Ухвала

від 09.08.2021 по справі 484/3545/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого - ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2021 року, якою в задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 щодо повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020150110001113, відмовлено.

Учасники судового провадження:

захисник: ОСОБА_5

підозрювана: ОСОБА_6 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 21 травня 2021, 28 травня 2021 року та від 18 червня 2021 року з підстав необґрунтованості, безпідставності і складеними за відсутністю належних та допустимих доказів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2021 року, відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 щодо повідомлення про підозру ОСОБА_6 у

Провадження: № 11-сс/812/627/21 Слідчий суддя: ОСОБА_7

Категорія: оскарження ухвали с/с Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020150110001113.

Узагальнені доводи апелянта

Ухвалу слідчого судді вважає необґрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена всупереч вимогам КПК України, Конституції України.

Вважає, що складені та врученні повідомлення про підозру підзахисній ОСОБА_6 у вищезазначеному кримінальному провадженні є необґрунтованими, безпідставними, складеними за відсутності належних та допустимих доказів, і такими, що викладені з порушенням норм кримінального процесуального та матеріального права, а тому підлягають скасуванню у повному обсязі.

На думку апелянта старшим слідчим ОСОБА_8 було порушено право підозрюваної на захист, а слідчим суддею у рішенні перекручені факти, які їй стали відомі та не надано їм правової оцінки виходячи з наступного. 24 травня 2021 року із захисником ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було заключено договір про надання правової допомоги. Про що в телефонному режимі було повідомлено старшого слідчого ОСОБА_8 та попереднього захисника ОСОБА_6 ОСОБА_9 . Однак, 28 травня 2021 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 було здійснено за участю адвоката ОСОБА_10 . Своїми діями слідчий позбавив права апелянта бути присутньою при врученні другого повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 28 травня 2021 року

Крім цього зазначає, що слідчим не було виконано приписи ст. 54 КПК України, відповідно до якої відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.

Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про завчасне повідомлення захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_5 про проведення процесуальної дії повідомлення про підозру. Дане повідомлення про підозру не являється невідкладною (екстренною) процесуальною дією за своєю суттю. Строк досудового розслідування почав свій перебіг з 21 травня 2021 року, обрано запобіжний захід, тобто відсутні будь-які фактичні обставини, які б свідчили про нагальність повідомлення про підозру ОСОБА_6 .

Апелянт зазначає, що невідкладною слід вважати будь-яку процесуальну (у тому числі і слідчу) дію, зволікання з проведенням якої у терміновому порядку в конкретній слідчій ситуації може призвести до пошкодження, зникнення або знищення слідів і втрати фактичних даних, що мають значення для провадження. Вважати в даному випадку повідомлення про підозру невідкладним процесуальним рішенням, що могло призвести до істотного порушення строків досудового розслідування є невірним та недоцільним так як відсутні будь які дані, що закріплені в процесуальних документах кримінального провадження на підтвердження даного факту. Процесуальні рішення мають прийматися в розумний строк, що є однією із засад кримінального провадження.

Вважає недопустимим повідомлення про підозру від 28 травня 2021 року через допущене порушення права на захист.

Разом з тим вважає, що слідчий не виконав вимогу ст. 279 КПК України, 28 травня 2021 року знову повідомив про підозру в тому ж кримінальному провадженні, а вже 18 червня 2021 року повідомив про зміну раніше повідомленої підозри, хоча мав двічі починаючи з 28 травня 2021 року повідомляти про нові підозри у зв`язку з реєстрацією нових кримінальних правопорушень та їх подальшого об`єднання.

Вказує, що при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження від 28 травня 2021 року були відсутні нові витяги про реєстрацію, доручення на проведення досудового розслідування, а також постанови про призначення групи прокурорів, постанови про об`єднання матеріалів кримінального провадження.

Щодо перевищенняслужбових обов`язківслідчим таумисне допущенняюридичної помилкипри кваліфікаціїкримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307КК Україниапелянт зазначає,станом на21червня 2021року ОСОБА_6 було повідомленопро вчиненнякримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307КК України.Внесено доЄРДР 57епізодів кримінальнихправопорушень таоб`єднано водне кримінальнепровадження за№12020150110001113від 02червня 2020року.По кожномуз 57епізодів булорозпочато досудоверозслідування,кожен епізодна думкуоргану досудовогорозслідування єокремим тотожнимзлочином,кожен зяких маєсвою суб`єктивнусторону ісамостійний умисел,який виникаєщоразу передвчиненням кримінальногоправопорушення.(57епізодів буловнесено врізний значнийпроміжок часудо ЄРДР).У випадку,якщо органдосудового розслідуваннявважав,що наявні57тотожних злочинів,повинен бувзадля правильноїкваліфікації,включити докваліфікуючих ознакпісля повідомленняпершої підозривід 21травня 2021року,таку ознакуяк повторність.Посилається нарішення від14вересня 2020року,згідно якогоОб`єднанапалата Касаційногокримінального судуВерховного Судуу справі№ 591/4366/18дійшла довисновку,що єдиноюпідставою дляздійснення кримінально-правовоїкваліфікації дійособи закваліфікуючою ознакою«повторно» безпостановлення обвинувальноговироку судустосовно цієїособи запершим епізодом,який даєпідстави длякваліфікації ознаки«повторно»,є розглядпершого інаступних одноріднихабо тотожнихзлочинів уодному кримінальномупровадженні.Однак,органом досудовогорозслідування небуло здійсненозазначених дій. Вважає, що по повторність, розмежування епізодів та внесення до Єдиного реєстру досудового розслідування 57 кримінальних правопорушень по єдиному факту - з боку органу досудового розслідування є незаконним, умисними з перевищенням службових повноважень.

Встановлені судом першої інстанції обставини

22 липня 2021 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від захисника підозрюваної ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 надійшла скарга щодо повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020150110001113. Обґрунтовуючи скаргу захисник вказала, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України 21 травня 2021 року, 28 травня 2021 року та 18 липня 2021 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, які є необґрунтованими, безпідставними, складеними за відсутністю належних та допустимих доказів, отже належать скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя вказав, що наявні обґрунтованість підозри ОСОБА_6 в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини. Крім того, обґрунтованість підозри також була встановлена слідчими суддями під час вирішення питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 . Питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя не має права вирішувати на даному етапі провадження, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

На думку слідчого судді, органом досудового розслідування при складанні повідомлень ОСОБА_6 про підозру, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри дотримані вимоги ст. 277 КПК України. А твердження захисника про порушення права на захист в наслідок неповідомлення її як захисника про повідомлення про підозру її підзахисній та повідомлення про підозру без її участі, не можуть слугувати безумовною підставою для скасування письмового повідомлення про підозру, за наявності підстав її обґрунтованості. Окрім цього, ст.52КПК України не передбачено обов`язкової участі захисника при врученні повідомлення про підозру.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.

Висновки слідчого судді про відмову в задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 щодо повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020150110001113, є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2ст. 309КПК Українипід час досудового розслідування, зокрема можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Інститут повідомлення про підозру під час досудового розслідування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 22 КПК України, яка регулює правові підстави та порядок повідомлення конкретної особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, підстави для його зміни, а також вимоги до змісту та реквізитів повідомлення про підозру як процесуального документу.

Зокрема, частинами 1-3 ст. 276 КПК України визначено вичерпний перелік підстав, при яких в обов`язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

За змістом ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається затриманій особі в день його складання слідчим або прокурором не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Відповідно до вимог ст.42КПКУкраїни підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно пункту третього частини третьої наведеної вище норми закону, підозрюваний, обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмежень їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Наведене в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» поняття «обґрунтована підозра», означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Так, оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, суд апеляційної інстанції вбачає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 в контексті її розуміння ЄСПЛ, присутня.

А тому доводи апеляційної скарги захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_5 стосовно того, що повідомлення про підозру щодо ОСОБА_6 являються незаконними та безпідставним, були предметом дослідження слідчого судді та не спростовані іншими доказами.

На думку апеляційного суду, повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідає вимогам ст. 277 КПК України.

При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

А отже, викладені в ухвалі висновки слідчого судді не суперечать правовим позиціям, висловленим у рішеннях Європейського суду з прав людини, на які посилається апелянт.

Крім того, враховується, що обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри та підстав затримання були предметом перевірки слідчим суддею при вирішенні питання щодо застосування підозрюваному запобіжного заходу.

Тому твердження в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_5 щодо порушення права підозрюваної на захист в наслідок неповідомлення її як захисника про повідомлення про підозру її підзахисній та повідомлення про підозру без її участі, не можуть слугувати безумовною підставою для скасування письмового повідомлення про підозру, за наявності підстав її обґрунтованості. До того ж, ст. 52 КПК України не передбачено обов`язкової участі захисника при врученні повідомлення про підозру.

При вирішенні питання про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри, суд виходить з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994р., де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2021 року про відмову в задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 щодо повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020150110001113, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: