Постанова

від 25.08.2021 по справі 910/9839/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2021 р. Справа№ 910/9839/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021

у справі №910/9839/20 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрстройтранс

до: 1. Головного управління Національної поліції в Київській області;

2. Державної казначейської служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Комунальне підприємство Міське господарство

про стягнення 21 020,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрстройтранс (далі - ТОВ Укрстройтранс , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області, відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, відповідач-2) про стягнення з відповідача-2 за рахунок Державного бюджету України на відшкодування завданої відповідачем-1 матеріальної шкоди у розмірі 21 020,00 грн, посилаючись на безпідставне стягнення з позивача грошових коштів за зберігання вилученого транспортного засобу на штраф майданчику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Міське господарство (далі - КП Міське господарство , третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/9839/20 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ГУНП в Київській області на користь ТОВ Укрстройтранс 21 020,00 грн збитків, 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2 102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з доведеності наявності неправомірних дій відповідача-1 щодо вилучення та передачі на зберігання третій особі вантажних самоскидів, що належать на праві оренди позивачеві, а також причинного зв`язку між неправомірними діями та заподіяною шкодою, оскільки збитки понесені позивачем внаслідок вимушеної сплати грошових коштів за зберігання вилучених транспортних засобів, що свідчить про обґрунтованість пред`явлених позовних вимог.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ГУНП в Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-1 посилався на неподання позивачем разом з позовною заявою листа-відповіді КП Міське Господарство , в якому було зазначено про неможливість повернення транспортних засобів до того часу, поки не буде здійснена оплата за їх зберігання, у зв`язку з чим не вбачається за можливе встановити підстав, з яких останнє витребувало плату за перебування транспортного засобу на його території, та обґрунтованість розрахунку зазначеної грошової суми; враховуючи, що транспортний засіб перебував саме на території КП Міське Господарство , у відповідності до Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 №967/218/869 Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) , розміри плат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці стягуються саме з водіїв, власників (співвласників) тимчасово затриманого транспортного засобу; відповідно до ч. 1 ст. 123 КПК України витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому усі витрати, пов`язані зі зберіганням і пересиланням речей і документів слідчими, прокурорами і суддями (судом) покладає на себе держава.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУНП в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/9839/20, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ТОВ Укрстройтранс , ДКС України та КП Міське господарство строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/9839/20 - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на помилковості тверджень апелянта про неподання разом з позовною заявою листа-відповіді КП Міське Господарство , оскільки копія такого листа була додана до позовної заяви (додаток 9); підставою для звернення позивача з даним позовом до суду було те, що в результаті неправомірних дій посадових осіб органу державної влади СВ Обухівського ВП Обухівського відділу ГУНП в Київській області при виконанні ними своїх посадових обов`язків, позивачеві було нанесено матеріальну шкоду у розмірі 21 020,00 грн, які останній вимушений був сплатити задля повернення собі в користування безпідставно вилучених транспортних засобів; посилання апелянта на Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 №967/218/869 є недоречним, оскільки розміщення транспортних засобів позивача на спеціальних майданчиках мало місце в результаті неправомірних дій правоохоронних органів, а не власника.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.12.2019 слідчим суддею Обухівського районного суду Київської області винесено ухвалу у справі № 372/4341/19 про задоволення клопотання старшого слідчого СВ Обухівського відділу поліції ГУНП в Київської області Горбаченка О.В. про арешт майна та вирішено накласти арешт, тимчасово вилученого майна, а саме: вантажного самоскиду марки FAW СА3252Р2К2Т1А1 жовтого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 , який завантажений ймовірно землею; вантажного самоскиду марки FAW СА3252Р2К2Т1А1 жовтого кольору, номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з НОМЕР_4 , який завантажений ймовірно землею, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на автомобіль FAW , д.н.з НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 на автомобіль FAW д.н.з НОМЕР_2 . Визначити місце зберігання вилучених автомобілів - штраф майданчик Обухівського ВП ГУНП в Київській області.

У вказаній ухвалі зазначено, що 02.12.2019 старший слідчий СВ Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській Горбаченко О.В. звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110230001287 від 01.12.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 239-1 КК України, обґрунтованого тим, що 30.11.2019 близько 10 години 05 хвилин, працівниками поліції Обухівського ВП ГУНП в Київській області, під час патрулювання автодороги Київ-Знамянка , на 33 км вище вказаної автодороги, неподалік зупинки Дачна , що в с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської області було зупинено два вантажні автомобілі марки FAW д.н.з НОМЕР_2 та FAW НОМЕР_4 , які перевозили вантаж, ймовірно землю, без відповідних документів.

30.11.2019 у період часу з 10 год. 44 хв. по 11 год. 30 хв., на узбіччі автодороги Київ-Знам`янка , на 33 км неподалік зупинки Дачна , що в с. Нові Безрадичі, Обухівського району, Київської області, виявлено вантажний самоскид марки FAW СА3252Р2К2Т1А1 жовтого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який завантажений ймовірно землею; вантажний самоскид марки FAW СА3252Р2К2Т1А1 жовтого кольору, номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з НОМЕР_4 , кузов вказаного самоскиду також завантажений ймовірно землею. У ході огляду вищевказані вантажні самоскиди разом з вантажем вилучені на штрафмайданчик Обухівського ВП ГУНП в Київській області. Зазначені вище вантажні самоскиди на праві власності належать ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів.

Зазначені вище автомобілі надані в оренду ТОВ Укрстройтранс (код ЄДРПОУ 38608269), що підтверджується Договором найму (оренди) транспортних засобів від 22.02.2018.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02.12.2019 у справі № 372/4341/19, ТОВ Укрстройтранс та ОСОБА_1 оскаржили дану ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.02.2020 ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 02.12.2019 у справі №372/4341/19 скасовано, виходячи з того, що з доданих до клопотання слідчого матеріалів взагалі не вбачається вчинення будь-якого правопорушення; визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні не може бути єдиною підставою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього; прокурором у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано постанову першого заступника керівника Києва-Святошинської місцевої прокуратури Чередніченко С.Ю. від 06.02.2020 про закриття даного кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-1 КК України.

19.02.2020 ТОВ Укрстройтранс отримано лист від начальника Обухівського ВП ГУ НП у Київській області Горбач Ростислава на ім`я директора КП Міське Господарство Лінивого В.О. про передачу на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 транспортних засобів, які перебувають на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, а саме: вантажного самоскиду марки FAW СА3252Р2К2Т1А1 д.н.з НОМЕР_2 , FAW СА3252Р2К2Т1А1 , д.н.з НОМЕР_4 .

Разом з тим, листом вих. №18 від 19.02.2020 (а.с. 29) КП Міське Господарство надало ТОВ Укрстройтранс та ОСОБА_4 відповідь про можливість повернення вказаних вище транспортних засобів лише після оплати за зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на рахунок КП Міське Господарство грошові кошти в розмірі 21 020,00 грн згідно з платіжним дорученням від 12.06.2020 № 815 із призначенням платежу оплата за послуги згідно рах. № СФ-0000133 від 12.06.2020 без ПДВ (а.с. 30).

Посилаючись на прийняття відповідачем-1 неправомірного рішення щодо вилучення транспортних засобів та передачі їх на зберігання третій особі, з якою навіть відсутній договір про зберігання майна, враховуючи вимушену сплату грошових коштів за зберігання вилучених транспортних засобів на штраф майданчику, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства та межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв`язку із спричиненням позивачеві шкоди, завданої незаконним рішенням посадової особи органу державної влади СВ Обухівського ВП Обухівського відділу ГУНП в Київській області.

Частиною 2 статті 27 Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17.03.2011 визначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави в порядку, визначеному законом.

Статтями 1173, 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст.ст. 1173, 1174 ЦК України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру шкоди;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

Так, спеціальна правова конструкція статей 1173, 1174 ЦК України, на відміну від загальних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для наявності підстав для стягнення шкоди, виключає такий елемент як наявність вини.

За умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою. За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.08.2018 у справі № 916/2507/16, від 20.06.2019 у справі № 910/17999/17.

Разом з тим, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Як встановлено судом першої інстанції, передані позивачеві на підставі договору оренди вантажні самоскиди марки FAW СА3252Р2К2Т1А1 , д.н.з. НОМЕР_2 , та FAW СА3252Р2К2Т1А1 , д.н.з НОМЕР_4 , разом з вантажем вилучені працівниками поліції Обухівського ВП ГУНП в Київській області на штрафмайданчик Обухівського ВП ГУНП в Київській області.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 02.12.2019 у справі № 372/4341/19 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київської області Горбаченка О.В. про арешт майна та вирішено накласти арешт тимчасово вилученого майна, а саме на спірні вантажні самоскиди марки FAW СА3252Р2К2Т1А1 , д.н.з. НОМЕР_2 , та FAW СА3252Р2К2Т1А1 , д.н.з НОМЕР_4 , із визначенням місця зберігання вилучених автомобілів - штраф майданчик Обухівського ВП ГУНП в Київській області.

Проте, ухвалою Київського апеляційного суду від 06.02.2020 ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 02.12.2019 у справі № 372/4341/19 скасовано та зазначено, що з клопотання слідчого не вбачається вчинення будь-якого правопорушення, визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні не може бути єдиною підставою для арешту майна, крім того, прокурором у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано постанову першого заступника керівника Києва-Святошинської місцевої прокуратури Чередніченко С.Ю. від 06.02.2020 про закриття даного кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-1 КК України.

З огляду на те, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110230001287 від 01.12.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 239-1 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, та ухвала слідчого судді про арешт майна тимчасово вилученого майна, а саме, вантажних самоскидів марки FAW СА3252Р2К2Т1А1 , д.н.з. НОМЕР_2 , та FAW СА3252Р2К2Т1А1 , д.н.з НОМЕР_4 , скасована, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність прийнятих рішень щодо вилучення на штрафмайданчик Обухівського ВП ГУНП у Київській області спірних вантажних самоскидів.

При цьому, вилучення транспортних засобів мало бути здійснене саме на штрафмайданчик Обухівського ВП ГУНП у Київській області, у той час, як фактично зазначені транспортні засоби були направлені на автостоянку КП Міське Господарство .

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

За приписами статті 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України" затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Згідно з пунктом 20 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на час вилучення майна) зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів..

Пунктом 27 цього Порядку встановлено, що схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання (пункт 32 Порядку).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Унаслідок вилучення працівниками поліції Обухівського ВП ГУНП в Київській області вантажних самоскидів марки FAW СА3252Р2К2Т1А1 , д.н.з. НОМЕР_2 , та FAW СА3252Р2К2Т1А1 , д.н.з НОМЕР_4 , та направлення їх на автостоянку КП Міське Господарство (у той час як в ухвалі слідчого судді від 02.12.2019 у справі № 372/4341/19 місцем зберігання вилучених автомобілів вказано штрафмайданчик Обухівського ВП ГУНП в Київській області) позивач перерахував на рахунок КП Міське Господарство грошові кошти в розмірі 21 020,00 грн за зберігання вказаних транспортних засобів. При цьому, у подальшому апеляційним судом у справі № 372/4341/19 встановлено відсутність вчинення правопорушення та зазначено про закриття першим заступником керівника Києва-Святошинської місцевої прокуратури даного кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-1 КК України.

Відтак, понесені позивачем витрати в розмірі 21020 грн. за зберігання на автостоянці КП Міське Господарство орендованих ним транспортних засобів, які безпідставно були вилучені працівниками поліції Обухівського ВП ГУНП в Київській області та направлені всупереч ухвали слідчого судді від 02.12.2019 у справі № 372/4341/19 не на штрафмайданчик Обухівського ВП ГУНП в Київській області, є понесеними позивачем збитками, та підлягають відшкодуванню відповідачем.

Отже, судом вважається доведеними позивачем наявність неправомірних дій органу державної влади, шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що свідчить про обґрунтованість пред`явлених позовних вимог.

За змістом положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного в постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, який в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, правомірно враховано судом першої інстанції, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

За приписом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою. Відшкодування такої шкоди органом державної влади, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету. Відтак, участь органів Державного казначейства України як іншого відповідача є ознакою, притаманною для всіх спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно зі ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У рішенні Конституційного суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 визначено, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

З огляду на викладене, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватися лише за рахунок коштів державного бюджету, а тому заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені судом обставини, повно та всебічно оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, однак, стягнення на користь ТОВ Укрстройтранс шкоди в розмірі 21 020,00 грн, заподіяної внаслідок неправомірних рішень та дій посадових осіб СВ Обухівського ВП Обухівського відділу ГУНП в Київській області має відбуватися саме з Державного бюджету України, а не з ГУНП в Київській області, як помилково зазначив суд в резолютивній частині оскаржуваного рішення.

Згідно з приписами ч. 1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, згідно з ч. 4 вказаної статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на встановлене вище, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення шкоди з відповідача-1 у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, ст. 1173 ЦК України та ст. 25 Бюджетного кодексу України, та одночасно правильність висновку суду щодо задоволення позову у повному обсязі, апеляційна скарга ГУНП в Київській області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/9839/20 підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини в редакції даної постанови апеляційного суду. В іншій частині вказане рішення необхідно залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/9839/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/9839/20 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрстройтранс задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрстройтранс (01014, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 11-Б; ідентифікаційний код 38608269) 21 020 (двадцять одну тисячу двадцять) грн збитків, 3 000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/9839/20 залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №910/9839/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова