Рішення

від 26.07.2021 по справі 640/4393/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року м. Київ № 640/4393/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), у якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-271220-17 від 29.12.2018 в сумі 15819,54 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2019 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що він є адвокатом і здійснює адвокатську діяльність не індивідуально, а у складі адвокатського об`єднання та останнім сплачено єдиний соціальний внесок за Позивача. У зв`язку із цим вважає, що у Відповідача відсутні підстави для нарахування оскаржуваною вимогою єдиного соціального внеску Позивачу.

Відповідачем надано відзив на позов, у якому зазначено, що Позивач є адвокатом та здійснює незалежну професійну діяльність, однак ним не сплачено єдиний соціальний внесок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 . 07.2021 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 25.10.1996 є адвокатом, .що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, форма адвокатської діяльності - адвокатське об`єднання Волощук та партнери .

Позивач з 23.04.2010 перебуває на обліку в податкових органах як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

З матеріалів справи слідує, що з 25.05.2015 ОСОБА_1 працює на посаді керуючого партнера в АО Волощук та партнери .

Відповідачем направлено Позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 15819,54 грн. за 2018 рік.

Вважаючи зазначену вимогу протиправною, Позивачем оскаржено її до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 наведено Закону встановлено, що платниками ЄСВ є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників ЄСВ у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників ЄСВ визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (надалі - Порядок №1162). Порядок поширюється на платників ЄСВ, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 3 розділу І Порядку №1162).

Згідно із пунктом 4 розділу ІІ Порядку №1162 взяття на облік фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників ЄСВ підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Взяття на облік платників ЄСВ, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника ЄСВ за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники ЄСВ, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 2 частини 3 статті 16 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 3 частини 1 статті 20 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац 3 частини 2 статті 20 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі Rysovskyy проти України у рішенні від 20.10.2011 заява №29979/04, §71 зазначено про особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).

ЄСПЛ у рішенні від 07.07.2011 зазначено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків належить віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Serkov проти України, заява № 39766/05, параграф 43).

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З аналізу наведених норм слідує, що платниками ЄСВ є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на якому наполягає Відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З матеріалів справи слідує, що протягом 2018 року Позивач працював на посаді керуючого партнера в АО Волощук та партнери та останнім подано звітність зі сплати єдиного соціального внеску до контролюючого органу і сплачено такий внесок за вказаний період, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи (а.с. 138-162 т.І).

Матеріали справи не місять доказів провадження Позивачем індивідуальної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності у вказаний період.

Отже, оскаржувана вимога сформована для погашення Позивачем заборгованості зі сплати ЄСВ, яка утворилась внаслідок несплати позивачем ЄСВ у період, коли він був працевлаштований у вказаному адвокатському об`єднанні та не здійснював індивідуальної адвокатської діяльності.

Враховуючи те, що дохід Позивачем отримано виключно як працівник АО Волощук та партнери , то підстави для сплати єдиного соціального внеску як самозайнятою особою відсутні, з огляду на що вимога про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-271220-17 від 29.12.2018 в сумі 15819,54 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 4600,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження суми понесених витрат на правову допомогу Позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №7 від 15.03.2019, укладеного із адвокатом Москалюк Т.В. (а.с. 199 т. І), додаткової угоди №1 від 24.10.2020 та акта здачі-приймання та платіжного доручення на суму 4600,00 грн. (а.с. 218-220 т.І).

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позовну заяву, клопотання, пояснення по справі Позивачем підготовано самостійно, окрім пояснень з додатками від 10.12.2020 (а.с. 136-213 т.І). До зазначених пояснень додано платіжні доручення про сплату АО Волощук та партнери єдиного соціального внеску, а також копії трьох судових рішень в аналогічних судових правах.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України , оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи ціну позову у сумі 15819,54 грн., значення справи для сторони та те, що представником Позивача підготовано виключно один документ по справі, суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу, підлягає відшкодуванню у розмірі 10% від суми оскаржуваної вимоги, скасованої рішенням у даній справі, тобто у сумі 1582,00 грн., що є співмірним, враховуючи об`єм наданих адвокатом послуг.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-271220-17 від 29.12.2018 в сумі 15819,54 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 2350,40 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят гривень 40 коп.), які включають суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) та витрат на правничу допомогу у розмірі 1582,00 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві гривні 00 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м.Київ, вулиця Шолуденка, 33/19).

Суддя Н.М. Клименчук