Ухвала

від 26.08.2021 по справі 159/1821/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1821/21

Провадження № 1-кс/159/1754/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року м. Ковель

Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю:

секретаря ОСОБА_2

розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в :

У клопотанні зазначено:

«Слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , за погодженням з процесуальним прокурором ОСОБА_5 , здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021030550000173 від 11.03.2021року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.241, ч.1 ст.254 КК України.

Під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 було виявлено 32 металеві ємності циліндричної форми, що конструктивно призначені для випалювання деревного вугілля (піролізні печі), у 12-ти з яких на момент огляду знаходилась деревина; 100 паперових мішків із деревним вугіллям вагою по 2,5 кг кожен; 10 паперових мішків із деревним вугіллям без маркування, вагою близько 10 кг кожен; 33 піддони по 28 паперових мішків із деревним вугіллям вагою по 10 кг на кожному піддоні; 1506 полімерних білих мішки із деревним вугіллям.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2021року вказане клопотання задоволено частково.

Накладено арешт на 32 металеві ємності циліндричної форми, що конструктивно призначені для випалювання деревного вугілля (піролізні печі), у 12 з яких на момент огляду знаходилась деревина, заборонивши розпоряджатись та користуватись вказаним майном до вирішення провадження по суті.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01.07.2021р. ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала набрала законної сили.

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Станом на день звернення із даним клопотанням відсутні підстави чи розумні підозри вважати, що воно є доказом злочину передбаченого ст. 254 КК України. Очевидно, що підстав для накладення арешту на майно, в рамках справи про погіршення якості ґрунтів, в яких не фігурує дане майно, являється передчасним та безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

збереження речових доказів;

спеціальної конфіскації;

конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Із системного аналізу положень даної норми вбачається, що накладення арешту на вищезазначене майно не переслідувало мету, яка передбачена наведеною нормою, адже при розслідування провадження по ст. 254 КК України, не передбачає наслідком собою, ні конфіскацію, ні спецконфіскацію майна.

Згідно ч. 8-10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, ОСОБА_3 являється добросовісним набувачем даного майна, а його арешт являється грубим порушенням його права власності. Матеріалами справи не встановлена сума збитків, які завдані ґрунтам в даному кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Заборона розпоряджатись та користуватись майном ФОП ОСОБА_3 та використовувати його в законній діяльності повністю зупиняє підприємницьку діяльність даного суб`єкта, оскільки суть цієї діяльності і полягає у використанні вказаних бочок.

Внаслідок арешту ФОП ОСОБА_3 повністю втратив усі джерела доходу для прожиття та утримання сім`ї, щодення підприємцю завдаються збитки через неможливість здійснювати законну підприємницьку діяльність.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-П). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, гш. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series A N 98).

Очевидно, що накладення арешту на бочки, які використовуються в підприємницькій діяльності являється неспівмірним та непропорційним до можливого результату розслідування кримінального провадження, а відтак арешт підлягає до скасування.

Згідно до ст. 174 підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.»

Заявник просив:

«Скасувати арешт накладений ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2021року на 32 металеві ємності циліндричної форми, що конструктивно призначені для випалювання деревного вугілля (піролізні печі), у 12-ти з яких на момент огляду знаходилась деревина.»

В задоволенні клопотання слід відмовити.

Метою арешту майна є збереження речових доказів.

Майно, зазначене у клопотанні, є речовим доказом, має ознаки речового доказу.

Згідно ч.1 ст.254 КК України:

«1. Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту,»

Є достатні підстави для підозри, що землі, які використовувались для розміщення зазначених у клопотанні бочок, які використовувались у підприємницькій діяльності для випалювання деревного вугілля, були, як мінімум, виведені з сільськогосподарського обороту. Призначення цих земель виробництво сільськогосподарської продукції, для промислових потреб, зокрема, для розташування на них бочок для випалювання деревного вугілля у промислових масштабах, їх використовувати заборонено.

Заявник не надав доказів того, що призначення земель змінене з земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту і зв`язку.

Тому, не заслуговують на увагу твердження заявника, що він внаслідок арешту майна позбувся можливості займатися підприємницькою діяльністю випалювати у згаданих бочках деревне вугілля. Такої законної можливості він не мав раніше, не має зараз і не матиме до того часу, поки не змінить призначення земельної ділянки.

Тобто, незалежно від того, чи є арешт, чи його немає, заявник не може використовувати бочки для випалювання деревного вугілля, якщо вони будуть розташовані на землях сільськогосподарського призначення.

До того ж, неправомірне використання земель сільськогосподарського призначення для промислових потреб могло привести до зниження або втрати їх родючості, чи є такий наслідок має з`ясувати слідство шляхом проведення експертизи.

Наявні у заявника дозволи на викиди у повітря шкідливих речовин не дають йому права використовувати землі сільськогосподарського призначення для промислових потреб, для цього необхідно змінити призначення цих земель.

Крім цього, дозвіл на викиди обумовлений багатьма умовами, які зайняли кілька сторінок, і слідству необхідно з`ясувати з допомогою експертизи, чи ці умови дотримані. А для такої експертизи необхідно мати бочки у незмінному стані. Повернення бочок заявнику може призвести до того, що вказаний стан бочок буде змінений і з`ясувати, чи правильно використовувались ці бочки, чи дотримувались умови викидів шкідливих речовин у повітря, стане неможливо.

Отже, збереження арешту бочок необхідне і з цієї причини.

Заявник використовував доводи, викладені у клопотанні, в апеляційній скарзі на сам арешт і ці доводи були відхилені апеляційним судом. Повторення цих доводів перед іншим судом через незначний проміжок часу недопустиме, оскільки має в своїй основі надію створити конкуренцію між судовими рішеннями. Така конкуренція підриватиме авторитет судового рішення і не може бути сприйнята як нормальне явище.

Необхідно, щоб виникли нові обставини і саме ці обставини мають бути підставою для скасування арешту.

Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6