Постанова

від 24.09.2007 по справі 7/341

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/341

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.09.2007                                                                                           № 7/341

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - не з'явились;

 від відповідача - Кіщук Т.В. (дов. від 29.05.2007 року № 16);

Мельниченко Н.П.  – голова правління (протокол загальних зборів від 21.06.2001 року № 1);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного  кооперативу "Суднобудівник -18"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2007

 у справі № 7/341  

 за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

 до                                                   Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник -18"

 про                                                  стягнення 311 794,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2007 р. по справі №7/341 позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі – позивач, АЕК “Київенерго” в особі СП “Енергозбут Київенерго”) до Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” (далі – відповідач, ЖБК “Суднобудівник-18”) про стягнення 311 794,23 грн. задоволено повністю.

Житлово-будівельний кооператив “Суднобудівник-18”, не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права та порушено норми матеріального права. Крім того, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Так, місцевим господарським судом невірно застосовано позовну давність, не враховано, що відповідач не визнав заборгованість, а також ту обставину, що у разі стягнення заборгованості з Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18”, відповідач не матиме коштів, передбачених Статутом підприємства.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не надала.

Ухвалою від 09.07.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” до провадження та призначив її розгляд на 03.09.2007 року.

У зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання 03.09.2007 року, ухвалою від 03.09.2007 року Київський апеляційний господарський суд, відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 24.09.2007 року.

Ухвалою заступника голови суду від 03.09.2007 року, відповідно до ст.. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи було продовжено на один місяць.

24.09.2007 року в судове засідання з'явились представники відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

01.12.1999 року АЕК “Київенерго” (Енергопостачальна організація) уклало договір № 1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді з ЖБК “Суднобудівник-18” (Абонент), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Статтею 2 договору визначено, що при виконанні умов цього договору, а також при вирішені всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнаглдя, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі – Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.1 договору, облік обсягу спожитої теплової енергії здійснюється розрахунковим способом.

У додатку № 5 до договору від 01.12.1999 року зазначено, що АЕК “Київенерго” в особі СП “Енергозбут Київенерго” зобов'язаний постачати теплову енергію у гарячій воді мешканцям двох будинків - № 52/22 та № 54 по вул.. Бальзака у м. Києві.

21.06.2001 року на загальних зборах ЖБК “Суднобудівник-18” було прийнято рішення про поділ ЖБК “Суднобудівник-18” на два самостійних кооперативи: ЖБК “Суднобудівник-18” та ЖБК “Силует”, що підтверджується протоколом № 1 загальних зборів ЖБК “Суднобудівник-18” від 21.06.2001 року. Відповідно, будинок № 52/22 по вул.. Бальзака у м. Києві знаходиться в управлінні ЖБК “Силует”, а будинок № 54 по вул.. Бальзака у м. Києві - в управлінні ЖБК “Суднобудівник-18”.

Про такий розподіл відповідач повідомив позивача листами від 08.04.2002 року та від 25.04.2002 року, що не заперечується АЕК “Київенерго” в особі СП “Енергозбут Київенерго”. Крім того, у вказаних листах відповідач просив укласти договори на постачання теплової енергії у гарячій воді з кожним кооперативом окремо.

Станом на 01.11.2003 року АЕК “Київенерго” (Енергопостачальна організація) уклало договір № 1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді з ЖБК “Суднобудівник-18” (Абонент).

01.11.2002 року за договором від 01.12.1999 року в обліку АЕК “Київенерго” в особі СП “Енергозбут Київенерго” залишилась неоплачена відповідачем заборгованість.

01.10.2004 року сторони уклали угоду № 501-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630060 від 01.11.2003 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якої станом на 01.09.2004 року ЖБК “Суднобудівник-18” визнало борг в розмірі 415 850,16 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.08.2006 року у справі  № 48/207 за позовом ЖБК “Суднобудівник-18” до АЕК “Київенерго” угоду № 501-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630060 від 01.11.2003 року на постачання теплової енергії у гарячій воді визнано недійсною.

Як встановлено зазначеним рішенням у справі № 48/207 угода № 501-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630060 від 01.11.2003 року на постачання теплової енергії у гарячій воді була укладена внаслідок помилки, оскільки на момент її укладення боргу за договором від 01.11.2003 року № 1630060 відповідач не мав. Крім того судом встановлено, що незважаючи на однаковий номер договорів на постачання теплової енергії, вони є різними за змістом, у зв'язку з чим облік розрахунків за ними слід здійснювати окремо.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до клопотання позивача, що міститься в матеріалах справи, АЕК “Київенерго” в особі СП “Енергозбут Київенерго” зазначає, що періодом виникнення заборгованості за договором від 01.12.1999 року № 1630060, стягнення якої є предметом спору у цій справі, є 01.11.2000 року - 01.01.2007 року (період споживання теплової енергії становить з 01.11.2000 року - 01.05.2003 року, а період платежів, які зараховані як оплата за договором № 1630060 – з 01.11.2000 року – 01.01.2007 року).

Як вбачається з позовної заяви, АЕК “Київенерго” в особі СП “Енергозбут Київенерго” просить стягнути заборгованість за договором від 01.12.1999 року.

Відповідно до ст.. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ст.. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як визначено пунктом 6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктами 2, 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення строку позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Як встановлено ст.. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки 01.11.2003 року сторонами було укладено новий договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, а отже договір від 01.12.1999 року припинив свою дію, то, відповідно до вимог ЦК України, перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав щодо стягнення заборгованості з ЖБК “Суднобудівник-18” за договором від 01.12.1999 року, почався з 01.11.2003 року.

Відповідно до ч. 1 ст.. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Так, строк позовної давності для звернення АЕК “Київенерго” в особі СП “Енергозбут Київенерго” до суду за захистом свого права за договором від 01.12.1999 року закінчився 01.11.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2007 року ЖБК “Суднобудівник-18”  звернулось до суду першої інстанції з письмовою заявою про застосування позовної давності.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи позивача, колегія суду приходить до висновку, що АЕК “Київенерго” не наведено поважних причин, що призвели до пропуску строків позовної давності захисту своїх прав шляхом звернення з позовною заявою до суду в межах загального строку позовної давності.

Проаналізувавши викладене, керуючиь п. 4 ст.. 267 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” про стягнення 311 794,23 грн. за договором від 01.12.1999 року слід відмовити.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що при прийнятті рішення від 04.06.2007 року у справі № 7/341, місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, що є підставою для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” задовольнити повністю.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2007 року по справі № 7/341 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” про стягнення 311 794,23 грн. скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

3.          Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” (01001, м.  Київ, пл. І.Франка, 5, р/р № 26007301300005 у Старокиївському відділенні Промінвестбанку України у м. Києві, МФО 322227, код 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-18” (02222, м. Київ, вул. Бальзака, 54, рахунок № 26004301380228 у філії Ватутінського відділення Промінвестбанку м. Києва, МФО 322283, код 22933956) 1 558,97 грн. витрат по сплаті державного мита.

4.          Зобов'язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

5.          Справу № 7/341 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 28.09.07 (відправлено)