Постанова

від 04.08.2021 по справі 922/3507/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3507/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Міхно Л. О. (самопредставництво),

відповідача - Фадєєв О. П. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Протек-Захід"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 (судді: Радіонова О. О. - головуючий, Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.)

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Протек-Захід"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Харківська міська рада (далі - Рада, Позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Протек-Захід" (далі - ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід", Відповідач) про стягнення з останнього безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0039 площею 1,3933 га за період з 01.10.2018 по 30.09.2020 в сумі 1 240 969,08 грн.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід", набувши право власності на об`єкти нерухомого майна на вул. Велика Панасівська, 183 у м. Харкові, які розташовані на спірній земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на зазначену земельну ділянку та у період з 01.10.2018 по 30.09.2020 не сплачувало плату за користування нею у встановленому розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2021 у справі №922/3507/20 в позові відмовлено повністю.

2.2. Зазначене рішення мотивовано відсутністю підстав для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки користування земельною ділянкою ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" без укладеного договору оренди землі було зумовлене необхідністю породження між учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки. Відповідач вчиняв усі необхідні дії з метою набуття у власність спірної земельної ділянки. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Позивачем не обґрунтовано розмір вказаної ділянки та не доведений розмір заявлених до стягнення позовних вимог.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2021 у справі №922/3507/20 та ухвалено нове рішення. Задоволено позовні вимоги Харківської міської ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Протек-Захід" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за використання земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:02:033:0039 площею 1,3933 га за період з 01.10.2018 по 30.09.2020 в сумі 1 240 969,08 грн.

2.4. Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід", як фактичний користувач спірної земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак - зобов`язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому апеляційний суд визнав наданий Позивачем розрахунок належним доказом, який підтверджує розмір безпідставно збережених коштів у сумі 1 240 969,08 грн за період з 01.10.2018 по 30.09.2020, оскільки такий розрахунок здійснений на підставі даних про нормативну грошову оцінку, що є основою для визначення розміру орендної плати.

2.5. Водночас, за висновком апеляційного суду, неналежне виконання своїх обов`язків з боку Харківської міської ради за договором авансового внеску щодо забезпечення проведення експертної грошової оцінки та винесення на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради питання продажу земельної ділянки, не є підставою для звільнення ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" від обов`язку сплачувати за фактичне користування сформованою земельною ділянкою. Аналогічно, вчинення Відповідачем необхідних дій з метою набуття у власність спірної земельної ділянки, а також наявність у сторін певних правовідносин з метою забезпечення породження між ними у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, а також внесення Відповідачем суми авансового платежу не є результатом отримання спірної земельної ділянки у власність, та не звільняє його від сплати коштів за користування нею.

2.6. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 922/1379/18, ураховуючи встановлені судами у вказаній справі фактичні обставини, а саме укладення в подальшому договору купівлі-продажу земельної ділянки, що використовувалася без укладеного договору оренди землі.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України, викладених в постанові від 15.10.2019 у справі №922/1379/19.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Рада просить залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Господарськими судами встановлено, що Відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2017 № 785 набув у власність нежитлові будівлі: літ. "С-1", літ. "Р-1", літ. "Е-1", літ. "М-1", літ. "Д-1, літ. "О-1", літ. "А-4", які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 183, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно від 28.10.2020 № 230038488.

4.2. Після придбання зазначених об`єктів нерухомості Відповідачем, з метою викупу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, у червні 2017 року було подано на адресу Позивача заяву про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

4.3. Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №680/17 ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,1467 га (кадастровий номер 6310137200:02:033:0036) за рахунок земель промисловості, транспорту та зв`язку, енергетики, оборони й іншого призначення, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель на вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові. Фінансування робіт із землеустрою забезпечено за рахунок коштів Відповідача (лист від 15.06.2017) відповідно до укладеної угоди з розробником документації із землеустрою.

4.4. Відповідно до договору на виконання землевпорядних робіт, укладеного з ТОВ "Інститут правового консалтингу", останнім 28.09.2017 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,1467 га (кадастровий номер 6310137200:02:033:0036) на наступні земельні ділянки: ділянка 1 - 2,7473 га; ділянка 2 - 1,3933 га; ділянка 3 - 0,0061 га, які знаходяться за адресою: вул. Велика Панасівська, 183, м. Харків. На вказаних земельних ділянках знаходяться нежитлові будівлі, які належать на праві власності Відповідачу.

4.5. Зазначене підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-000509077202020 від 17.06.2020.

4.6. На підставі рішення 14 сесії Харківської ради 7 скликання від 29.09.2017 № 739/17 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,1467 га (кадастровий номер 6310137200:02:033:0036) за рахунок земель промисловості, транспорту та зв`язку, енергетики, оборони й іншого призначення на земельну ділянку 1 - 2,7473 га, ділянку 2 - 1,3933 га, ділянку 3 - 0.0061 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель на вул. Великій Панасівській, 183 у м.Харкові.

4.7. Господарськими судами також встановлено, що за заявою Відповідача Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано Витяг № 97-20-0.23,08-205/176-18 від 29.01.2018 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:02:033:0039, загальна площа 1,3933 га, яка знаходиться за адресою: вул. Велика Панасівська, 183, м. Харків.

4.8. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради на підставі заяви Відповідача (вх. № К-4-40/0/31-18 від 16.01.2018) складено Акт № 106/18 від 31.01.2018 обстеження земельної ділянки площею 1,3933 га за адресою: вул. Велика Панасівська, 183, м. Харків, яким встановлено використання її ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

4.9. Зазначений факт також підтверджується листом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 02.02.2018 №2716/0/226-18.

4.10. У подальшому Рішенням 18 сесії Харківської міської ради від 21.02.2018 № 997/18 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки територіальної громади м. Харкова із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 1,3933 га за адресою: вул. Велика Панасівська, 183, м. Харків, кадастровий номер 6310137200:02:033:0039, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, із вказівкою звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів про оплату авансових внесків у рахунок оплати ціни земельних ділянок.

4.11. Як встановлено господарськими судами, 20.03.2018 між Відповідачем та Позивачем укладено договір про внесення авансового внеску № 25/18, відповідно до умов якого ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради від 21.02.2018 № 997/18, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6305113682017 від 19.10.2017 вносить, а Рада приймає авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки загальною площею 1,3933 га, кадастровий номер 6310137200:02:033:0039, яка знаходиться за адресою: вул.Велика Панасівська, 183, м. Харків.

Розмір авансового внеску становить 363 421,41 грн, що складає 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки. Авансовий внесок сплачується в строк не пізніше 10 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Після сплати ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" авансу Позивач зобов`язався забезпечити проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до діючого законодавства України, а також внести на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради питання продажу земельної ділянки (п.п. 3.1. - 3.3. договору).

4.12. Господарськими судами встановлено, що Відповідач на виконання умов вказаного договору сплатив авансовий внесок в розмірі 363 421,41 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 573 від 22.03.2018.

4.13. Однак, Позивач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором авансового внеску щодо забезпечення проведення експертної грошової оцінки та винесення на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради питання продажу земельної ділянки. У зв`язку з чим між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено не було.

4.14. Водночас, згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 17.06.2020 за №НВ-0005090772020 земельна ділянка площею 1,3933 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0039 на вул. Велика Панасівська, 183 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності, категорія землі - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Дата державної реєстрації 19.10.2017.

4.15. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, відомості про право власності чи право користування за ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" відсутні.

4.16. Крім того, за інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 29.10.2019 № 3742/9/20-40-04-03, ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" не значиться платником плати за землю.

4.17. За твердженням Позивача, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами у період з 01.10.2018 по 30.09.2020 прав на земельну ділянку на вул. Велика Панасівська, 183 у м.Харкові з кадастровим №6310137200:02:033:0039, та з огляду на норми статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 1,3933 га перебуває у власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Отже, фактичне користуванням ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" вказаною земельною ділянкою без укладання договору оренди стало підставою для звернення Ради з цим позовом до суду.

При цьому Позивач вказує на те, що розрахунок суми безпідставно збережених ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" коштів в розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Велика Панасівська, 183 у м. Харкові від 29.01.2018 № 97-20-0.23.08-204/176-18 та від 03.07.2020 № 4668, виданих Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо обов`язку Відповідача вносити плату за користування землею .

5.2. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

5.3. При цьому Земельний кодекс України визначає обов`язки землекористувачів, зокрема щодо своєчасної сплати земельного податку або орендної плати (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

5.4. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є земельна ділянка комунальної власності площею 1,3933 га, яка розташована на вул. Велика Панасівська, 183 у м. Харкові.

5.5. Згідно з підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

5.6. Однак, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Протек-Захід", як фактичний користувач земельної ділянки комунальної форми власності, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, не сплачувало плату за землю.

5.7. У такий спосіб, суд апеляційної інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність у Відповідача обов`язку щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому нежитлові будівлі.

Щодо правової природи правовідносин, які склалися між сторонами спору.

5.8. Харківська міська рада звернулась з позовною заявою про стягнення коштів з посиланням на положення статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому колегія суддів наголошує, що Верховним Судом вже сформовано усталену практику щодо застосування норм цієї статті Цивільного кодексу України у випадку використання земельної ділянки без належної правової підстави, зокрема, але не виключно в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, а також постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

5.9. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

5.10. Таким чином, зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів є за своїм змістом кондикційними.

5.11. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2017 № 785 набув у власність нежитлові будівлі: літ. "С-1", літ. "Р-1", літ. "Е-1", літ. "М-1", літ. "Д-1, літ. "О-1", літ. "А-4", які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 183, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно від 28.10.2020 №230038488.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 17.06.2020 за №НВ-0005090772020 земельна ділянка площею 1,3933 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0039 на вул. Велика Панасівська, 183 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності, категорія землі - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Дата державної реєстрації 19.10.2017.

5.12. З огляду на викладене господарський суд апеляційної інстанції цілком правомірно зазначив, що ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід", як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо обґрунтування суми, що підлягає стягненню.

5.13. З урахуванням встановлених судами обставин справи, а також правовідносин, що склалися між Позивачем та Відповідачем щодо оформлення права користування земельною ділянкою, колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновком апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з Відповідача за фактичне користування вказаною земельною ділянкою безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, виходячи з наступного.

5.14. Згідно з частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

5.15. Як встановлено господарськими судами, після придбання вищезазначених об`єктів нерухомості Відповідачем, з метою викупу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, у червні 2017 року було подано на адресу Позивача заяву про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

У подальшому, з огляду на отримання дозволу від Ради, ТОВ "Інститут правового консалтингу" на підставі договору на виконання землевпорядних робіт, укладеного з Відповідачем, 28.09.2017 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,1467 га на наступні земельні ділянки: ділянка 1 - 2,7473 га; ділянка 2 - 1,3933 га; ділянка 3 - 0,0061 га, які знаходяться за адресою: вул. Велика Панасівська, 183, м. Харків.

За заявою ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано Витяг № 97-20-0.23,08-205/176-18 від 29.01.2018 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:02:033:0039, загальна площа 1,3933 га, яка знаходиться за адресою: вул. Велика Панасівська, 183, м. Харків.

Крім того, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради на підставі заяви Відповідача складено Акт № 106/18 від 31.01.2018 обстеження вказаної земельної ділянки, яким встановлено використання її ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

20.03.2018 між Відповідачем та Позивачем укладено договір про внесення авансового внеску № 25/18, відповідно до умов якого ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" вносить, а Рада приймає авансовий внесок в рахунок оплати ціни зазначеної земельної ділянки . Після сплати ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" авансу Позивач зобов`язався забезпечити проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до діючого законодавства України, а також внести на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради питання продажу земельної ділянки (п.п. 3.1. - 3.3. договору).

Відповідач на виконання умов вказаного договору сплатив авансовий внесок в розмірі 363 421,41 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 573 від 22.03.2018.

Натомість, Позивач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором авансового внеску щодо забезпечення проведення експертної грошової оцінки та винесення на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради питання продажу земельної ділянки. У зв`язку з чим між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено не було.

5.16. У такий спосіб, між сторонами склалися правовідносини пов`язані як з користуванням спірною земельною ділянкою, так і пов`язані з її відчуженням, які врегульовано нормами Цивільного та Земельного кодексів України.

5.17. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності покладено, зокрема, в основу доктрини venire contra factum proprium, яка спрямована на унеможливлення суперечливої поведінки. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору чи відповідного правовідношення.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 686/9834/17-ц, від 28.10.2020 у справі № 372/4029/18, від 09.06.2021 у справі №948/393/20.

5.18. Суд додатково враховує й те, що у пункті VII.-2:101 вже цитованих Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Таким чином, при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства і договори, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності.

При цьому відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

5.19. Як встановлено господарськими судами та не заперечується сторонами, Відповідач належним чином виконав свої зобов`язання за договором № 25/18 щодо сплати авансового внеску, а також вчиняв інші дії з метою набуття права власності на земельну ділянку, у тому числі щодо збирання та подання на розгляд Ради відповідних документів.

Натомість, Радою у строки, які відповідають критеріям розумності, не було ані укладено договір щодо відчуження вказаної земельної ділянки, ані надано обґрунтованих заперечень щодо його укладення, зокрема з підстав не подання Відповідачем необхідних документів (їх неповноти).

5.20. При цьому, виходячи з аналізу норм Цивільного, Земельного та Податкового кодексів України, у випадку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки Рада втрачає своє право на отримання плати за землю у розмірі орендної плати, а отримує право на отримання земельного податку. Натомість дзеркально трансформуються обов`язки іншої сторони правовідносин, яка замість обов`язку щодо сплати орендної плати набуває обов`язку щодо сплати земельного податку.

5.21. Колегія суддів звертає увагу, що в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) до змісту поняття "майно" до об`єктів права власності можуть належати "правомірні очікування"/"законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. При цьому "правомірні очікування"/"законні сподівання", у разі, коли вони дійсно мають місце, підлягають захисту навіть тоді, коли не порушено принцип юридичної визначеності.

У справі "ПайнВеліДевелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

5.22. Таким чином, подавши відповідні документи та сплативши авансовий платіж, Відповідач правомірно очікував на укладення в майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки та пов`язану з цим трансформацію прав і обов`язків сторін, зокрема, виникнення в Ради права на отримання плати за землю у вигляді земельного податку, а у ТОВ "Виробниче підприємство "Протек-Захід" - відповідного обов`язку його сплачувати.

5.23. При цьому, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи Відповідача про необхідність врахування особливостей правовідносин, що склались між сторонами, та поведінки сторін з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.10.2019 у справі № 922/1379/18 (спірні правовідносини в якій також були пов`язані з користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів з одночасним ініціюванням процесу її придбання), зазначив, що правовідносини у справі №922/1379/18 та справі № 922/3507/20 не є подібними, враховуючи укладення в подальшому договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка використовувалася без укладеного договору оренди землі, на відміну від встановленого у цій справі факту неукладення такого договору.

5.24. Колегія суддів звертає увагу, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.25. Однак, апеляційний суд наведеного не врахував та залишив поза увагою істотні обставини, встановлені у справі № 922/1379/18, зокрема щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" (відповідачем у вказаній справі) протягом 2017 - 2018 років за користування земельною ділянкою плати у формі земельного податку.

Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що, як було встановлено судами у справі № 922/1379/18, ТОВ "Род-Ник Інвест" вживало всіх заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, (оплата земельного податку, авансового внеску, придбання земельної ділянки, підписання договору тощо). Додатково судами не було встановлено факт зволікання або ухилення відповідача у зазначеній справі щодо укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами у період з 01.02.2017 по 31.03.2018.

5.26. Таким чином, апеляційний суд безпідставно відхилив доводи Відповідача з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 922/1379/18, щодо необхідності врахування особливостей правовідносин, що склались між сторонами та їх поведінки з огляду, зокрема, на ініціювання процесу купівлі-продажу спірної земельної ділянки та пов`язані з цим активні дії сторін.

5.27. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про те, що для правильного вирішення спору, предметом якого є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у разі виникнення між сторонами правовідносин, пов`язаних з оформленням та подальшим відчуженням вказаної земельної ділянки, важливе значення має надання оцінки поведінці учасників таких правовідносин.

Так, право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі норм статті 1212 Цивільного кодексу України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли неукладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця - фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку.

При цьому, якщо судами буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов`язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суму безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки.

5.28. Однак, апеляційний господарський суд не врахував наявності у Відповідача правомірного очікування на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та пов`язану з цим трансформацію прав і обов`язків сторін, у зв`язку з чим передчасно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, не дослідивши, при цьому, обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми безпідставно збережених Відповідачем грошових коштів з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов`язаних з користуванням та подальшим відчуженням земельної ділянки.

При цьому, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки тій обставині, що, як встановлено судами, Позивач після укладення договору авансового внеску з Відповідачем не вчиняв жодних активних дій з виконання своїх обов`язків щодо подальшого оформлення відчуження спірної земельної ділянки протягом тривалого часу.

5.29. Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення істотних обставин справи.

5.30. Отже, доводи скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновки Верховного Суду, викладену в постанові від 15.10.2019 у справі № 922/1379/18 знайшли своє часткове підтвердження.

5.31. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.32. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, вона зазначеним критеріям не відповідає, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Висновки Верховного Суду.

6.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також те, що порушення правових норм було допущено судом апеляційної інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Протек-Захід" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №922/3507/20 скасувати.

3. Справу № 922/3507/20 направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді І. С. Берднік

І. С. Міщенко