Ухвала

від 17.08.2021 по справі 420/5/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 серпня 2021 року

Київ

справа №420/5/20

адміністративне провадження №К/9901/2471/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання : Грабовської Т.О.,

представника позивача Петровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Екодвутавр про закриття касаційного провадження у справі № 420/5/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Екодвутавр

до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

про визнання протиправними дій, скасування постанови, визнання нечинним та скасування припису

за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Екодвутавр (далі - ТОВ Екодвутавр , позивач) звернулося до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК Одеської МР, відповідач), у якому відповідно до уточнених позовних вимог від 22 січня 2020 року просило:

- визнати протиправними дії Управління ДАБК Одеської МР щодо складання акта позапланової перевірки дотримання вимог діючого законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та державних стандартів і правил № 002001 від 29 листопада 2019 року з боку ТОВ Екодвутавр ;

- скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 073/19/558вих від 13 грудня 2019 року на суму 94590,00 грн, складену на підставі протоколу від 29 листопада 2019 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ТОВ Екодвутавр ;

- скасувати припис від 29 листопада 2019 року, виданий ТОВ Екодвутавр щодо усунення порушень у сфері містобудівній діяльності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Екодвутавр задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову: скасовано постанову начальника Управління ДАБК Одеської МР про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 073/19/558вих від 13 грудня 2019 року на суму 94590,00 грн, складену на підставі протоколу від 29 листопада 2019 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ТОВ Екодвутавр ; скасовано припис начальника Управління ДАБК Одеської МР від 29 листопада 2019 року, виданий ТОВ Екодвутавр щодо усунення порушень у сфері містобудівній діяльності.

Не погоджуючись із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління ДАБК Одеської МР звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/5/20.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року призначено розгляд справи № 420/5/20 у відкритому судовому засіданні на 22 червня 2021 року, яке у подальшому перенесено на 13 липня 2021 року.

12 липня 2021 року ТОВ Екодвутавр подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача посилається на те, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року вирішено розглядати цю справу за правилами спрощеного провадження. На думку заявника, вирішуючи питання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, Одеський окружний адміністративний суд встановив, що ця справа не має суспільного інтересу, сума позовних вимог не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому зазначає, що відповідач не заперечував проти цього, клопотань про розгляд справи за правилами загального провадження не заявляв.

З огляду на це, заявник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі не підлягає касаційному оскарженню у силу вимог пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, яка визначає категорії справ, рішення в яких після їх перегляду судом апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню.

Також заявник посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги стосовно відсутності правового висновку Верховного Суду у правовідносинах, подібних тим, стосовно яких виник спір у справі № 420/5/20. На підтвердження своїх тверджень заявник наводить постанову Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 808/1206/17, у якій, на думку заявника, суд касаційної інстанції вже висловлював правову позицію у подібних правовідносинах.

Розглянувши заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, КАС України встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких судові рішення у справах, розглянутих у порядку спрощеного провадження, можуть підлягати касаційному оскарженню. До таких підстав, зокрема відноситься є те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес. Крім того, підставою для касаційного оскарження судових рішень може бути відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховним Судом під час розгляду матеріалів касаційної скарги вже вирішувалося питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зокрема, в ухвалі від 20 квітня 2021 року Верховний Суд зазначив, що підставою для відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції положення статті 7, частини першої статті 9 Закону України Про архітектурну діяльність від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV), статті 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VІ), пункт 7 частини другої, пункти 7, 8 частини третьої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР).

Також підставою для відкриття касаційного провадження стала відсутність висновку Верховного Суду з приводу застосування вищевказаних норм матеріального права.

При цьому посилання заявника на постанову Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 808/1206/17, у якій, на його думку, міститься такий висновок, колегія суддів оцінює критично, оскільки, як вбачається зі змісту цієї постанови, у справі № 808/1206/17 предметом судового розгляду було питання про те, чи несе генеральний підрядник відповідальність за відповідність проєктної документації вимогам містобудівного законодавства, державним нормам та стандартам. Зокрема, у справі № 808/1206/17 суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився Верховний Суд, дійшли висновку, що саме на генерального підрядника покладено обов`язок перед початком робіт перевірити відповідність отриманої від замовника проєктної документації встановленим законодавством вимогам.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли щодо відповідності об`єкта будівництва проєктній документації та наявності підстав вважати, що позивач як генеральний підрядник допустив відхилення від проєктної документації та здійснив будівництво дев`ятиповерхового замість семиповерхового житлового будинку.

Отже, спірні правовідносини, що виникли у справі № 808/1206/17, та у справі, що розглядається, не є релевантними, а тому суд відхиляє доводи заявника про те, що Верховний Суд вже висловлював правову позицію у подібних правовідносинах.

Крім того, суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є дотримання позивачем під час здійснення будівництва проєктної документації, містобудівних умов та обмежень, містобудівного законодавства.

При цьому Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо того, що справи, які стосуються дотримання суб`єктами містобудівної діяльності вимог містобудівного законодавства, благоустрою населених пунктів, завжди стосуються захисту суспільного інтересу.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17, суспільний (публічний) інтерес це важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто суспільний (публічний) інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 26 лютого 2020 року у справах № 464/5088/15-а та № 826/13788/15, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20, від 26 січня 2021 року у справі № 826/10130/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 640/21784/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 1.380.2019.003061 зазначив, що рішення у справах вказаної категорії впливає на захист суспільного інтересу, який виражається у забезпеченні дотримання забудовником всіх правил здійснення будівництва (реконструкції/капітального ремонту) та введення в експлуатацію об`єкта, що є необхідною умовою для забезпечення права на безпечне навколишнє середовище, дотримання правил благоустрою, комфортні умови проживання, збереження життя та здоров`я людей.

Отже, у справі № 420/5/20 наявні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;

2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося;

4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Колегія суддів не вбачає наявності жодної з визначених частиною першою статті 339 КАС України підстав для закриття касаційного провадження у цій справі, а тому відсутні умови для задоволення клопотання представника позивача та закриття касаційного провадження у даній справі.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом в ухвалах від 14 травня 2021 року у справі № 320/2749/19, від 25 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005965, від 12 серпня 2021 року у справі № 380/6158/20.

Керуючись статтями 53, 195, 238, 345, 339, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Екодвутавр про закриття касаційного провадження у справі № 420/5/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Екодвутавр до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними дій, скасування постанови, визнання нечинним та скасування припису.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко