Постанова

від 18.08.2021 по справі 476/519/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 серпня 2021 року

місто Київ

справа № 476/519/17

провадження № 61-6006св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Основа-2006 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Основа-2006 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Бондаренко Т. З.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

21 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, до Фермерського господарства Основа-2006

(далі - ФГ Основа-2006 , фермерське господарство) про визнання договору оренди землі та додаткової угоди недійсними, застосування наслідків недійсності правочину.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що 01 грудня 2011 року вона та ФГ Основа-2006 уклали договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, площею 7, 24 га, кадастровий номер 4823055000:04:000:0014, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області, за межами населеного пункту. Під час укладення цього договору сторони дійшли згоди, що строк його дії становить 5 років та розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Навесні 2017 року, отримавши примірник договору, вона виявила, що у пунктах 8, 9 договору визначено, що строк його дії становить 15 років, а розмір орендної плати у грошовому виразі - 4 000, 00 грн. втім, оглянувши наданий примірник договору, вона встановила, що перша сторінка договору, де зазначено строк його дії та розмір орендної плати, відрізняється від інших кольором, розміром, стилем шрифту. Написання цифр строку дії договору та дати укладення договору здійснено кульковою ручкою з одним стержнем, а її підпис та підпис орендаря на останній сторінці написано кульковою ручкою з іншим стержнем. Також на першій сторінці договору її прізвище зазначено як ОСОБА_2 , а на останній - ОСОБА_1 .

Вважала, що наведене свідчить про заміну першого аркуша договору оренди, а тому просила визнати договір оренди землі від 01 грудня 2011 року недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину, оскільки на такі умови договору вона своєї згоди не давала. Також просила визнати недійсною додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі, зареєстровану 16 травня 2017 року, та застосувати наслідки недійсності правочину, посилаючись на те, що не підписувала цю додаткову угоду.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони відповідно до статті 638 ЦК України досягли згоди з усіх істотних умов договору, визначивши їх на власний розсуд, відповідно до статті 627 ЦК України, з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вважав, що підписання позивачем договору оренди землі від 01 грудня 2011 року та отримання нею від відповідача щорічної орендної плати свідчать про визнання орендних відносин, наявність волевиявлення позивача на укладення договору саме на зазначених в ньому умовах та погодження з усіма істотними умовами договору оренди землі.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Основа-2006 , змінено у мотивувальній частині, викладено її у редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що встановлені обставини у сукупності та взаємозв`язку свідчать про те, що в дійсності договір укладався на 5 років, а заміна першого аркуша договору була здійснена після його підписання, до моменту його реєстрації. Водночас посилання позивача на незаконність розміру орендної плати, визначеного у твердій грошовій сумі, зазначеного у договорі оренди, апеляційний суд визнав безпідставними, оскільки ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не встановлено, а позивач не надала відповідних доказів, що на момент укладення договору сторони домовлялися про інший розмір орендної плати.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заміна першого аркуша договору відбулася після його підписання сторонами, але до його державної реєстрації. Між тим, ця обставина не є підставою для визнання договору недійсним, а може бути підставою для встановлення строку дії договору протягом 5 років, як дійшли згоди сторони. Проте, таких позовних вимог позивач не заявляла. Змінюючи підстави відмови у задоволенні позову, апеляційний суд застосував до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18).

З висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди апеляційний суд погодився, зазначив, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_1 було відсутнім волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2011 року, позивачем не надано як до суду першої інстанції, так й до апеляційного суду. Суд першої інстанції роз`яснював позивачу та її представнику їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, проте ОСОБА_1 не скористалася своїм правом клопотати про проведення судової почеркознавчої експертизи щодо дійсності підпису від її імені на додатковій угоді ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, а тому висновок суду про недоведеність позовних вимог в цій частині є обґрунтованим.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2020 року, ФГ Основа-2006 просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у частині зміни мотивувальної частини рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року, залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 195/1560/16-ц (провадження № 61-644св19), що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 7, 24 га, кадастровий номер 4823055000:04:000:0014, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області, за межами населеного пункту.

ОСОБА_1 та ФГ Основа-2006 01 грудня 2011 року уклали договір оренди належної позивачу на праві власності земельної ділянки, який 15 лютого 2012 року зареєстровано у відділі Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 482305504000104.

Відповідно до пунктів 1, 2, 8, 9, 11 наданого до суду примірника договору оренди землі, які викладені на його першому аркуші, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 7, 24 га, кадастровий номер 4823055000:04:000:0014, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Єланецької селищної ради Миколаївської області, строком на 15 років. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 000, 00 грн до 30 грудня поточного року.

Також встановлено, що сторони уклали додаткову угоду до цього договору без зазначення дати, реєстраційний запис про яку 16 травня 2017 року занесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Цією додатковою угодою внесено зміни до спірного договору оренди: продовжено строк дії договору на 15 років та змінено розмір орендної плати на 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку, за висновками суду апеляційної інстанції, свідчать про те, що в дійсності договір укладався на 5 років, а заміна першого аркуша договору була здійснена після його підписання, до моменту його державної реєстрації.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 28 листопада 2017 року, строк дії договору оренди землі від 01 грудня 2011 року зазначено до 15 лютого 2042 року, з правом пролонгації.

Відповідно до висновку судової експертизи від 14 лютого 2019 року № 18-3950 у договорі оренди землі від 01 грудня 2011 року замінено перший аркуш договору або другий та третій, між тим, вирішити це питання в категоричній формі не є можливим, також зазначені аркуші договору відрізняються між собою за розміром шрифтів, якими вони виконані. У договорі записи на першому та третьому аркушах у графах орендодавець та орендар виконані різними пишучими пристроями.

Суди також встановили, що протягом усього строку оренди належної позивачу земельної ділянки відповідач на виконання умов договору оренди землі від 01 грудня 2011 року сплачував їй орендну плату, зокрема, у 2018 році розмір орендної плати склав приблизно 22 000, 00 грн, з розрахунку 3 000, 00 грн за 1, 00 га. Ці обставини визнано під час судового розгляду і позивачем.

До звернення до суду з позовом позивач не пред`являла відповідачу будь-яких претензій щодо строку оренди належної їй земельної ділянки та розміру орендної плати, належної до сплати.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що заявник оскаржує постанову суду апеляційної інстанції лише в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, рішення судів у частині вирішення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди та застосування наслідків недійсності правочину фермерське господарство не оскаржує. А отже, Верховний Суд в цій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції не переглядає.

Так само Судом враховано, що позивач не оскаржувала рішення суду апеляційної інстанції, що також визначає межі касаційного перегляду.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У частині першій статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до висновку судової експертизи від 14 лютого 2019 року № 18-3950 у договорі оренди землі від 01 грудня 2011 року замінено перший аркуш договору або другий та третій, між тим, вирішити це питання в категоричній формі не є можливим; зазначені аркуші договору відрізняються між собою за розміром шрифтів, якими вони виконані. Записи у договорі на першому та третьому аркушах у графах орендодавець та орендар виконані різними пишучими пристроями.

У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 195/1560/16-ц (провадження № 61-644св19) суд касаційної інстанції зазначив, що, дійшовши висновку про заміну умов договору оренди під час його державної реєстрації, суд апеляційної інстанції не встановив, які саме умови без згоди позивача були замінені, оскільки взагалі не досліджував договір оренди, що був укладений між сторонами та на який посилався позивач. Апеляційний суд не встановив, чи дійсно порушуються права позивача з боку відповідача укладеним між ними спірним договором оренди земельної ділянки, а якщо так, то яке саме право порушене, оскільки відповідно до статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Отже, відповідно до наведених висновків суду касаційної інстанції, вирішуючи питання, чи відбулася заміна умов договору оренди землі без волевиявлення однієї із сторін, суди мають досліджувати питання, які умови договору замінені без згоди протилежної сторони та чи порушено такими діями права позивача відповідачем та яке саме право порушене.

Надаючи системну оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд вважав доведеним, що в дійсності договір укладався на 5 років, а заміна першого аркуша договору була здійснена після його підписання, до моменту його реєстрації, оскільки саме 16 травня 2017 року, тобто після спливу

5-річного строку дії договору, між сторонами зареєстровано додаткову угоду про продовження строку його дії на 15 років.

За таких обставин Верховний Суд визнає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що в дійсності договір укладався на 5 років, а заміна першого аркуша договору була здійснена після його підписання, до моменту його реєстрації, відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 195/1560/16-ц (провадження № 61-644св19) щодо обставин, які підлягають доказуванню та встановленню судом у спорах за подібних правовідносин.

Встановивши заміну умов договору оренди щодо строку дії договору до моменту його державної реєстрації, за відсутності волевиявлення орендодавця, апеляційний суд, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18), дійшов обґрунтованих висновків про те, що належним способом захисту порушених прав позивача буде встановлення строку дії договору у межах строку, який насправді погоджений сторонами та щодо якого сторони дійшли згоди під час підписання договору оренди землі.

Враховуючи, що позивач не оскаржувала постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про те, що заміна аркуша договору оренди землі та, як наслідок, відображення у договорі нових умов про строк дії договору, які не погоджувала орендодавець, не свідчить про недійсність договору, проте може бути підставою для внесення змін до нього, зокрема встановлення у договорі дійсного строку його дії, щодо якого обидві сторони дійшли згоди.

Отже, оскільки ОСОБА_1 погодилася з висновками апеляційного суду про дійсність договору оренди землі, не оскаржила постанову апеляційного суду в касаційному порядку, відсутні підстави для перевірки Верховним Судом доводів позивача про недійсність оскаржуваного правочину.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення щодо зміни рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, враховуючи, що судовою експертизою встановлено, що у договорі оренди землі від 01 грудня 2011 року замінено перший аркуш договору або другий та третій, дійшов висновку про те, що дійсною домовленістю між сторонами договору був строк його дії 5 років, оскільки за спливом цих 5 років сторони уклали додаткову угоду про продовження його дії на нових умовах.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо клопотання ФГ Основа-2006 про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення

ФГ Основа-2006 звернулося до суду касаційної інстанції з клопотанням про зупинення виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.

Згідно з частинами першою та другою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.

Враховуючи, що Верховний Суд здійснив розгляд касаційної скарги по суті, то відсутні підстави для вирішення клопотання ФГ Основа-2006 про зупинення виконання оскаржуваного судового рішеннядо закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Додатково Верховний Суд врахував, що оскаржуваною постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року змінено рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (щодо мотивів та підстав відмови у задоволенні позову). З огляду на наведене оскаржуване судове рішення не підлягає виконанню, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Фермерського господарства Основа-2006 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко