Ухвала

від 16.08.2021 по справі 916/3102/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"16" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3102/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при розгляді матеріалів справи №916/3102/16

за позовом: Заступника прокурора Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3)

до відповідачів: 1) Одеська міська рада (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1);

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕПТУН-БІЛА СФЕРА" (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 11, кв. 6);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1);

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: Заступник прокурора Одеської області звернувся в інтересах держави до Господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕПТУН-БІЛА СФЕРА" з вимогами:

1) визнати незаконним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 року №4256 Про затвердження проекту змелеустрою щодо відвернення земельної ділянки та надання ТОВ НЕПТУН-БІЛІ СФЕРА в оренду земельної ділянки площею 0,2499 га за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , 1 для експлуатації обслуговування нежитлових приміщень і споруд аварійно-рятувальної станції

2) визнати недійсним договір оренди землі площею 0,2499 га, укладений 15.01.2014 року між Одеською міською радою та ТОВ НЕПТУН-БІЛА СФЕРА для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд аварійно-рятувальної станції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2499 га за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , не отримав позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, а також не був погоджений Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, як того вимагає законодавство, тому рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 року №4256 прийнято незаконно, а договір оренди на підставі цього рішення є недійсним.

Обґрунтовуючи підстави для самостійного звернення до суду із даним позовом, прокурор зазначив, що порушення законодавства у сфері регулювання земельних відносин спричиняє державі та територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель та чинним законодавством України та не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами, у зв`язку з чим прокурор самостійно виступає у якості позивача у даній справі.

Ухвалою суду від 18.11.2016 року судом (суддя Смелянець Г.Є.) було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Одеською міською радою 14.06.2021 року було подано заяву про залишення позову без розгляду (вх. ГСОО №2-926/21), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з тим, що позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Одеська міська рада вважає, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, тому у разі порушення права власності його захист здійснюється власником такої земельної ділянки або землекористувачем, тому на спростування тверджень прокурора, міська рада зазначає, що у даному спорі є орган до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах. Також відповідач-1 посилається на правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 27.01.2021 р. у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 р. у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 р. у справі № 917/273/20 та від 25.05.2021 р. у справі №916/3638/20.

ТОВ Нептун-Біла Сфера 26.07.2021 року було подано пояснення щодо заяви Одеської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду (вх. ГСОО №19972/21), в якому відповідач-2 повністю підтримує вказану заяву Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 26.07.2021 року суддею Смелянець Г.Є. було заявлено самовідвід від розгляду справи № 916/3102/16 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕПТУН-БІЛА СФЕРА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди землі.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №133 від 27.07.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 року для розгляду справи №916/3102/16 визначено суддю Невінгловську Ю.М.

Ухвалою від 29.07.2021 року суддею Невінгловською Ю.М. прийнято справу №916/3102/16 до свого провадження та призначено підготовче засідання на 09.08.2021 року о 15:00.

У судовому засіданні від 09.08.2021 року за результатами розгляду клопотання Одеської міської ради про залишення позову без розгляду суд дійшов висновку про задоволення даного клопотання та оголосив вступну і резолютивну частини ухвали про залишення позову без розгляду та повідомив, що повний текст ухвали буде складено 16.08.2021 року.

Розглянувши заяву Одеської міської ради (вх. ГСОО №2-926/21) про залишення позову без розгляду, господарський суд дійшов таких висновків:

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру .

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону У країни "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках : 1 ) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб 4єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 13 1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 КонституціїУкраїни).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/ 16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закон України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах,оскільки відповідно до положень статей 53, 54 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У пунктах 45, 47, 67, 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:

"Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 910/1926/19, від якого (висновку) колегія суддів не вбачає жодних підстав відступати.

Водночас відповідач Одеська міська рада просить суд врахувати висновки викладені у Постанові Верховного Суду по справі №916/3638/20.

У Постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року зазначено, що суд першої інстанції, достеменно встановивши той факт, що наразі Прокурор не звернувся до Одеської міськради, як компетентного органу, до подання цього позову до суду, позбавивши її можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, дійшов обґрунтованого висновку як про передчасність твердження прокурора щодо допущеної Одеською міськрадою бездіяльності у захисті інтересів держави, так і про позбавлення Прокурором Міськради права виступити позивачем за цим позовом, що, як наслідок, зумовило залишення позову Прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Пунктом 2 частини 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даній справі за наявності органу місцевого самоврядування до якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, Заступник прокурора не звернувся у встановленому законом порядку до Одеської міської ради, як компетентного органу, що здійснює захист земельних ділянок, що віднесені до комунальної власності, а отже прокурор передчасно здійснив висновки про бездіяльність Одеської міської ради до подання цього позову до суду, позбавивши її можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, а тому суд вважає, що в даній справі наявні підстави для залишення позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави по даній справі без розгляду.

Згідно ч.ч.2, 3, 4 ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Так, положення п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи, що прокурором не подавалось клопотання про повернення йому судового збору, питання щодо повернення судового збору з бюджету буде вирішуватись після подання відповідного клопотання.

Керуючись п.1 ч.2 ст.185, п. 2 ч.1 ст.226, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити без розгляду позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до відповідачів Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун- Біла Сфера» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, повернення земельної ділянки.

Повний текст ухвали складено 16.08.2021 року

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя Ю.М. Невінгловська