Ухвала

від 11.08.2021 по справі 914/1309/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

11.08.2021 Справа № 914/1309/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви, поданої керівником Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Бомонд» , м. Львів,

предмет позову: стягнення 2 856 540,04 грн.,

підстава позову: порушення умов договору про пайову участь від 13.12.2018 року,

за участю представників:

прокурора: Панькевич Роман Васильович - прокурор, посвідчення № 058390,

позивача: Нагорняк Роман ігорович - представник згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

відповідача: Качор Степан Богданович - адвокат, ордер серії ВС № 1083604,

встановив:

14.05.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Бомонд» про стягнення 2 856 540,04 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відзиву відповідачем не подано, натомість 14.07.2021 року подано письмові пояснення.

У судовому засіданні 28.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.08.2021 року.

06.08.2021 року відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 11.08.2021 року, заслухавши клопотання представника відповідача, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення та звертає увагу на таке.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА КЛОПОТАННЯ

Так, відповідачем 06.08.2021 року подано клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що захищати права та інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Як стверджує Верховний Суд у постановах у справі № 806/1000/17, № 924/1237/17, №918/844/18, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень. На переконання відповідача, суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте, за захистом цих інтересів до суд не звернувся.

Відповідач вертає увагу, що до позовної заяви не долучено належних і допустимих доказів того, що позивач не може та не вбачає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду із відповідним позовом до відповідача, а сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного часу без фактичного з`ясування правовідносин між сторонами спору не свідчить про неможливість виконання позивачем своїх функцій із захисту інтересів держави. Також при поданні позову не стверджується про відсутність у позивача грошових коштів для сплати судового збору, а позивач особисто подавав ряд позовів до Господарського суду Львівської області і у справі № 914/1941/21 сплачував судовий збір.

Також відповідач вважає, що прокурор не дотримав обов`язкової процедури, передбаченої абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , адже така процедура згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18.03.2021 року у справі № 914/1359/20, має на меті надати можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

ВИСНОВКИ СУДУ

Як вбачається з матеріалів справи, із позовом про стягнення 2 856 540,04 грн. пайового внеску на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернувся керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Так, як правильно зазначає відповідач, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Як обґрунтовано зазначає прокурор, підставою для представництва інтересів держави в особі Львівської міської ради шляхом подання позову в даній справі є невиконання відповідачем договірних зобов`язань, що полягають у сплаті коштів до бюджету, що у свою чергу призвело до порушення інтересів держави, при тому, що позивачем як уповноваженим органом не вжито жодних заходів з метою стягнення відповідних коштів до бюджету.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (висновки Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 915/20/18).

Спростовуючи твердження відповідача, суд звертає увагу, що з лютого 2021 року, тобто, завчасно, упродовж двох місяців до моменту звернення з позовом до суду, прокурором досліджувалось питання вчинення позивачем дій, спрямованих на захист прав та інтересів позивача, та здійснювалось спілкування з позивачем стосовно відповідного питання.

Так, як вбачається із долучених до позовної заяви доказів, листом від 23.02.2021 року позивач повідомив прокуратуру, що між ним та ТзОВ Будівельна компанія Бомонд укладено договір про пайову участь від 13.12.2018 №233 при будівництві багатоквартирного житлового будинку на вул. Пасічній, 94-А, 94-Б у м. Львові. Станом на 22.02.2021 заборгованість відповідно до договору про пайову участь від 13.12.2018 №233 складає 2 856 540,04 грн., про що поінформовано замовника будівництва листом від 24.12.2020 №2301-вих-101980. Одночасно повідомлено, що юридичний департамент не звертався до суду за позовом департаменту економічного розвитку до ТзОВ Будівельна компанія Бомонд про стягнення заборгованості відповідно до договору про пайову участь.

Листом від 25.03.2021 року прокуратурою повідомлено позивача про необхідність вжити заходів реагування до стягнення існуючої заборгованості за договором про пайову участь №233 від 13.12.2018 року шляхом звернення до суду з позовом, та повідомлено, що у разі невжиття заходів з метою стягнення заборгованості, такі будуть вжиті прокурором.

Листом від 06.04.2021 року позивач повідомив, що юридичний департамент не звертався до суду за позовом департаменту економічного розвитку до ТзОВ Будівельна компанія Бомонд про стягнення заборгованості відповідно до договору про пайову участь від 13.12.2018 №233.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

З наведених нормативних положень та правових висновків Верховного Суду, а також з урахуванням встановлених обставин справи, вбачається, що позивач обізнаний про порушення, на його переконання, умов договору відповідачем, як наслідок - про порушення свого права на своєчасне отримання коштів, а також про обізнаність із такими обставинами прокуратури. Відповіді позивача свідчать про свідоме нездійснення останнім дій по захисту своїх прав та інтересів, які відповідно до обґрунтувань позовної заяви порушуються відповідачем. Доказів про наявність у позивача наміру пред`являти до відповідача позов по стягненню грошових коштів по договору від 13.12.2018 року чи обрання іншого способу захисту не подано. Така поведінка позивача обґрунтовано зумовлює необхідність прокурора здійснювати захист прав та інтересів держави у визначеному законом порядку, щоб такі не залишились не захищеними.

Власні припущення відповідача про недоведеність обставини відсутності у позивача коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви до суду суд вважає недоречними та безпідставними, адже прокурор здійснює представництво інтересів держави залежно від конкретних обставин і в даному випадку необхідність звернення з даним позовом до суду не ставилась в залежність від наявності чи відсутності грошових коштів у позивача. Тому, твердження відповідача про те, що до позовної заяви не долучено належних і допустимих доказів того, що позивач не може та не вбачає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду із відповідним позовом до відповідача, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Також суд звертає увагу, що Франківською окружною прокуратурою м. Львова дотримано процедури, передбаченої абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , адже, крім повідомлення в березні 2021 року позивача про необхідність вжити заходів реагування до стягнення існуючої заборгованості за договором про пайову участь №233 від 13.12.2018 року, листом від 30.04.2021 року позивача повідомлено також і про те, що нею підготовлено та буде подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ТзОВ Будівельна компанія Бомонд про стягнення 2 856 540, 04 грн. Відповідну позовну заяву подано до суду 30.04.2021 року. Крім цього, у листі від 25.03.2021 року позивачу роз`яснено, що у разі невжиття заходів з метою стягнення заборгованості, такі будуть вжиті прокурором.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що керівник окружної прокуратури дотримався процедури з`ясування обставин здійснення позивачем самостійного захисту прав та інтересів, які, на переконання прокурора, порушуються відповідачем, встановлено бездіяльність позивача як уповноваженого органу, та, як наслідок, обґрунтовано звернувся до суду із позовом у даній справі.

Відтак, клопотання відповідача про залишення позовної заяви прокурора суд не визнає обґрунтованим і зазначає, що таке задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Бомонд» , поданого суду 06.08.2021 року, про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 12.08.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв