Ухвала

від 18.08.2021 по справі 2-1140/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1140/11

провадження № 61-13383ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0990 га, розташованої на АДРЕСА_3 , шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,0009 га та перенесення огорожі з боку будинку АДРЕСА_1 , де відстані від межі та житловим будинком літ. Б становлять 2,40 м, 2,40 м, а сараєм літ Г становлять 2,90 м, 2,90 м, відповідно до додатку 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 жовтня 2012 року

№ 851/1014/21-21. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року за нововиявленими обставинами.

На обґрунтування заяви посилалася на те, що рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 20 листопада 2012 року залишається невиконаним та не відповідає обставинам справи, оскільки відповідачка у справі - її сусідка, самовільно зайняла належну їй частину земельної ділянки біля будинку, а суд вирішив повернути лише її частину, тобто створені їй перешкоди не усунуті у повному обсязі. Для будівництва житлових будинків всім громадянам Жмеринською міською радою надавались земельні ділянки однакового розміру - по 0,10 га. Проте на цей час земельна ділянка відповідачки є значно більшою. Площа земельної ділянки відповідачки складає 0,1039 га, а у заявниці - 0,0981 га. Рішенням суду їй повернуто лише 9 кв. м землі, хоча точних замірів для правильного вирішення справи ніхто не проводив. На цей час відповідачка намагається прибрати зі спірної землі вбиральню, яку вона побудувала десятки років тому на своїй землі. Суди при ухваленні рішення не взяли до уваги пояснення експерта Колонюка В. В. про те, що фактична площа самозахвату землі становить 24 кв. м. У рішенні суду зазначені приблизні величини, які зі сторони міської ради ніхто не визначав. Саме це призвело до неправильного вирішення спору та ухвалення незаконного рішення. Вона не знала, що відповідно до рішення Жмеринської міської ради від 25 листопада 1999 року № 201 їй передано у власність 990 кв. м землі, вважає цю цифру орієнтовною та не чітко визначеною.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у якій просила задовольнити заяву та скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити, зобов`язати відповідачку не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 1 000 кв. м та перенести огорожу з боку будинку АДРЕСА_2 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 жовтня 2012 року № 851/1014/21-21.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року у задоволенні заяви про перегляд рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження нововиявлених обставин, а лише зазначила особисті припущення, на підставі яких вона просить скасувати рішення суду від 20 листопада 2020 року. ОСОБА_1 вдається лише до переоцінки уже досліджених і оцінених судом доказів.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2021 року ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що заявниця не надала доказів, якими підтверджуються нововиявлені обставини. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання заявниці не те, що суд першої інстанції при розгляді заяви про перегляд рішення від 20 листопада 2012 року за нововиявленими обставинами не взяв до уваги рішення Жмеринської міської ради від 15 листопада 2011 року № 253, яким у рішенні Жмеринської міської ради від 25 листопада 1999 року № 201 змінено прізвище отримувача земельної ділянки з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , оскільки рішення міської ради, на яке посилається заявник, не було предметом дослідження суду при ухваленні рішення від 20 листопада 2012 року і оцінку його допустимості та достовірності, як доказу права на отримання земельної ділянки, суд першої інстанції не встановлював.

У серні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2021 року, у якій заявниця, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд, при розгляді справи №2/205/7939/11 не взяв до уваги ксерокопію рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 25 листопада 1999 року № 201 про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га, зваживши на помилку у прізвищі ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 . Проте рішенням Жмеринської міської ради від 15 листопада 2011 року № 253 було внесено зміни до рішення Жмеринської міської ради від 25 листопада 1999 року № 201, а саме прізвище отримувачки земельної ділянки змінено з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 . Зазначені обставини їй не були відомі на час вирішення справи. Водночас рішення Жмеринської міської ради від 25 листопада 1999 року № 201 про передачу ОСОБА_1 у власність 990 кв. м земельної ділянки, на підставі якого суд ухвалив рішення у справі № 2/205/7939/11, є підробленим, оскільки їй виділялось 1000 кв. м.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в аспекті перегляду судових рішень у цій справі є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Таким чином, нововиявленими обставинами за своєю суттю є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (частина друга статті 423 ЦПК України).

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розділити нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Жмеринського міцськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року за нововиявленими обставинами, суд правильно виходив з того, що обставини, на які посилається заявниця не є нововиявленими у розумінні положень пункту першого частини другої статті 423 ЦПК України, з огляду на таке.

Встановлено, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0990 га, розташованої на АДРЕСА_3 , шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,0009 га та перенесення огорожі з боку будинку АДРЕСА_2 , де відстані від межі та житловим будинком літ. Б становлять 2,40 м, 2,40 м, а сараєм літ Г становлять 2,90 м, 2,90 м, відповідно до додатку 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 жовтня 2012 року № 851/1014/21-21.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2012 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року та на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2012 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2013 року повернуто заявнику.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання за рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року у справі № 2/205/7939/11 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2015 року ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 жовтня 2015 року скасовано та постановлено нову, якою поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа виданого на виконання рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року.

07 грудня 2015 року ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про перегляд рішення від 20 листопада 2012 року за нововиявленими обставинами, у якій просила поновити їй пропущений строк для подання такої заяви та постановити ухвалу про скасування рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року.

Ухвалами Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 грудня 2015 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а 16 грудня 2015 року повернуто заявниці у зв`язку з неусуненням недоліків заяви.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2016 року ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року скасовано, справу направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 04 серпня 2016 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення.

Звертаючись у березні 2021 року до суду із заявою про перегляд рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року за нововиявленими обставинами, заявниця, зокрема, посилалася на рішення Жмеринської міської ради від 15 листопада 2011 року № 253, яким у рішенні Жмеринської міської ради від 25 листопада 1999 року № 201 змінено прізвище отримувача земельної ділянки з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

Зазначені обставини заявниця вважає нововиявленими, що мають значення для правильного вирішення справи № 2/205/7939/11.

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а тому підставою для скасування судового рішення є лише істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина друга статті 423 ЦПК України).

Під час розгляду справи № 2/205/7939/11, заявниця, як на доказ отримання земельної ділянки у більшому розмірі (0,10 га) посилалася на ксерокопію рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 25 листопада 1999 року № 201 про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га та зазначала про помилку у прізвищі отримувача земельної ділянки, проте суд першої інстанції відхилив зазначений доказ як недостатній, та зазначив, що у матеріалах справи наявні належні докази, які у їх сукупності підтверджують передачі у приватну власність позивачці земельної ділянки площею 990 кв. м.

Тому внесення виправлення у доказ який був відхилений судом першої інстанції при розгляді справи № 2/205/7939/11 не є нововиявленою обставиною у розумінні положень статті 423 ЦПК України.

За таких підстав Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені докази не є нововиявленими доказами.

На підставі встановлених обставин, розглянувши справу в межах поданої заяви, взявши до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суди на законних підставах відмовили ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, оскільки заявниця не навела обставин, із наявністю яких закон пов`язує необхідність перегляду та скасування судового рішення, також не надала доказів, які б підтверджували наявність нововиявлених обставин.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення у справі Pravednaya v. Russia (Праведна проти Росії) від 18 листопада 2004 року).

З огляду на наведені вище правові норми та фактичні обставини справи апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі Ryabykh v. Russia (Рябих проти Росії) від 24 липня 2003 року).

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судоми норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявниці з ухваленим судовим рішенням, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Яремко І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний