Постанова

від 18.09.2007 по справі 3/251-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/251-07

       УКРАЇНА

          Харківський апеляційний господарський суд

       ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2007 р.                                                           Справа № 3/251-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слюсарева Л.В., суддя Білоконь Н.Д. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Сідліченка В.В.,  довіреність у справі без номера  від 11.05.2007 року у справі,

відповідача -  не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1976 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 14.05.07 у справі № 3/251-07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДС", м. Суми,

до комунального підприємства "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", м. Суми,

про визнання права власності, зобов‘язання  відповідача зареєструвати  право власності  та надати витяг про реєстрацію  права власності.

встановила:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ДС", звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до комунального підприємства "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", відповідача, про визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ДС" на нерухоме майно, зазначене у договорі купівлі-продажу  від 14.04.2004 року, який укладено між ВАТ “Буддеталь” та позивачем, а саме: кран мостовий (1984р.), Ѕ естакади;  кран мостовий (1987р.), Ѕ естакади; трансформаторну споруду (1987р.) загальною вартістю 59800,00 грн., яке знаходиться в м. Суми, вул. Тополянська, 18; зобов‘язання комунального підприємства "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на зазначене майно та надати витяг про реєстрацію права власності.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.05.07р. (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю  з посиланням на статті 215, 216, 220, 657 Цивільного Кодексу України. Зокрема, в оскаржуваному рішення господарський суд встановив, що спірний договір купівлі- продажу є нікчемним, оскільки він не посвідчений нотаріально, як того вимагає ст. 657 Цивільного Кодексу України.

      Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу, в якій, посилаючись  на невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення у відповідності з вимогами діючого законодавства.

         16.07.2007 року позивач  подав заяву про уточнення вимог апеляційної скарги та просить суд  скасувати рішення господарського суду від 14.05.2007 року  у даній справі  та прийняти нове рішення про визнання права власності  на майно за ТОВ “ДС”, визнавши договір купівлі-продажу від 14.04.2004 року  дійсним, зобов‘язати   комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на зазначене майно  за товариством з обмеженою відповідальністю  фірма “ДС” та надати витяг  про реєстрацію права власності.

          Апеляційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що набув право власності за укладеним між ВАТ «Буддеталь»в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Сугоняко О.Л. та ТОВ фірма «ДС»договором купівлі-продажу від 14.04.2004р.. Цей договір нотаріально оформлений не був, через те, що сторони вважали майно рухомим. А коли з‘ясувалося, що майно нерухоме, посвідчити його нотаріально неможливо через ліквідацію продавця ВАТ «Буддеталь». На думку позивача, суд формально виходив з того, що куплене майно є нерухомим, не зазначивши підстави. Позивач  також вважає, що оскільки сторони при укладенні договору купівлі-продажу домовилися щодо всіх його істотних умов і відбулося повне виконання договору, суд повинен був визнати право власності на майно за позивачем шляхом визнання договору купівлі-продажу дійсним.

       Відповідач  правом на участь у судовому засіданні не скористався.  У відзиві на апеляційну скаргу від 22.08.2007р. просить переглянути справу без представника КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації". Проти задоволення апеляційної скарги заперечує з тих підстав, що позивач не обґрунтував, що відповідач порушує або оспорює право власності позивача. Відсутні також докази обґрунтування того, що саме позивач є власником спірного нерухомого майна.

      Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення  представників  сторін та перевіривши правильність застосування  місцевим господарським судом  норм  матеріального та процесуального права, колегія  суддів дійшла  висновку, що апеляційна  скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

    Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, 14.04.2004 року між ВАТ “Буддеталь” в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сугоняко О.Л. та позивачем було укладено  договір купівлі-продажу майна: кран мостовий (1984р.), Ѕ естакади;  кран мостовий (1987р.), Ѕ естакади; трансформаторну споруду (1987р.) загальною вартістю 59800,00 грн., яке знаходиться в м. Суми, вул. Тополянська, 18.

   27.04.2004 року майно було передано продавцем покупцеві (позивачеві) за актом  прийняття-передачі.

  Вважаючи придбане за договором купівлі-продажу  від 14.04.2004р. майно нерухомим, позивач у 2005 році звернувся до відповідача за державною реєстрацією свого права власності на  майно. На підтвердження того, що придбане майно є нерухомим, позивач надав до Харківського апеляційного господарського суду копію висновку АТ «Сумський промпроект»від 03.09.2007р.

   05.10.2005 року відповідачем було винесено рішення про  відмову  у  видачі витягу про реєстрацію права власності на спірне  нерухоме майно на тій  підставі, що  оскільки згідно з частиною 1 статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, а договір купівлі-продажу від 14.04.2004 року не посвідчений нотаріально,  подані позивачем документи не відповідають вимогам пункту 1.4 статті 24 Закону України “Про державну  реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

  У  зв‘язку із   відмовою відповідача  у видачі  витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом  про визнання за ним на  це  майно права  власності, зобов‘язання зареєструвати право власності на зазначене майно і надати витяг про реєстрацію права власності.

 Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду  згідно із  встановленою підвідомчістю господарських справ  за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

   Відповідач відповідно до Закону України  “Про державну  реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та пункту  1.3 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме  майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від  07.02.2002 р. № 7/5 є реєструючим органом, який здійснює реєстрацію речових прав  на  нерухомість та їх обмежень на  підставі правовстановлювальних документів,  його дії у даному випадку свідчать про те, що  позивачеві відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно  та видачі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно через відсутність належних правовстановлювальних документів а саме через відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, оскільки згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а згідно з частиною третьою статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

   А отже, оскільки договір купівлі-продажу  від 14.04.2004р. нотаріально не посвідчений і в судовому порядку не визнаний дійсним, позивач з таким позовом до суду не звертався, господарський суд Харківської області дійшов правильного висновку, що цей договір купівлі-продажу згідно з частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України є нікчемним і не створює юридичних наслідків.

    Заява про уточнення апеляційної скарги свідчить про те, що позивач доповнює позовні вимоги вимогою про визнання договору купівлі-продажу від 14.04.2004р. дійсним.

     Однак ця вимога не може бути прийнята до розгляду в апеляційній інстанції, оскільки, по-перше, згідно зі статтею 22 Господарського кодексу України позивач вправі змінити підставу або предмет позову, збільшивши розмір позовних вимог лише до прийняття рішення у справі, а по-друге, згідно з частиною третьою статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тому рішення  місцевого господарського суду  в   частині  відмови  у задоволенні   вимоги про визнання права власності слід залишити без змін.

Стосовно  позовних вимог про зобов‘язання відповідача зареєструвати право власності на спірне майно і надати витяг про реєстрацію права власності колегія  суддів  вважає, що оскаржуване рішення в  частині відмови  в їх задоволенні слід скасувати та  провадження у  справі в цій частині припинити на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв‘язку  з тим, що  в цій частині  позову оскаржується рішення  БТІ, яке в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб‘єктом владних повноважень, оскільки БТІ згідно із законодавством делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов‘язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно. Отже БТІ може бути відповідачем у адміністративному спорі за позовом про зобов‘язання зареєструвати право власності на нерухоме майно і надати витяг про реєстрацію права власності.

  Зважаючи на наведене, керуючись статтями 22, 33, 43, 80 (пункт 1), 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія  суддів

                                                     постановила:

      Апеляційну скаргу задовольнити частково

    Рішення господарського суду Сумської області від 14.05.07 у справі № 3/251-07 скасувати  в  частині відмови в задоволенні  позову про зобов‘язання  відповідача зареєструвати право власності та  надати витяг про  реєстрацію права власності.   

      Провадження у  справі  в  цій частині припинити.

    В частині відмови в задоволенні позову про визнання  права власності  на майно рішення  господарського суду Сумської області від 14.05.07 у справі № 3/251-07 залишити без змін.

      Постанову складено в  повному обсязі 24.09.2007 р.

         Головуючий суддя             (підпис)                                        Слюсарева Л.В.  

        Суддя                                     (підпис)                                        Білоконь Н.Д.  

       Суддя                                      (підпис)                                        Івакіна В.О.