Рішення від 14.07.2021 по справі 922/707/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/707/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПЛ Україна» , 03066, м. Київ, пров. Охтирський, буд. 7, корп. 4, оф 4-201, код 37412527;

до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Юнітек» , 61072, Харківська обл., м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 20-А, код 33901332;

про стягнення заборгованості за договором поставки №02/2018/ЮНК від 27.03.2018 у розмірі 5 425 675,64грн.

за участі представників учасників справи:

позивач - Турчиної О.О., ордер серія КС №237312 від 19.03.2021р.;

відповідач - не з`явився;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПЛ Україна» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Юнітек» , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором поставки №02/2018/ЮНК від 27.03.2018 у розмірі 5 425 675,64грн., з яких: 4280000,00грн. - боргу, 399 477,54грн. - 3%річних та 746198,10грн. - інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Позивачем та Відповідачем, який виступав покупцем за Договором, було укладено договір поставки № 02/2018/ЮНК від 27.03.2018 року. За вказаним договором позивачем було поставлено товар на загальну суму 11675145,60грн., про те, відповідачем в порушення укладеного договору не виконано зобов`язання щодо повної оплати вартості поставленого товару, у з`язку з чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 42800000,00грн., на яку позивачем за період з 31.03.2018 по 31.01.2021 здійснено нарахування 399 477,54грн. - 3%річних та 746198,10грн. - інфляційних. Водночас, позивач вказує на те, що останнім було змінено найменування позивача з ТОВ Арітса ЛайфСайенс Україна на ТОВ ЮПЛ Україна та втрачено оригінал вказаного договору, внаслідок чого той звертався до відповідача з вимогою про надання копії вказаного договору, але такої надано не було, а тому позивачем надано примірник вказаного договору не підписаного відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/707/21 за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "05" квітня 2021 р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2021 витребувано у Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Юнітек» , належним чином завірену копію договору поставки №02/2018/ЮНК від 27.03.2018 укладеного між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Юнітек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріста ЛайфСайенс Україна» та відкладено судове засідання по справі на "26" квітня 2021 р. на 12:15.

Протокольною ухвалою від 26.04.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 31.05.2021 о 11:00.

11.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач з наведеними у позовній заяві доводами не погоджується та зазначає про те, що дійсно між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 02/2018/ЮНК від 27.03.2018 року, однак відповідач вказує, що жодних доказів фактичної поставки товару, яка б породжувала у відповідача обов`язок з його оплати, позивачем не надано, зокрема не надано замовлень товару №67 та №68 на підставі яких був поставлений товар згідно видаткових накладних №51 та №52. Крім цього, зазначає, що довіреність № 145 та №146, які видані відповідачем на отримання товару в матеріалах справи відстуні. Крім цього, просив зменшити розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем та в обґрунтування зазначив, що незважаючи на те, що введення карантинних обмежень негативно вплинуло на діяльність підприємства, відповідачем вживаються всі залежні від нього заходи щодо належного виконання своїх договірних зобов`язань, та є підставою для застосування у даному випадку приписів ст. 614 ЦК України щодо визнання відсутності підстав для притягнення до відповідальності. Щодо виконання умов ухвали суду від 05.04.2021 останній зазначив, що у зв`язку з запровадженими карантинними обмеженнями та переведення працівників на дистанційну роботу оригінал вказаного договору не було знайдено.

21.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти обставин викладених у відзиві на позов заперечував, та просив долучити до матеріалів справи замовлення товару №67 та №68, які не було долучено до позову, а щодо відсутності довіреності зазначив, що в 2018 між позивачем та відповідачем діяв лише 1 договір поставки, а зазначені довіреності долучено до матеріалів справи, що спростовує твердження відповідача про відсутність повноважень Максименка Д.В. на отримання товару згідно спірних видаткових накладних. Крім цього, останній зазначає, що не дивлячись на ненадання відповідачем копії договору суду, останній все рівно посилається на умови договору, які є ідентичними тим умовами, які містяться у наданому суду примірнику позивачем.

Протокольною ухвалою від 31.05.2021 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.06.2021 о 11:00.

10.06.2021 від позивача надійшли пояснення щодо підстав задоволення позову, в яких останній додатково зазначає про те, що навіть у випадку відсутності договору поставки, а лише за наявності видаткових накладних підписаних відповідачем, в останнього виникає обов`язок з його оплати, оскільки в таких відносинах підлягає застосуванню положення ст. 692 ЦК України. Крім цього, позивач наголошує на тому, що позивачем заявлено до стягнення лише 3%річних та інфляційні, які не є штрафними санкціями та нараховані на підставі положень ст. 625 ЦК України, а отже застосовуються на підставі положень закону.

У судовому засіданні 14.06.2021відкрито судове засідання з розгляду справи по суті та заслухано вступне слово позивача разом з дослідженням доказів, в якому повноважний представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, зазначила, що як позивачем так відповідачем визнаються обставини щодо укладення договору поставки, а з боку відповідача відсутні будь-які заперечення щодо положень даного договору, ба більше того відповідач у своєму відзиві на позов посилається на умови договору, які є ідентичні тим які містяться у наданому позивачем зразку, а тому вважає, що обставини щодо укладення та дії договору не підлягають доказуванню. Так, позивач зазначив, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 11675145,60грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Проте, відповідачем в порушення обумовлених строків оплати вартості товару здійснив оплату товару з врахуванням повернення товару та зарахування зустрічних грошових вимог на суму 7395145,60грн., таким чином, у відповідача обліковується борг у розмірі 4280000,00грн., а внаслідок їх прострочення позивачем нараховано 399 477,54грн. - 3%річних та 746198,10грн. - інфляційних.

Відповідач у судове засідання 14.06.2021 не з`явися, у зв`язку з чим судом було стисло озвучено заперечення останнього щодо позовних вимог, в яких відповідач проти позову заперечує, вказував, що дійсно між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 02/2018/ЮНК від 27.03.2018 року, однак жодних доказів фактичної поставки товару, яка б породжувала у відповідача обов`язок з його оплати, позивачем не надано, зокрема не надано замовлень товару №67 та №68 на підставі яких був поставлений товар згідно видаткових накладних №51 та №52. Крім цього, зазначає, що довіреність № 145 та №146, які видані відповідачем на отримання товару в матеріалах справи відсутні.

Протокольною ухвалою від 14.06.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.07.2021 об 11:30.

У судовому засіданні повноважений представник позивача позовні вимоги підтримала з викладених у позові та відповіді на відзив підстав.

Відповідач у судове засідання 14.07.2021 не з`явився жодних клопотань про розгляд справи без їх участі не подавав, про поважність причин неприбуття суд не повідомляв. Водночас, як вбачається з поштового повідомлення №016546/2 ухвалу суду від 17.06.2021 про проведення судового засідання з розгляду справи по суті 14.07.2021 о 11:30, відповідачем отримано 24.06.2021, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, а отже його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті та не є підставою для відкладення судового засідання, а відтак суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Між Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріста ЛайфСайенс Україна" та Відповідачем, який виступав покупцем за Договором, було укладено договір поставки № 02/2018/ЮНК від 27.03.2018 року (надалі - договір поставки).

Найменування позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріста ЛайфСайенс Україна" було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮПЛ Україна", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.01.2018, рішенням Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріста ЛайфСайенс Україна" № 7-2020 від 06.10.2020 про зміну назви, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.11.2020.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи позивачем, вказано, що останнім втрачено оригінал вказаного договору, внаслідок чого останнім надано суду оригінальний проект договору, який був укладений між сторонами, без підпису відповідача. Крім цього, ухвалою суду від 05.04.2021 витребувано у Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Юнітек» , належним чином завірену копію договору поставки №02/2018/ЮНК від 27.03.2018 укладеного між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Юнітек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріста ЛайфСайенс Україна» .

Однак, відповідачем зазначено про те, що внаслідок карантинних обмежень та перебування працівників відповідача на дистанційній роботі не вдалось відшукати оригінал договору для надання суду копії.

Відповідно до положень ч.1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Водночас, як вбачається з відзиву на позову, відповідач не зважаючи на відсутність вказаного договору посилається на його умови, жодним чином не заперечує, а ні проти його укладення, а ні проти змісту та умов договору примірник якого долучено до матеріалів справи, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що обставини щодо укладення та дії даного договору, а також зміст та умови договору визнаються та не заперечуються сторонами, а, отже вказані обставини не підлягають доказуванню у даній справі.

Згідно з п. 1.1. Договору поставки Позивач, виступаючи постачальником, зобов`язувався поставляти покупцеві у зумовлені Сторонами строки засоби захисту рослин (надалі - Товар), а покупець зобов`язувався приймати зазначений Товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку.

Згідно з п. 1.2. Договору асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики Товару визначаються Сторонами на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності Товару на складі Постачальника й вказуються у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата Товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною відповідно до Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином:

п. 4.1.1. Покупець виконує попередню оплату у розмірі 30% від загальної вартості Товару, зазначеної у відповідній Специфікації, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання такої Специфікації;

п. 4.1.2. після поставки партії Товару Покупець виконує остаточну оплату від загальної вартості Товару, зазначеної у відповідній Специфікації згідно наступного графіку: 20% - не пізніше ніж до 25.08.2018 р. 25% - не пізніше ніж до 25.09.2018 р. 25% - не пізніше ніж до 15.10.2018 р..

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про те, що за своє правовою природою на правовідносини, що виникли на підставі вказаного договору розповсюджуються норми щодо договору поставки.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору між позивачем та відповідачем: 27.03.2018 було підписано специфікацію №1 до договору згідно якої позивач зобов`язувався поставити товар загальною вартістю 9576132,00грн.; а також специфікацію №2 від 27.03.2018 згідно якої позивач зобов`язувався поставити товар вартістю 2070468,00грн.

В подальшому, 27.03.2018 відповідачем здійснено замовлення на поставку товару № 67 на загальну суму 9576132,00грн., №68 на загальну суму 2070468,00грн., а також №125від 06.04.2018 на суму 28545,60грн.

На виконання умов договору, специфікацій №1 та №2, а також замовлень №67, №68 від 27.03.2018 та №125 від 06.04.2018, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень товар на загальну суму 11675145,60грн.:

- згідно видаткової накладної №51 від 30.03.2018 на суму 9576132,00грн.;

- згідно видаткової накладної №52 від 30.03.2018 на суму 2070468,00грн.;

- згідно видаткової накладної №112 від 13.04.2018 на суму 28545,60 грн..

Вказані видаткові накладні були підписані повноважним представником відповідача Максименком Денисом Вікторовичем, який щодо отримання товару за видатковою накладною №51 діяв на підставі довіреності №145 від 28.03.2018, яку долучено до матеріалів справи; за видатковою накладною №52 на підставі довіреності №146 від 28.03.2018, яку долучено до матеріалів справи; за видатковою накладною №112 на підставі довіреності №221 від 12.04.2018, яку долучено до матеріалів справи.

Вказаним спростовуються твердження відповідача, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджували обставини щодо поставки товару, отримання товару повноважним представником відповідача та виникнення обов`язку оплати.

Таким чином, враховуючи визначені п.п. 4.1.1, 4.1.2 договору строк оплати товару, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений товар наступним чином:

1) за видатковою накладною №51 від 30.03.2018 на загальну суму 9576132,00грн.:

- до 30.03.2018 (30% попередньої оплати) на суму 2872839,60грн.;

- до 25.08.2018 (20% вартості поставленого товару) 1915226,40грн.;

- до 25.09.2018 (25% вартості поставленого товару) 2394033,00грн.;

- до 15.10.2018 (25% вартості поставленого товару) 2394033,00грн.

2) за видатковою накладною №52 від 30.03.2018 на загальну суму 2070468,00грн.:

- до 30.03.2018 (30% попередньої оплати) на суму 621140,40грн.;

- до 25.08.2018 (20% вартості поставленого товару) 414093,60грн.;

- до 25.09.2018 (25% вартості поставленого товару) 517617,00грн.;

- до 15.10.2018 (25% вартості поставленого товару) 517617,00грн.

3) за видатковою накладною №112 від 13.04.2018 на загальну суму 28545,60грн. до 14.04.2018, так як поставка за вказаною накладною здійснювалась без підписання специфікації, а отже строк оплати настав на наступний день після поставки товару, у відповідності до положень ст. 692 ЦК України.

Як вказує позивач відповідачем в рахунок погашення заборгованості було здійснено погашення заборгованості на загальну суму 7395145,60грн., а саме:

- сплачено 4894732,46грн. згідно платіжних доручень: - №629 від 10.04.2018 на суму 8563,68грн.; - №1171 від 04.06.2018 на суму 371969,18грн.; - №1247 від 12.06.2018 на суму 500000,00грн.; - №2054 від 12.10.2018 на суму 2582045,76грн.; - №1440 від 25.06.2019 на суму 212153,84грн.; - №1215 від 06.09.2019 на суму 261313,07грн. (згідно з листом відповідача № 204 від 09.09.2019 оплата зарахована в рахунок оплати боргу за договором № 02/2018/ЮНК від 27.03.2018); - №1218 від 06.09.2019 на суму 261313,07грн.(згідно з листом відповідача № 204 від 09.09.2019 оплата зарахована в рахунок оплати боргу за договором № 02/2018/ЮНК від 27.03.2018); - №1937 від 30.09.2019 на суму 100 000,00грн.; - №2018 від 15.10.2019 на суму 67000,00грн; - №2244 від 27.11.2019 на суму 530373,87грн., що підтверджується банківською випискою;

- повернуто товару на суму 2274354,96грн., повернення товару № 670 від 21.08.2018 на суму 655344,00грн.; №803 від 06.11.2018 на суму 329736,00грн.; №809 від 26.12.2018 на суму 1289274,96грн..

- здійснено зарахування зустрічних вимог на підставі акту №34 від 30.03.2018 на суму 226058,18грн.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи становить 4280000,00грн..

Приймаючи до уваги, що матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором чи повернення товару позивачу, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 4280000,00грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Водночас, заперечення відповідача проти позову, які зводились до ненадання суду замовлень на поставку товару №67, №68, згідно яких був поставлений товар по видаткових накладних №51 та №52, спростовуються матеріалами справи, оскільки такі надані позивачем разом з відповіддю на відзив. В свою чергу, доводи щодо відсутності у матеріалах справи довіреностей на прийняття товару відповідачем також не приймаються судом, оскільки до позовної заяви було додано довіреності №146, №146, №221, які були видані відповідачем саме на отримання товару за видатковими накладними №51, №52, №112, щодо протилежного відповідачем доказів не надано.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар у порядку та строки визначені договором, а саме:

1) за видатковою накладною №51 від 30.03.2018 на загальну суму 9576132,00грн.:

- до 30.03.2018 (30% попередньої оплати) на суму 2872839,60грн.;

- до 25.08.2018 (20% вартості поставленого товару) 1915226,40грн.;

- до 25.09.2018 (25% вартості поставленого товару) 2394033,00грн.;

- до 15.10.2018 (25% вартості поставленого товару) 2394033,00грн.

2) за видатковою накладною №52 від 30.03.2018 на загальну суму 2070468,00грн.:

- до 30.03.2018 (30% попередньої оплати) на суму 621140,40грн.;

- до 25.08.2018 (20% вартості поставленого товару) 414093,60грн.;

- до 25.09.2018 (25% вартості поставленого товару) 517617,00грн.;

- до 15.10.2018 (25% вартості поставленого товару) 517617,00грн.

3) за видатковою накладною №112 від 13.04.2018 на загальну суму 28545,60грн. до 14.04.2018;

- суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних видаткових накладних

1) за видатковою накладною №51 від 30.03.2018

- з 31.03.2018 (30% попередньої оплати) на суму 2872839,60грн.;

- з 26.08.2018 (20% вартості поставленого товару) 1915226,40грн.;

- з 26.09.2018 (25% вартості поставленого товару) 2394033,00грн.;

- з 16.10.2018 (25% вартості поставленого товару) 2394033,00грн.

2) за видатковою накладною №52 від 30.03.2018 на загальну суму 2070468,00грн.:

- з 31.03.2018 (30% попередньої оплати) на суму 621140,40грн.;

- з 26.08.2018 (20% вартості поставленого товару) 414093,60грн.;

- з 26.09.2018 (25% вартості поставленого товару) 517617,00грн.;

- з 16.10.2018 (25% вартості поставленого товару) 517617,00грн.

3) за видатковою накладною №112 від 13.04.2018 на загальну суму 28545,60грн. з 15.04.2018;

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з позовної заяви позивачем нараховано до стягнення 399 477,54грн. - 3%річних та 746198,10грн. - інфляційних, які розраховані позивачем за видатковою накладною №51 з урахуванням зменшення розміру заборгованості з 31.03.2018 по 31.01.2021 та по видаткових накладних з врахуванням зменшення розміру заборгованостей №52 та №112 з 27.11.2019 по 31.01.2021

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 399 477,54грн. - 3%річних та 746198,10грн. - інфляційних, які розраховані позивачем кумулятивно виходячи з розміру простроченої заборгованості з врахуванням всіх зменшень розміру заборгованості з 31.03.2018 по 31.01.2021, провівши власні розрахунки, судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та вказує, що прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором, пов`язане із запровадженням карантину, який мав безпрецедентний характер. Відповідач зазначає, що він вживав всіх можливих заходів для уникнення або подолання наслідків впливу карантину на виконання договірних зобов`язань, зокрема відповідачем частково сплачувалась заборгованість наявна перед позивачем. Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до фінансової звітності, дохід у підприємства в 2020-2021 році відсутній, а задоволення позову у повному обсязі може спричинити банкротство відповідача.

На підтвердження викладених обставин відповідачем надано копії фінансової звітності за 2020 рік та 2021 рік.

Згідно з положеннями статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду, при прийнятті рішення, зменшувати розмір неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, передбачене також частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд зазначає, що в даному випадку позивачем було заявлено до стягнення виключно 3%річних та інфляційні на підставі положень ст. 625 ЦК України, аналіз якої вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями в розумінні положень Господарського та Цивільного кодексів України, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання, а відтак на відміну від штрафних санкцій, якими, зокрема, є неустойка, нараховані 3% річних та інфляційні не можуть бути зменшені в даному випадку.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову повністю, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 81385,14грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Юнітек» (61072, Харківська обл., м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 20-А, код 33901332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПЛ Україна» (03066, м. Київ, пров. Охтирський, буд. 7, корп. 4, оф 4-201, код 37412527), заборгованість у розмірі 5 425 675,64грн., з яких: 4280000,00грн. - боргу, 399 477,54грн. - 3%річних та 746198,10грн. - інфляційних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 81385,14грн.

Видат накази після набрання рішенням законної сили.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПЛ Україна» , 03066, м.Київ, пров. Охтирський, буд. 7, корп. 4, оф 4-201, код 37412527;

Відповідач: Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Юнітек» , 61072, Харківська обл., м.Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 20-А, код 33901332;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2021.

Суддя Н.А. Новікова