Ухвала

від 16.08.2021 по справі 420/123/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

16 серпня 2021 року

Київ

справа №420/123/20

адміністративне провадження №К/9901/27492/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Н.В. Коваленко,

суддів: Я.О. Берназюка, С.М. Чиркіна

перевіривши касаційну скаргу Управління державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі за позовом ЕНЕНДЖЕЛ ХЕППІНЕСС СПЕШІАЛ МЕРІТАЙМ ЕНТЕРПРАЙС (ANANGEL HAPPINESS SPECIAL MARITIME ENTERPRISE) до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області, про визнання протиправними дії та стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду в липні 2021 року надійшла касаційна скарга Управління державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у цій справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329, пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

У відповідності до частини четвертої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Згідно з частиною п`ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копія постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (повний текст складено 24 травня 2021 року) надійшла на адресу УДКСУ у м. Южному Одеської області 08 червня 2021 року, про що свідчить картка реєстрації вхідного документа.

Однак, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на надану копію картки реєстрації вхідного документа, оскільки належним доказом отримання копії судового рішення є поштове повідомлення про вручення, якщо судове рішення направлялося поштою або повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, якщо судове рішення направлялося електронною поштою.

У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі (стаття 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Згідно з інформацією, що міститься в Реєстрі, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року була розглянута у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження. Повний текст постанови складено 24 травня 2021 року та оприлюднено 26 травня 2021 року.

Натомість до Верховного Суду з касаційною скаргою скаржник звернувся лише 20 липня 2021 року, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом строку.

Таким чином, колегія суддів не може визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження зазначені у касаційній скарзі УДКСУ у м. Южному Одеської області, а тому скаржнику слід надати належні докази на підтвердження дати отримання оскаржуваного судового рішення або навести інші підстави поважності пропуску строку на касаційне оскарження із наданням підтверджуючих доказів.

Скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22 травня 2015 року N 484-VIII, органи Державної казначейської служби України позбавлені пільг при сплаті судового збору. Окрім того, на час питання про поновлення органам Казначейства пільг на судовий збір законодавчо не врегульовано, тому зважаючи на необхідність забезпечення захисту інтересів держави шляхом звернення до суду, зокрема, з метою недопущення необґрунтованих витрат бюджетних коштів, виникли правові підстави для звільнення УДКСУ у м. Южному Одеської області від сплати судового збору в порядку статті 8 Закону України Про судовий збір .

Вирішуючи заявлене клопотання щодо наявності підстав для звільнення сплати судового збору, колегія суддів виходить із наступного.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З преамбули Закону України Про судовий збір вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України Про судовий збір , норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України Про судовий збір ), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди

З аналізу статті 8 Закону України Про судовий збір чітко вбачається, що умови визначені статтею 8 є диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово або , не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предмету спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

При прийнятті таких висновків Суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов`язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення сплати судового збору.

Предметом позову у справі є визнання протиправними дії Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо складання розрахунку збитків, оформлення та пред`явлення претензії №100036 від 03 липня 2019 року та прийняття рішення про заборону на вихід судна № 53 від 03 липня 2019 року та стягнення на користь ЕНЕНДЖЕЛ ХЕППІНЕСС СПЕШІАЛ МЕРІТАЙМ ЕНТЕРПРАЙС, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК" за рахунок Державного бюджету України грошових коштів в сумі 1 510 295,88 грн., що еквівалентно 58 378,32 доларів США за курсом НБУ на дату оплати.

Вивчивши клопотання про звільнення сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є підставою для звільнення сплати судового збору.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року у розмірі 2 102,00 гривень.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 45 400,00 грн (з урахуванням обмежень) (200% від (21 020,00 +4 204,00).

Отже, скаржнику слід сплатити судовий збір та надати докази такої сплати.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку загального позовного провадження.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційну скаргу подано на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в ній зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен зазначити норму права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також зазначити обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі має бути зазначено, яких процесуальних порушень допустився суд під час вирішення справи, передбачених частинами другою і третьою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд, надаючи оцінку зазначеній в касаційній скарзі підставі касаційного оскарження, доходить висновку, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання відсутності норми права у подібних правовідносинах, не конкретизував щодо питання застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права Верховний Суд не сформулював правової позиції, а також не вказав, у межах яких саме подібних правовідносин немає висновку Верховного Суду (охарактеризувати зміст відносин (певний їхній аспект), яких (якого) стосується касаційна скарга, для можливості чіткого визначення відсутності правових висновків Верховного Суду за критерієм подібності предмету спірних відносин).

Суд вважає за доцільне зазначити, що формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом уточнення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України; надання документа про сплату судового збору та доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, викладені в касаційній скарзі Управління Державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області.

2. Відмовити в задоволенні клопотання Управління державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області про звільнення від сплати судового збору.

3. Залишити без руху касаційну скаргу Управління державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі за позовом ЕНЕНДЖЕЛ ХЕППІНЕСС СПЕШІАЛ МЕРІТАЙМ ЕНТЕРПРАЙС (ANANGEL HAPPINESS SPECIAL MARITIME ENTERPRISE) до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області, про визнання протиправними дії та стягнення грошових коштів.

4. Надати Управлінню державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

5. Надіслати Управлінню державної казначейської служби України у м. Южному Одеської області копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя С.М. Чиркін