повідомлень, як передбачено ст. 135 КПК України, про виклик ОСОБА_3 до органу досудового розслідування, його підзахисній не надходило. Звинувачення про переховування ОСОБА_3 від органів поліції є безпідставними. Також стверджує, що будь-яких повідомлень про необхідність з`явитися ОСОБА_3 до органу поліції до нього особисто не надходило. Крім того, зазначив, що органом досудового розслідування не були здійсненні всі необхідні слідчі дії, рапорт, наданий працівниками поліції не містить дати. Стверджує, що підозрювану про виклики дос слідчого належним чином, відповідно до вимог ст. 135 КПК України. не повідомлено.

Старша слідча ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги, зазначила, що неодноразово разом з оперативними працівниками здійснювала виїзди за місцем проживання підозрюваної з метою повідомлення про необхідність явки до органу досудового розслідування, однак остання була відсутньою за місцем проживання. Також неодноразово намагалася зв`язатися з ОСОБА_3 в телефонному режимі за допомогою мобільного зв`язку, однак повідомити останню не вдалося. Зазначила, що в матеріалах провадження відсутні докази виїзду оперативних працівників за місцем проживання ОСОБА_3 , а також докази того, що вона намагалася по телефону повідомити ОСОБА_3 про необхідність явки до слідчого, оскільки рапорти не виведено. Зазначила, що нею направлено листи до місця роботи підозрюваної та до ОСБББ за місцем проживання, з вимогою про вручення копії ухвали та повідомлення про явку до органу поліції. Зазначені документа ОСОБА_3 не були вручені. Також намагалася передати інформацію через захисника підозрюваної, однак докаи проведених дій в матеріалах справи не має. Чому не були здійснені виклики підозрюваної ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. 135 КПК України, пояснити не змогла.

Прокурор зазначив, що в задоволенні скарги ОСОБА_3 необхідно відмовити. Вказує, що працівниками поліції неодноразово були здійснені спроби зв`язатися з ОСОБА_3 за допомогою мобільного зв`язку, але мобільний телефон підозрюваної протягом червня вимкнений, також працівники поліції здійснювалися виїзди по місцю проживання ОСОБА_3 , остання була відсутня по місцю проживання. Крім того, за адресою проживання підозрюваної була направлена ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про тимчасовий доступ, для виконання, разом із тим вона повернута без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Враховуючи, що ОСОБА_3 не отримувала поштову кориспонденцію, то направлення викликів ОСОБА_3 поштовим зв`язком були б не ефективними. Тому було прийнято рішення повідомити ОСОБА_3 за місцем роботи, а також через ОСББ, що не заборонено законом. Оскільки ОСОБА_3 не з`являлася до органів досудового розслідування, то 12.07.2021 року була винесена постанова про зупинення кримінального провадження та оголошення в розшук підозрюваної.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 2 КПК встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно ст. ст. 7, 8 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться, зокрема: верховенство права; законність; забезпечення права на захист та оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності тощо.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 1, 4, 5, 6 статті 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження, зокрема, слідчий, прокурор, зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України предметом оскарження під час досудового розслідування є рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування. Відповідну скаргу може бути подано потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, за №12019110030001767 від 21.06.2019 року за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України.

28.05.2021 року о 16.00 год. ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України .

12.07.2021 року постановою прокурора Білоцерківської окружної прокуратури досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019110030001767 від 21.06.2019 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України зупинено та оголошено в розшук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підстави, порядок та умови зупинення досудового розслідування встановлені главою 23КПК Украни. Дотримання зазначених підстав слідчим, прокурором при прийнятті процесуального рішення про зупинення досудового розслідування є предметом перевірки, яка здійснюється слідчим суддею під час розгляду аналізованої категорії справ.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо, зокрема, підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком; оголошено в розшук підозрюваного; слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування; наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

До зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.

Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді.

Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Зі змісту ст. ст. 84, 85 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні встановлено ст. 135 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 135 КПК Україниособа викликається до слідчого шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом як найшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Згідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Відповідно до вимог ст. 137 КПК України у повістці про виклик повинно бути зазначено: прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик; найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв`язку; ім`я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса; найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик; процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа; час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи; процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа; наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Пунктом 7 частини 1 статті 138 КПК України несвоєчасне одержання (власне, й не одержання) повістки про виклик віднесене до поважної причини неприбуття особи на виклик.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що однією з підстав зупинення досудового розслідування, вичерпний перелік яких регламентований ст. 280 КПК України, є те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме. Зупинення досудового розслідування з цієї підстави передбачає існування формальних підтверджень наведених обставин і обґрунтовану констатацію відповідних фактів посадовими особами органів досудового розслідування. Зокрема, встановленню факту переховування особи має передувати вчинення сукупності дій, спрямованих на визначення його місцезнаходження. Недотримання наведених вимог є підставою для скасування слідчими суддями процесуальних рішень про зупинення досудового розслідування.

Відповідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 139 КПК України якщо підозрюваний, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, до нього може бути застосовано привід.

Згідно ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими п. 2 ч. 1 цієї статті.

Отже, за будь-яких сам по собі факт неприбуття особи на виклик до слідчого не може бути підставою для висновку про переховування її від слідства та оголошення розшуку.

Наведений підхід є обґрунтованим, оскільки не одноразова неможливість вручення процесуального документа не може сама по собі свідчити про те, що особа переховується від органів слідства.

Враховуючи вищевикладене, слідчим суддею встановлено, що органами досудового слідства формально виконувались вимоги КПК України при винесенні постанови про оголошення розшуку підозрюваної та зупинення досудового розслідування, оскільки не здобуто жодного доказу чи інших фактичних даних, які підтверджували б наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, тобто переховування від органів слідства та суду з метою ухилення, що випливає з такого. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до вимог ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого шляхом вручення повістки про виклик тощо. Разом з тим цією ж статтею регламентується і порядок вручення повістки в разі тимчасової відсутності особи.

Однак, досудовим слідством перед винесенням постанови не вжито заходів, передбачених КПК України, щодо виклику підозрюваної на вимогу слідчої. Тобто підозрювана, не маючи даних про наявність таких вимог, не могла виконати такі вимоги слідчої, проте оголошена в розшук. Приводом для цього стало тільки те, що вона не з`являється до органу досудового розслідування та не повідомляє причини неявки.

Матеріали кримінального провадження не містять жодних підтверджуючих документів про те, що слідчим вживалися заходи, передбачені ст. 135 КПК України, для повідомлення ОСОБА_3 про необхідність її явки до органу досудового розслідування.

Наданий рапорт оперуповноваженого СРЗПВ ВКП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 від 12.07.2021 року, слідчий суддя оцінює критично, оскільки в ньому не вказано, в який час ним здійснювався вихід за місцем проживання підозрюваної та які розшукові заходи ним вживалися для встановлення місцезнаходження підозрюваної. Одного лише рапорту оперативного працівника недостатньо, щоб констатувати факт того, що місцезнаходження підозрюваної невідоме.

Що стосується тверджень прокурора про те, що оскільки підозрюваною ОСОБА_3 не отримано ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ, так як вказана ухвала була повернута без вручення по закінченню терміну зберігання, оскільки підозрювана не отримувала поштову кориспонденцію, то направлення викликів ОСОБА_3 поштовим зв`язком були б не ефективними, тому було прийнято рішення повідомити ОСОБА_3 за місцем роботи, а також через ОСББ, що не заборонено законом, то вони не грунтуються на вимогах закону.

Крім того, з наданих в судовому засіданні матеріалів убачається, що ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ направлена за адресою підозрюваної 01.07.2021 року та була повернута до органу поліції без вручення останній, по закінченню терміну зберігання, 30.07.2021 року,

Разом із тим, постанову про зупинення кримінального провадження та оголошення в розшук винесена прокурором 12.07.2021 року, а невручене повідомлення повернулося через 18 днів вже після прийнятого рішення про зупинення кримінального провадження та оголошення розшуку підозрюваної.

Твердження, що підозрювана не з`являлася на виклики до органу досудового розслідування, була відсутньою за адресою проживання, що стало підставою для винесення постанови про зупинення кримінального провадження та розшуку підозрюваної, безпідставні та спростовуються матеріалами наданими органом досудового розслідування, оскільки відсутні будь-які підтверджуючі документи, що ОСОБА_3 повідомлялася про необхідність явки до органу досудового розслідування.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що місцезнаходження підозрюваної відоме слідчій, доказів надсилання повістки підозрюваній ОСОБА_3 про виклик до слідчої органом досудового розслідування не представлено. Окрім того, не надано доказів того, що слідчою здійснювались спроби виклику підозрюваної по телефону, враховуючи, що контактний номер телефону підозрюваної був відомий слідчій, чи шляхом вручення повістки про виклик дорослому члену сім`ї.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

На думку слідчого судді, органом досудового розслідування не доведений факт переховування підозрюваної від органів досудового розслідування, та не підтверджено факту вручення повідомлення підозрюваній про необхідність з`явитися для проведення слідчих дій, оскільки остання за місцем роботи в даний час перебуває у відпустці, що не заперечується і стороною обвинувачення. Не надано органом досудового розслідування і інших будь-яких підтверджуючих доказів переховування ОСОБА_9 від органів досудового розслідування

Надані матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, які об`єктивно посвідчували б наявність невиконання ОСОБА_3 обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, за відсутності офіційного виклику та його вручення, таким чином враховуючи викладене провадження у справі зупинено безпідставно, а тому постанова підлягає скасуванню.

Зупинене досудове розслідування відповідно ч. 2 ст. 282 КПК України відновлюється у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.

Разом із тим, статтею 303 КПК України визначений вичерпний перелік рішень, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Рішення про оголошення розшуку підозрюваного вказаний перелік не містить, а ттому постанова в цій частині не може бути окаржена під час досудового розслідування.

Крім того, відповідно до ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя не наділений повноваженнями визнавати їх дії неправомірними.

Керуючись статтями 294, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_3 на постанову від 12.07.2021 року про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12019110030001767 задовольнити частково.

Постанову прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 від 12.07.2021 про зупинення досудового розслідування скасувати.

В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1