Постанова

від 24.07.2007 по справі 18/25-13/44

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/25-13/44

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

24.07.07                                                                                           Справа  № 18/25-13/44

ПОСТАНОВА

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства «Альрамі»(м. Івано-Франківськ)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 27.04.2007р. у справі № 18/25-13/44

за позовом ДП «Івано-Франківський КХП»державного агентства з управління державним матеріальним резервом (м. Івано-Франківськ)

до відповідача приватного виробничо-комерційного підприємства «Альрамі»(м. Івано-Франківськ)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ПП «Дельта-сервіс»(м. Київ); 2. ПП Смашного О.А.; ПП Чернілов В.А. (м. Чернівці), ВАТ «Котовський цукровий завод»(м. Котовськ) та ДП «Укррезерв»(м. Київ)

про стягнення 90000грн. в тому числі: вартість цукру 56000 грн., втраченої вигоди 34000 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Яців М.М.;

від відповідача: Олійник О.В.

від третьої особи: не з'явились

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України сторони ознайомлені.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ПП Чернілова В.А. (адреса: м. Чернівці, вул. Чкалова, 20), ВАТ «Котовський цукровий завод»(Одеська область, м. Котовськ, вул. Богновича, 101) та ДП «Укррезерв» (адреса: 01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4), які в судове засідання 24.07.2007року явки своїх представників не забезпечили, вимог вказаної ухвали не виконали.

Рішенням від 27.04.2007р. у справі №18/25-13/44 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Шкіндер П.А.) частково задоволено позов ДП «Івано-Франківський КХП»державного агентства з управління державним матеріальним резервом (м. Івано-Франківськ) до приватного виробничо-комерційного підприємства «Альрамі»(м. Івано-Франківськ) про стягнення 90000грн. в тому числі: вартість цукру 56000 грн., втраченої вигоди 34000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, приватним виробничо-комерційним підприємством «Альрамі»(м. Івано-Франківськ) подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить зазначений процесуальний документ господарського суду Івано-Франківської області скасувати, з огляду на наступне:

- жодних доказів стосовно вчинення підпису Смашним О.А. позивач суду не представив, а суд цієї обставини не дослідив;

- судом не надано правової оцінки довіреності ЯКЯ №534827 від 31.08.05р., згідно якої отримано представником позивача Гергелюк В.І. 140 тонн цукру та видаткової накладної №РН-1448 від 02.09.05р., згідно з якою зазначений товар відпущено також Гергелюку В.І. інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норми ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, окрім іншого є договори.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

15 серпня 2005року між сторонами у справі було укладено договір №35-5 (т. І, а.с. 8-10), предметом якого було надання транспортно-експедиціних послуг.

Зокрема, відповідно до п.п. 1.1.1. п. 1 договору експедитор –ПП «Альрамі»взяло на себе зобов'язання надавати послуги по перевезенню найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є.

П.п. 3.1.4. п. 3 договору про надання транспортно-експедиціних послуг на відповідача покладено обов'язок забезпечувати збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з п. 6 договору експедитор, зокрема, несе матеріальну відповідальність за збереженість вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу (п.п. 6.9).

При цьому, експедитор несе відповідальність за осіб, які залучаються до виконання даного договору у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством, як за свої власні (п.п. 6.10).

Заявляючи позовну вимогу про стягнення з приватного виробничо-комерційного підприємства «Альрамі»56000грн. шкоди, позивач посилається на те, що за розпорядженням ДП «Укррезерв»№2/51 від 02.09.2005року (т. 1, а.с. 13) цукор в кількості 20 тонн та вартістю 56000,00грн. був завантажений на автотягач IVECO д.н. 11029 ХМ, яким управляв Осадчук А.А.

При цьому, в підтвердження факту відвантаження цукру ВАТ «Котовський цукровий завод» та його отримання Осадчуком А.А., ДП «Івано-Франківський КХП»державного агентства з управління державним матеріальним резервом посилається на товарно-транспортну накладну серії 02АБА №785853 від 02.09.2005року (т. 1, а.с. 14).

Разом з цим, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України на сторін у справі покладено обов'язок доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Окрім того, відповідно до норми, встановленої ч. 3 ст.909 ЦК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами).

Згідно зі ст. 51 Статуту автомобільного транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР №401 від 27.06.1969року, приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документа.

При цьому, досліджуючи згадану вище товарно-транспортну накладну серії 02АБА №785853, яка, на думку позивача, є доказом отримання до перевезення цукру у кількості 20т, Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:

У товарно-транспортній накладній зазначено, що ДП «Укррезерв»є відправником цукру, що засвідчено підписом та печаткою даного підприємства. Товари перевозився автомобілем ПП Смашний О.А., водій Осадчук А.А. та був виданий вантажоотримувачу –ДП «Івано-Франківське КХП».

Тобто, у даній товарно-транспортній накладній зазначено, що вантаж було отримано ДП «Івано-Франківське КХП»на підставі доручення серії ЯКЯ №534287 від 31.08.2005року, виданим ДП «Івано-Франківський КХП»на Гергелюка В.І.

Доводи позивача про те, що даний підпис Гергелюка В.І. свідчить лише про отримання ним товару безпосередньо на ВАТ «Косовський цукровий завод»документально не підтверджені.

Додатковим доказом необґрунтованості вимог позивача у справі, зазначених у позовній заяві, є наявність у матеріалах справи (т. 1, а.с. 17) претензії ДП «Івано-Франківський КХП»№733 від 08.09.2005року, адресованої відповідачу у справі.

Зокрема, в абзаці четвертому вказаної претензії сам позивач зазначає, що на протязі 1-3 вересня 2005року на ВАТ «Котовський цукровий завод»було завантажено 6 автомобілів цукром-піском загальною вагою 120 тонн, а не 140 тонн, як стверджує ДП «Івано-Франківський КХП»у поданій позовній заяві.

При цьому, про доставку позивачу цукру кількістю у 120 тонн зазначає і сам позивач у поданій позовній заяві (абз. 5).

Додатковим підтвердженням отримання відповідачем у справі до перевезення саме 120 тонн цукру, є пояснення Гергелюка В.І., подане позивачем під час її розгляду в порядку апеляційного провадження 24.07.2007року.

Зокрема, у вказаному поясненні Гергелюк В.І. зазначає, що експедитори отримували по 20 тонн цукру на кожну машину цукру, в той час, як відповідно до доводів, зазначених у позовній заяві (абз. 4), цукор було завантажено на 6 машин.

Таким чином, було отримано до перевезення на ВАТ «Котовський цукровий завод»та здано позивачу 120 тонн цукру, про що й зазначає сам позивач, а тому його твердження про нестачу 20 тонн цукру не знайшли свого підтвердження.

Що ж стосується вимоги позивача, про стягнення з ПВКП «Альрамі» 34000,00 грн. втраченої вигоди, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно зі змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). При цьому, особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, необхідними складовими правопорушення, за наявності яких настає відповідальність за порушення зобов'язання є наявність такого правопорушення, протиправність діяння особи, наявність її вини та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями та шкодою, завданою такими діями.

Враховуючи недоведення позивачем факту невиконання основного обов'язку відповідача за договором, відсутні й підстави для покладення на нього (відповідача) відповідальності у вигляді стягнення 34000грн. втраченої вигоди.

З огляду на вищевикладене, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що враховуючи, що відповідачем у справі були виконані усі зобов'язання, підстави для відповідальності перед ДП «Івано-Франківський КХП»- відсутні.

Судові витрати по сплаті державного мита за подання та розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення від 27.04.2007р. у справі №18/25-13/44 господарського суду Івано-Франківської області скасувати. Прийняти нове рішення: в позові відмовити.

3. Судові витрати по сплаті державного мита за подання та розгляд апеляційної скарги віднести на рахунок ДП «Івано-Франківський КХП»державного агентства з управління державним матеріальним резервом (м. Івано-Франківськ).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

    Головуючий          суддя                                                  Кузь В.Л.

                                                  суддя                                                  Городечна М.І.

          суддя                                                  Юркевич М.В.