Ухвала

від 19.08.2021 по справі 2-2523/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 2-2523/11

провадження № 61-13382ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду

від 30 червня 2021 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, в якій просив поновити строк для подання заяви про видачу дубліката виконавчого документа, а також видати дублікат виконавчого листа на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року у справі № 2-2523/11.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року із боржника ОСОБА_2 на його користь стягнуто 1 586 140,00 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн.

03 жовтня 2011 року судом видано виконавчий лист, який неодноразово пред`являвся до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Перший Суворовський відділ ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області).

21 жовтня 2019 року йому стало відомо, що виконавчий документ повернутий у 2014 році. 25 жовтня 2019 року його представник ОСОБА_3 звернувся із заявою до Першого Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області для з`ясування інформації про отримання виконавчого документа та постанови про закриття виконавчого провадження, а 11 листопада 2019 року він отримав відповідь, з якої з`ясовано, що жодного доказу про отримання виконавчого документа не існує. Все це свідчать про те, що виконавчий документ втрачений не з його вини, а з вини службових осіб відділу виконавчої служби.

У зв`язку з невиконанням судового рішення відкрито кримінальне провадження за частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України за № 12013170490008013.

З урахуванням наведених обставин, у заявника виникли необхідність у зверненні до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2021 року заява ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа задоволена. Виданий дублікат виконавчого листа на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року у цивільній справі № 2-2523/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені заяви ОСОБА_1 про відновлення процесуального строку для подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа та видачу виконавчого листа відмовлено.

09 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Щодо оскарження судового рішення у частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання

Вимога ОСОБА_1 про відновлення процесуального строку для подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа за своєю суттю є вимогою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки статей 433 ЦПК України передбачена така форма звернення із заявою щодо вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачає оскарження у касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржуване судове рішення у частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо оскарження судового рішення у частині видачі дубліката виконавчого листа

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Судами встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року у справі № 2-2523/11 позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 586 140,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 820,00 грн. Рішення суду набрало законної сили 30 червня 2011 року.

03 жовтня 2011 року Суворовським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист.

29 грудня 2012 року постановою головного державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС м. Одеси Одеського управління юстиції виконавчий документ повернутий стягувачу.

09 липня 2013 року на скаргу ОСОБА_3 начальником управління державної виконавчої служби повідомлено, що 08 липня 2013 року здійснена перевірка виконавчого провадження у порядку статті 83 Закону України Про виконавче провадження , за результатами якої постанову про повернення виконавчого документа стягувачу скасовано та виконавче провадження відновлено в порядку статті 51 Закону України Про виконавче провадження .

Постановою від 13 листопада 2014 року старший державний виконавець Першого Суворовського відділу ДВС м. Одеси Одеського управління юстиції Зубко Р. М. повернув виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 ЦПК України, у зв`язку з тим, що боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Станом на 17 вересня 2019 року виконавчий лист у відділі не перебуває, що підтверджується інформацією Першого Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 17 вересня 2019 року.

Листом головного державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 11 листопада 2019 року № 48066 представника ОСОБА_5 повідомлено про відсутність інформації щодо отримання стягувачем виконавчого листа через закінчення строку зберігання виконавчого провадження та реєстру поштових відправлень.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 рокуу справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

Отже рішення про видачу дубліката виконавчого листа може бути ухвалено за наявності таких умов: виконавчий лист втрачено і строк на пред`явлення виконавчого листа не сплинув, або поновлений судом.

Встановивши, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинув та відсутні підстав для поновлення такого строку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документа, строк пред`явлення якого сплинув.

Суд касаційної інстанції не аналізує питання поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки рішення судів попередніх інстанцій у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є предметом касаційного перегляду.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що виконавчий документ втрачений не з його вини, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки закон пов`язує можливість видачі дубліката виконавчого листа не лише із його втратою, а й із дотриманням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду та ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 червня 2021 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно утриманих коштіввідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков В. В. Яремко