Рішення

від 04.08.2021 по справі 2-289/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Справа № 2-289/11

Провадження №2/552/286/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

04.08.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи та їхні представники:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія ,

відповідач - Територіальна громада м.Полтави в особі Полтавської міської ради,

представник відповідача - Приведьон Марія Євгеніївна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Литовченко Роман Вікторович,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія до Територіальної громади м.Полтави в особі Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору ,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» 14.10.2010 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

У позовній заяві зазначено, що 23 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11350731000, згідно якого позивач надав позичальнику кредит у сумі 38820 доларів США. Цього ж дня між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки, відповідно до якого вона взяла на себе зобов`язання відповідати в повному обсязі за кредитним договором, у разі невиконання позичальником умов договору. Позичальник порушив умови договору, не сплачує кредит та відсотки по ньому, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитом, що по курсу долара США, встановленого НБУ станом на 26 серпня 2010 року, - 256012 грн. 35 коп., яку банк просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у солідарному порядку, а також витрати по справі.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 29 жовтня 2010 року відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням суду від 11 травня 2011 року у даній справі позовні вимоги були задоволені.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 09 грудня 2020 року ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 11.05.2011 у даній справі, а справа призначена до розгляду в загальному позовному провадженні.

21 грудня 2020 року суддя ОСОБА_3 , в провадженні якої перебувала дана справа, звільнена з посади.

В порядку, передбаченому ч.3 ст. 14 ЦПК України, справу передано на розгляд судді Самсоновій О.А.

Ухвалою суду від 26 січня 2021 року провадження у даній справі було зупинено у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , до залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року провадження у справі відновлено.

Цією ж ухвалою витребувано з Другої полтавської державної нотаріальної контори Витяг зі Спадкового реєстру щодо відкриття спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо буде з`ясовано, що така спадкова справа заведена Другою полтавською державною нотаріальною конторою.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року до участі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору в якості правонаступника позивача ПАТ УкрСиббанк залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія .

Цією ж ухвалою залучено Територіальну громаду м.Полтави в особі Полтавської міської ради до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія доказів.

Ухвалою суду від 04 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ТОВ ФК Довіра та Гарантія про витребування доказів.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечила.

Зазначила, що кредитним договором передбачено повернення кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, відповідно поручитель несе відповідальність за чергові платежі у межах шести місяців до дати звернення банку з позовом до суду, а також за частину несплаченої суми боргу, яка мала бути сплачена до закінчення дії кредитного договору.

Договір поруки між нею та банком було укладено 23 травня 2008 року. Станом на 26 серпня 2010 року заборгованість становила 31518,20 доларів США. Загальне тіло кредиту на час укладання договору становило 38820 доларів США. Враховуючи затверджений сторонами графік платежів, прострочення з боку позичальника ОСОБА_2 за даним кредитним договором розпочалося з серпня 2009 року, оскільки остання проплата за даним кредитним договором ним була здійснена не пізніше серпня 2009 року.

Крім того, згідно довідки позивача, прострочена заборгованість за кредитним договором станом на 12 квітня 2010 року склала 1653,75 доларів США. Таким чином, наданими самим же позивачем доказами беззаперечно підтверджено факт наявності простроченої заборгованості, а відповідно й час настання строку виконання основного зобов`язання станом на 12 квітня 2010 року.

Позовну заяву подано до суду 14.10.2010 року тобто поза межами 6-ти місячного строку від часу настання строку виконання основного зобов`язання (моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням).

Таким чином, станом на день подання позову до суду договір поруки між нею та позивачем припинив свою дію.

Підтвердження розміру заборгованості, її складових, порядку її нарахування, часу останнього здійснення відповідачем погашення чергового платежу у справі відсутні, отже надані банком розрахунки заборгованості (їх складових) не підтверджені належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами.

Позивачем також не надано до суду письмової інформації, обґрунтованої доказами, про кількість, розмір та дати проведення позичальником грошових розрахунків за кредитним договором, про останню його проплату за кредитним договором, а також первинні бухгалтерські документи про здійснення позичальником зазначених розрахунків за кредитним договором.

Крім того, позичальник здійснив погашення кредиту шляхом передання у власність банку в рахунок погашення боргу за кредитом автомобіля, який було ним придбано за отримані кредитні кошти. Однак, в позові банку жодним чином не відображено й даної обставини, яка суттєво впливає на розмір заборгованості.

Позивачем не надано належного обґрунтування заявлених позовних вимог.

Тому відповідач просила відмовити в задоволенні позову ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору у повному обсязі.

Інші заяви по суті справи та клопотання від сторін не надходили.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за його відсутності (т. 1 а.с. 206).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. уповноваживши адвоката Литовченка Р.В. представляти її інтереси в суді.

Представник відповідача ОСОБА_4 судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, посилався на ту обставину, що оскільки ОСОБА_2 помер, договір поруки з ОСОБА_1 , яка поручалась за виконання ним, а не іншою особою зобов`язання, втратив свою чинність. Тому в задоволенні позову до ОСОБА_1 просив відмовити.

Представник відповідача Територіальної громади м.Полтави Приведьон М.Є. в судовому засіданні проти позову також заперечила, посилаючись на ту обставину, що Територіальна громада не є правонаступником ОСОБА_2 . Спадщина після нього не визнавалась відумерлою, нерухоме майно у власність громади не передавалось, тому в задоволенні позову до Територіальної громади м.Полтави просила відмовити.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11350731000 (надалі в тексті рішення - кредитний договір), відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти (кредит) у сумі 38820,00 грн. та сплатити банку плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 188277,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору.

Згідно п. 1.2. договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 23 травня 2008 року. Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі у терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 договору, але в будь-якому випадку не пізніше 22 травня 2015 року (т.1 а.с.6-18).

Відповідно до п.2.1. кредитного договору у забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань в повному обсязі позичальник передає в заставу, а банк приймає в заставу транспортний засіб (предмет застави): марка Nissan, модель X-Trail, рік випуску 2008, колір сірий, тип ТЗ Легковий універсал, номер шасі: НОМЕР_1 , двигун 2488 куб. см. державний номер НОМЕР_2 .

Пунктом 4.1 договору передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по сплаті кредиту та/або процентів, розрахованої від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого обраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Пунктом 4.3. передбачено обов`язок позичальника сплатити штраф в сумі 500 грн. за порушення будь-якого зі своїх зобов`язань.

23 червня 2009 року між АКІБ УкрСиббанк та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки.

За умовами зазначеного договору поручитель - відповідач по справі ОСОБА_1 добровільно взяла на себе зобов`язання відповідати перед кредитором - АКІБ „УкрСиббанк» за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11350731000 від 23 травня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (т.1 а.с. 19-20).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено в судовому засіданні, банком зобов`язання перед ОСОБА_2 по кредитному договору №11350731000 від 23 травня 2008 року виконано, але позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав.

Тому станом на 26 серпня 2010 року його заборгованість за договором склала: заборгованість за простроченим кредитом - 31518,20 доларів США, що по курсу НБУ станом на 26.10.2010 року становила 248678,60 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 723,91 долари США, що по курсу НБУ становила 5711,65 грн.

Також банком позичальнику була нарахована пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 863,40 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом 258,70 грн., штраф за порушення зобов`язань 500 грн.

Всього заборгованість по кредиту банком обрахована у розмірі 256012 грн. 35 коп.

Також судом встановлено, що 20 квітня 2015 року між ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія та ПАТ УкрСиббанк укладений договір факторингу № 18, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11350731000 від 23 травня 2008 року, укладеним між АТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія (т.1 а.с. 75-77).

Таким чином встановлено, що у зобов`язанні, що виникло за кредитним договором № 11350731000 від 23 травня 2008 року, укладеним між АТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 , відбулася заміна кредитора.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (т.1 а.с.182).

Кредитні правовідносини, які виникли між АТ УкрСиббанк , правонаступником якого є ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія , та ОСОБА_2 , допускають правонаступництво.

Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача в порядку ст.1281 ЦК України до нотаріуса з вимогами до спадкоємців ОСОБА_2 .

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №65119792 від 10 червня 2021 року, спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відкривалась (т.1 а.с.225).

Будь-які відомості щодо інших спадкоємців ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Проте, докази, якими підтверджувалось би чи прийняв хтось спадщину після ОСОБА_2 сторонами суду не надавалися, в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Будь-які докази, з яких би вбачалось чи є спадкове майно, яке після смерті ОСОБА_2 увійшло до спадкової маси, яка його вартість, чи перевищує вона розмір боргу, про стягнення якого заявляє кредитор, сторонами суду надано не було.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи справу на підставі доказів, долучених до справи, враховуючи, що позивачем не надано доказів, з яких би вбачалось чи є спадкоємці позичальника ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, у якому розмірі, чи відповідає розмір їх частки у спадщині розміру боргу, за відшкодуванням якого позивач звернувся з даним позовом до суду, чи є спадщина, яка може бути визнана відумерлою, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог до Територіальної громади м.Полтави необхідно відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги до ОСОБА_1 , суд приходить до наступних висновків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов`язку.

Частиною першою статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (частина третя статті 559 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною четвертою статті 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).

За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

На поручителів може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов`язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов`язанням.

Такий правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15.

Таким чином, після смерті позичальника за кредитним договором поручитель, за наявності його згоди, може відповідати за виконання спадкоємцями померлого позичальника зобов`язань за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 не надала згоду відповідати за виконання спадкоємцями померлого позичальника зобов`язань за кредитним договором, проти позовних вимог заперечує, що вбачається з її відзиву на позов, та про що повідомив в судовому засіданні її представник.

Договором поруки від 23 червня 2009 року, укладеним АКІБ УкрСиббанк та відповідачем ОСОБА_1 , також не передбачено, що ОСОБА_1 відповідає за виконання ОСОБА_2 його спадкоємцями.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16.

В даній справі кредитор АТ УкрСиббанк звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 13 жовтня 2010 року (дата передачі позову на відправку у поштовому відділенні - т. 1 а.с. 31), тобто по закінченню річного строку після укладення ОСОБА_1 договору поруки (укладений 23 червня 2009 року - т. 1 а.с. 19-20).

Як вбачається з повідомлення АТ УкрСиббанк на адресу ОСОБА_2 від 12 квітня 2010 року за вих. №139-11/302, станом на 12 квітня 2010 року за кредитним договором обраховується прострочена заборгованість у сумі 1653,75 дол. США, в тому числі 924,28 дол. США - прострочена заборгованість за основним боргом та 729,47 грн. - прострочена заборгованість по процентах (т. 1 а.с. 22).

З наведеного вбачається, що з вимогами до поручителя банк звернувся після спливу шестимісячного строку з дня виникнення у нього права вимоги, тобто з дня невнесення або неповного внесення чергового платежу за договором.

Таким чином банк звернувся до суду з позовом до поручителя ОСОБА_1 після закінчення строку дії договору поруки.

З наведених вище підстав позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволенню також не підлягають.

В задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову не підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія до Територіальної громади м.Полтави в особі Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія , місцезнаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239,

відповідач - Територіальна громада м.Полтави в особі Полтавської міської ради, місцезнаходження: м.Полтава ,вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285,

відповідач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення виготовлено 13 серпня 2021 року.

Головуючий О.А.Самсонова