Постанова

від 11.08.2021 по справі 311/1768/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.08.2021 Справа № 311/1768/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 310/6533/20 Пр. № 22-ц/807/1667/21Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю.В. Пр. № 22-ц/807/1667/21-2Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року

та ОСОБА_1 в особі представника Козій Дар`ї Олександрівни на додаткове рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 січня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок (надалі - ТОВ АПК Істок ) про визнання додаткової угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-4), в якому просив визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 288 від 01 серпня 2008 року, розташованої на території Балківської сільської ради Запорізької області Василівського району, загальною площею 7,95 га, укладеної 20 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з ТОВ АПК Істок .

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 01 серпня 2008 року між його батьком, ОСОБА_4 та відповідачем ТОВ АПК Істок було укладено договір оренди землі №288, відповідно до умов якого він надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка заходиться на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, загальною площею 7,95 га, за користування якої відповідач вносить орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексу інфляції, в строк не пізніше 30 січня наступного року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Також як вказував позивач у вищезазначеному позові, після смерті батька, він, позивач ОСОБА_1 , звернувся до ТОВ АПК Істок та попередив відповідача, що після закінчення строку оренди він має намір обробляти землю самостійно, на що отримав відповідь, що поки він не прийняв спадщину, не має права робити якісь заяви та повністю розпоряджатися землею.

Позивач вказував, що ним була прийнята спадщина за заповітом, до складу якої увійшла Ѕ частина вищезазначеної земельної ділянки, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину від 22 лютого 2018 року . Тобто вважав, що він фактично є власником орендованої земельної ділянки . Після чого він вдруге звернувся до ТОВ АПК Істок та попередив про намір не продовжувати вищезазначений договір, але йому повідомлено, що договір було продовжено, а саме 20 квітня 2015 року з ТОВ АПК Істок була укладена додаткова угода до 31 грудня 2023 року. Знаючи, що ніякої додаткової угоди він з матір`ю з ТОВ АПК Істок не укладали, позивач ОСОБА_1 попросив пред`явити йому оригінал та подивившись на підпис, він зрозумів, що підпис підроблений, а саме написаний почерком, який не схожий на почерк його матері. Звернувши увагу працівників ТОВ АПК Істок на даний факт, він почув, що додатковий договір укладено та вони нічого не бажають чути про підроблений підпис.

Посилаючись на положення ст.ст. 203, 205, 207, 215 ЦК України, ст. ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі , позивач ОСОБА_1 вказував, що у зв`язку з тим, що відповідачем підроблено підпис його батька, який зазначений у додатковій угоді, а відсутність особистого підпису сторони в договорі оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом, вважав, що додаткова угода від 01 серпня 2008 року має бути визнана недійсною. Вказував, що підписи, які зазначені у додатковій угоді, не належать ні йому, ні його матері, тому умови, зазначені в угоді ніяким чином не були з ними узгоджені.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Сидоренко Ю.В. (т.с. 1 а.с. 24).

Ухвалою судді суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 25) відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року клопотання представника позивача в особі адвоката Козій Д.О., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Київського судово-дослідного інституту судових експертиз, який розташований за адресою: м. Київ вул. Смоленська буд. 6, провадження у цій справі на час проведення експертизи зупинено (т.с. 1 а.с. 95-96).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року (головуючий суддя Кримська О.М., судді Дашковська А.В., Бєлка Ю.В.) апеляційну скаргу представника відповідача ТОВ АПК Істок задоволено частково, ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.с. 1 а.с. 176-178).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2019 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 в особі адвоката Козій Д.О. по даній цивільній справі призначено судову почеркознавчу експертизу з дорученням її проведення експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у цій справі на час проведення експертизи зупинено (т. 1 а.с. 226-227).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року (головуючий суддя Кухар С.В., судді Крилова О.В., Поляков О.З.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2018 року у цій справі залишено без змін (т. с. 2 а.с. 34-35).

Висновок експертизи від 27 листопада 2019 року наданий суду першої інстанції у цій справі у грудні 2019 року (т.с. 2 а.с. 110-119), за змістом якого: підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавці:__/ ОСОБА_1 /додаткової угоди від 20.04.2015 до договору оренди землі № 288 від 01.08.2008, що укладена між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ АПК Істок - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Ухвалою суду першої інстанції від 20 грудня 2019 року (т.с. 2 а.с. 120) провадження у цій справі поновлено.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 17 липня 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козій Д.О про призначення у справі почеркознавчої експертизи з дорученням її проведення експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (т. с. 2 а.с. 98-99).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ АПК Істок Безух А.М. про призначення по вищезазначеній цивільній справі повторної судової почеркознавчої експертизи (т. с. 2 а.с. 204).

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року (т.с. 2 а.с. 210-214) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №288 від 01.08.2008 року, розташованої на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, загальною площею 7,95 га, укладеної 20 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та ТОВ АПК Істок .

Стягнуто з ТОВ АПК Істок (код ЄДРПОУ - 3239617) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704,80 грн.

У грудні 2020 року від позивача ОСОБА_1 в особі представника адвоката Козій Д.О. надійшла заява про винесення додаткового рішення (т.с. 2 а.с. 219-223), в якій останній просив стягнути з ТОВ АПК Істок на його користь витрати на експертизу 7536,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 99650,00 грн.

Додатковим рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26 січня 2021 року (т.с. 3 а.с. 53-54) заяву позивача ОСОБА_1 в особі представника Козій Д.О. у цій справі задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ АПК Істок (код ЄДРПОУ - 3239617) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані із залученням у цій справі експерта для проведення судової почеркознавчої експертизи № 3928-19 від 27.11.2019 року в розмірі 7536,00 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції в частині , позивач ОСОБА_1 в особі представника Козій Д.О. у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 66-77) просив додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та в цій частині постановити нове рішення, яким стягнути з ТОВ АПК Істок на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 99650,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ АПК Істок у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 85-87) просило рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову позивача у цій справі відмовити.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 3 а.с. 96).

Ухвалами апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами відкрито (т.с. 3 а.с. 110, 139), справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 3 а.с. 112, 142), з урахуванням навантаженості судді - доповідача та колегії суддів, а також відпустки судді-доповідача у період з 09 червня 2021 року по 23 липня 2021 року включно (т.с. 3 а.с. 157).

Відповідач ТОВ АПК Істок подав апеляційному суду заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі (т.с. 3 а.с. 136138).

Позивач ОСОБА_1 своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу ТОВ АПК Істок у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом не скористався.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 158) розгляд цієї справи було призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - Козій Д.О .

У судове засідання 11 серпня 2021 року повідомлений апеляційним належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 3 а.с. 151) позивач ОСОБА_1 не з`явився про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажною причину неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_1 і на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України ухвалив: розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю в режимі відеоконференції його представника - адвоката Козій Д.О. (т.с. 3 а.с. 79-81) та представника відповідача ТОВ АПК Істок - адвоката Безух А.М. (т.с. 3 а.с. 159-160).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року, постановленою протокольно (без виходу до нарадчої кімнати) у задоволенні клопотання ТОВ АПК Істок про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у цій справі відмовлено з тих самих підстав, що зазначені в ухвалі суду першої інстанції(т.с. 2 а.с. 204, 208-209).: необґрунтованості клопотання та відсутності правових підстав, передбачених ст. 113 ЦПК України (якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам), для призначення такої експертизи у цій справі, оскільки висновок експерта № 3928-19 від 27.11.2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі є обґрунтованим та не викликає сумнівів в його правильності в апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, у тому числі представника ТОВ АПК Істок - адвоката Безух А.М., який у тому числі на запитання апеляційного суду підтвердив той факт, що ТОВ АПК Істок не оскаржує додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі, а лише рішення суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення в частині, яка є предметом апеляційного оскарження , в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ АПК Істок на рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника Козій Д.О. на додаткове рішення - частковому задоволенню у цій справі з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1), скасувати судове рішення … частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення частково …та ухвалення нового рішення у відповідній частині …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення , постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи рішенням позов ОСОБА_1 у цій справі, керувався ст.ст. 9, 12, 13, 81, 95, 137, 141, 259, 263-265, 268 України, ст. ст. 202, 203, 215, 217, 237, 628, 629, 638, 640, 641, 642, 792, 1297 ЦК України, ст.ст. 93, 148-1, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 13, 14, 15, 17, 19, 21, 32 Закону України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , та виходив із обґрунтованості та доведеності позову позивача у цій справі, наявності правових підстав для задоволення останнього.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є обґрунтованим та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у цій справі правильно виходив із такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

За змістом ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.14 Закону України Про оренду землі ). Відповідно до частини першоїст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст. 207 ЦК України регламентує вимоги до письмової форми правочину і у її частині 2 зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

В силу вимог п. 2 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено у цій справі, що 01 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ АПК Істок в особі директора ОСОБА_9 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 7,95 га, яка розташована на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області і має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 014068. Даний договір укладено на 10 років. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Договір було зареєстровано у Василівському районі Запорізької регіональної філії ДП ДЗК 19.09.2008 року за №040826600037 (копія т. с. 1 а.с.10-11).

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та Орендарем ТОВ АПК Істок Орендодавець ОСОБА_4 передає, а Орендар ТОВ АПК Істок приймає в оренду земельну ділянку кадастровий номер №2320981100:01:007:0010, площею 7,95 га, яка розташована на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, за призначенням: для сільськогосподарських угідь (т.с. 1 а.с.12).

Відповідно до акту визначення меж земельної ділянки в натурі, що розташована на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, на підставі Договору оренди землі від 01.08.2008 року за №288 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗП 014068 Орендодавцем ОСОБА_4 та Орендарем ТОВ АПК Істок визначено межі земельної ділянки кадастровий номер №2320981100:01:007:0010, площею 7,9461 ріллі (т.с. 1 а.с.13,14-15).

Також, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 20 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та ТОВ АПК Істок в особі директора ОСОБА_8., була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №288 від 01.08.2008 року, відповідно до якої внесені наступні зміни, зокрема: в п.8 Договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 , а саме: п.8 розділу Строк дії договору викладено в наступній редакції: Строк дії договору укладено строком до 31 грудня 2023 року , з урахуванням ротації сільськогосподарських культур, згідно з проектом землеустрою; п.9 розділу Орендна плата викладено в наступній редакції: Орендна плата вноситься в грошовій формі і становить з 01.01.2015 року 8000,00 грн. Орендна плата може бути перерахована та отримана в натуральному вигляді за цінами, які склалися на момент видачі ; п.31розділу Інші права та обов`язки сторін доповнено наступним реченням: у разі смерті орендодавця допомагати родичам померлого в ритуальних послугах: надати автотранспорт, надати матеріальну допомогу у розмірі 1000,00 грн., сприяти переоформленню права на спадщину . Всі інші умови вищевказаного Договору залишаються незмінними. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі №288 від 01.08.2008 року, зареєстрованого у відділі Василівського ЗРФ ДП Центр ДЗК 19 вересня 2008 року за реєстраційним № 04082600037 - набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації (т.с. 1 а.с.17).

Відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та з наданого Витягу за № 50317355 від 20.12.2015 року вбачається, що орендодавцями земельної ділянки кадастровий номер №2320981100:01:007:0010, площею 7,9461 зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , орендарем ТОВ АПК Істок на підставі договору оренди землі за №288 від 01.08.2008 року та додаткової угоди від 20.04.2015 року до договору оренди землі № 288 від 01.08.2008 року, де строком дії договору оренди зазначено - 31.12.2023 року з правом пролонгації та вказані відомості внесені до Державного реєстру речових прав державним реєстратором Василівського районного управління юстиції Запорізької області Музичко Є.В. (т.1 а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть, копія т. с. 1 а.с.7).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В.В. від 11.02.2014 року, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді спадкового майна, яке складається з: земельної ділянки, загальною площею 7,9461 гектара, яка знаходиться на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки №2320981100:01:007:0010. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №04068, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №-578, виданого Балківською сільською радою Василівського району Запорізької області 08 жовтня 2002 року. Свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку видано ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с.18).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №17613314, сформованого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В.В. від 11.02.2014 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить Ѕ частка земельної ділянки площею 7,9461 гектара, кадастровий номер № 2320981100:01:007:00010, яка розташована на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. с. 1 а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть, копія т.с.1 а.с.9).

При житті, 19.05.2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_7 та зареєстрований 19.05.2017 року в реєстрі №59, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, а саме: земельну ділянку згідно свідоцтва про право на спадщину за законом на Державний акт ІІІ-ЗП №014068, зареєстрованого Балківською сільською радою Василівського району запорізької області за №578 від 08.10.2002 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в с.Балки Василівського району Запорізької області (т.с. 1 а.с.20).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Петричкович Ю.А. від 22.02.2018 року, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді спадкового майна, яке складається з: Ѕ (однієї другої) частки в праві власності на земельну ділянку, площею 7,9461 гектара, кадастровий номер №2320981100:01:007:0010, розташованої на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, що належала спадкодавиці на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого Василівською державно ю нотаріальною конторою Запорізької області 11 лютого 2014 року за реєстровим №62, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №4629000, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №289978723209. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, експлікація земельних угідь: рілля - 7,9461га (т. с. 1 а.с.21).

Згідно із довідкою за вих. № 65 від 15.06.2018 року , виданої ТОВ АПК Істок вбачається, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) згідно із договорами оренди землі нарахований та виплачений дохід у 2015-2017 роках в сумі 20571,43 грн., у тому числі по роках: 2017 рік нараховано та виплачено дохід у сумі 12222,36 грн., 2016 рік - нараховано та виплачено дохід у сумі 4149,07 грн., 2015 рік - нараховано та виплачено дохід у сумі 4000,00 грн. (т.с. 1 а.с.42).

Як вбачається з довідки за вих. №64 від 15.06.2018 року, виданої ТОВ АПК Істок , ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) згідно договорів оренди землі нарахований та виплачений дохід у 2015-2017 роках у сумі 32743,66 грн., у тому числі по роках: 2017 рік нараховано та виплачено дохід у сумі 8298,14 грн., 2016 рік - нараховано та виплачено дохід у сумі 12447,20 грн., 2015 рік - нараховано та виплачено дохід у сумі 11998,32 грн. (т.с. 1 а.с.43).

Згідно із висновком експерта за №3928-19 від 27.11.2019 року за результатами проведеної на підставі ухвали суду судово-почеркознавчої експертизи , який складений експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Ніколайчук Т.В. та доданих до висновку ілюстративних таблиць вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавці:___/ОСОБА_1/ додаткової угоди від 20.04.2015 року до договору оренди землі №288 від 01.08.2008 року, що укладена між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ Агропромислова компанія Істок - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. с. 2 а.с.112-117).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Даний висновок сторонами не оспорювався, його не визнано неналежним доказом у справі, у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт відсутності волевиявлення орендодавця ОСОБА_1 на укладання вищезазначеної додаткової угоди від 20.04.2015 року до договору оренди землі №288 від 01.08.2008 року , а тому вбачаються суттєві порушення положень цивільного законодавства, які є підставою для визнання такої додаткової угоди недійсною.

Інших доказів, які б спростовували або суперечили висновку експертів з результатами проведення судової почеркознавчої експертизи представником відповідача не надано та такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно з вимогами ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір оренди землі, який має дефект волі та волевиявлення орендодавця - власника землі, порушує належне його право власності, право вільно приймати рішення щодо укладення договору відносно свого майна, вільно обирати контрагента та визначати умови договору.

У зв`язку з цим та відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 15 ЦПК України суд має підстави та повноваження для захисту прав позивача, як спадкоємця орендодавця у спосіб, визначений законодавством України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За нормами ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Ч. 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України Про оренду землі .

Відповідно ст.30 Закону України Про оренду землі Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При ухваленні рішення суд першої інстанції правильно врахував на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України у цій справі правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, де застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки ), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці ). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В суді першої інстанції представники позивача не заперечували факт отримання позивачем ОСОБА_1 орендної плати від ТОВ АПК Істок у 2018 році, та вказали, що ОСОБА_1 було відомо про укладення батьком договору оренди від 01.08.2008 року, тому ОСОБА_1 вважав, що отримує орендну плату саме за договором оренди, не знаючи про існування додаткової угоди до нього, таким чином не заперечуючи взагалі факт обізнаності про наявність між померлим ОСОБА_4 та ТОВ АПК Істок договірних відносин, зокрема про наявність договору оренди № 288 від 01.08.2008 року, тому суд першої інстанції правильно визнав, що ОСОБА_1 діяв добросовісно.

Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку в результаті укладення додаткової угоди до договору оренди ОСОБА_1 вважав, що порушено його право на розпорядження спадковим майном, зокрема земельною ділянкою. Стверджував на обставину, що його батько ОСОБА_1 не підписував оспорюваної додаткової угоди до договору оренди, тому позивач не знав та не міг знати про існування цієї додаткової угоди.

Ст. 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ст. ст. 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 року, за наслідками розгляду цивільної справи №6-308цс16, виклав правовий висновок про те, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ). У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч.ч.1,3 ст.215, ч.ч.3,5 ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину необхідно не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Чинне законодавство не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати питання щодо укладення, вчинення договору, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Суд першої інстанції у цій справі дійшов правильного висновку, що волевиявлення ОСОБА_1 , позивача у справі, на вчинення правочину не було, так як додаткова угода до договору оренди землі №288 від 01.08.2008 року підписана не ним, а іншою особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 27.11.2019 року (т.с. 2 а.с. 112-117), а тому такий правочин є недійсним.

Крім того, недійсність правочину в певній частині (відсутність волевиявлення ОСОБА_1 ), тягне за собою недійсність правочину в цілому .

Чинне законодавство не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати питання щодо укладення, вчинення договору, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Отже, оскільки встановлено, що позивач ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду від 20.04.2015 року до договору оренди землі №288 від 01.08.2008 року, то в силу ч.3 ст.203 ЦК України та ст.215 ЦК України, суд першої інстанції правильно вважав, що є всі підстави для визнання цієї угоди недійсною в цілому, оскільки позивач ОСОБА_1 на теперішній час є власником у повному обсязі об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки площею 7,9461 гектара, кадастровий номер №2320981100:01:007:0010, розташованої на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (1/2 частка) та на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 11.02.2014 року після смерті ОСОБА_3 (1/2 частка) (т.с. 1 а.с.18, 21).

Згідно із ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

В силу ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №288 від 01.08.2008 року, укладена 20.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та ТОВ АПК Істок слід визнати недійсною, позовні вимоги ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 та спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у встановленому законом порядку позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті вищевказаних осіб, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки в ході судового розгляду справи не було встановлено судом волевиявлення ОСОБА_1 на підписання оспорюваної додаткової угоди від 20.04.2015 року.

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що оспорювану додаткову угоду позивач ОСОБА_1 особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав у встановленому законом порядку, що свідчить про відсутність волі орендодавця на продовження строку дії договору оренди землі, а тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі шляхом укладання додаткової угоди до нього, що є підставою, передбаченою ст.15 Закону України Про оренду землі та ст.215 ЦК України для визнання спірної угоди недійсною.

До показань свідка ОСОБА_5 суд першої інстанції правильно віднісся критично, оскільки в ході надання нею показань в судовому засіданні свідок чітко не змогла пояснити день та час укладення додаткової угоди між ТОВ АПК Істок та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посилаючись на ті обставини, що останні особисто були присутні під час підписання ними додаткової угоди від 20.04.2015 року, що суперечить висновкам судової почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках даної цивільної справи та показанням експерта Ніколайчук Т.В., допитаної у суді першої інстанції з метою роз`яснення складеного нею висновку.

Інші належні та допустимі докази, які б спростовували або суперечили доводам сторони позивача, а також висновку експерта в матеріалах справи відсутні та ТОВ АПК Істок суду першої інстанції не були надані, тобто відсутні докази стосовно твердження представника відповідача ОСОБА_6 про те, що додаткова угода підписана особисто орендодавцем, умови додаткової угоди також погоджені з орендодавцем ОСОБА_1 .

Вказані вище висновки узгоджуються з висновком Великої Палати ВС, викладеним у постанові від 21.11.2018 у справі №530/212/17 (№14-330цс18).

Суд першої інстанції правильно встановив, що посилання представника відповідача на те, що протягом періоду оренди землі в повному обсязі виконувалися умови договору, виплачувалася орендна плата чи надавалося зерно та інше, що підтверджується відповідними довідками ТОВ АПК Істок , також не підтверджено належними та допустимими доказами, при цьому позивачем не оспорюється неналежне виконання умов договору оренди землі.

Разом з тим, заперечення представника відповідача ТОВ АПК Істок , суд першої інстанції правильно вважав безпідставними та до уваги не прийняв, оскільки вони повністю спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, у тому числі проведеним експертним дослідженням за №3928-19 від 27.11.2019 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та вважав необхідним визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №288 від 01.08.2008 року, розташованої на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, загальною площею 7,95 га, укладеної 20 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та ТОВ АПК Істок .

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оспорювана додаткова угода не підписана орендодавцем та не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсною.

Крім того, судом першої інстанції оскаржуваним рішенням правильно з додержанням вимог ст.141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи, у вигляді судового збору в сумі 704,80 грн. (т.с. 1 а.с. 1), а само стягнуто останні з ТОВ АПК Істок на користь ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ТОВ АПК Істок дублюють доводи заперечень відповідача проти позову позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку відповідач та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: допитував свідків, досліджував докази сторін, призначав експертизу у цій справі тощо.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ТОВ АПК Істок , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ТОВ АПК Істок та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та у спростування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ТОВ АПК Істок.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною відповідача ТОВ АПК Істок апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення .

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення , а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ТОВ АПК Істок не ґрунтуються на законі і доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції від 20 листопада 2020 року є законним та обґрунтованим.

Проте, апеляційним судом встановлено, що при ухваленні додаткового рішення від 26 січня 2021 року в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі (тобто в частині відмови заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу) , суд першої інстанції допустився помилки.

Так, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідач ТОВ АПК Істок із вищезазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з нього судових витрат, пов`язаних із залученням у цій справі експерта для проведення судової почеркознавчої експертизи №3928-19 від 27.11.2019 року в розмірі 7536,00 грн., погодилось, останнє в апеляційному порядку не оскаржувало, що у тому числі на запитання апеляційного суду у даному судовому засіданні підтвердив представник відповідача.

Позивач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу з відповідача ТОВ АПК Істок на його користь у розмірі 99650,00 грн .

За таких обставин, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження , - в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу з відповідача ТОВ АПК Істок на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 99650,00 грн. (26350,00 грн. +49000,00 грн. + допомогу 24300,00 грн.).

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, керувався ст. ст. 134, 137, 141, 258 - 260, 270 ЦПК України та виходив із такого.

Судом встановлено, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ "АПК Істок" про визнання додаткової угоди; визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №288 від 01.08.2008 року, розташованої на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, загальною площею 7,95 га, укладеної 20 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та ТОВ АПК Істок ; стягнуто з ТОВ АПК Істок на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн., оригінал квитанції міститься в матеріалах даної справи (т.с. 2 а.с. 210 - 214).

Згідно із положеннями ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: … 3) судом не вирішено питання про судові витрати… Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2).

Виходячи з наведеного, додаткове рішення може бути ухвалено виключено з правових підстав, передбачених ч.1 ст.270 ЦПК України.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Для визначення розміру на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних дня надання правової допомоги.

На час ухвалення судом рішення, проголошення його вступної та резолютивної частини - 20.11.2020 року, позивачем по справі ОСОБА_1 доказів понесення ним судових витрат - витрат на правничу допомогу …суду надано не було.

Відповідно до п. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

20.11.2020 року в судових дебатах представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козій Д.О. зробила заяву про те, що відповідно до п.8 ст.141 ЦПК України протягом п`яти днів нею будуть надані документальні підтвердження судових витрат та докази. 25.11.2020 року поштовим зв`язком на адресу суду направлено відповідну заяву, що підтверджується поштовим конвертом (т.с. 3 а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи № 311/1768/18, ОСОБА_1 29 травня 2019 року звернувся до Василівського районного суду з позов до ТОВ АПК Істок" про визнання додаткової угоди недійсною.

Проте, в порушення вимог ч.2 ст.134 ЦПК України до позовної заяви позивачем та/або його представником не подано попереднього розрахунку суми судових витрат.

Натомість, ч. 2 ст. 134 ЦПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Тобто, застосування відповідних положень ст. 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників.

З огляду на те, що під час розгляду справи в суді позивач разом з первісною позовною заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18.

Проте, із такими висновками суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а саме: в частині відмови заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу) , погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Додаткове рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, не відповідає.

Справедливість - загальний конституційний принцип, на який неодноразово посилався Конституційний Суд України у своїх рішеннях.

Надуманими та такими, що не ґрунтуються на принципі справедливості, є висновки суду першої інстанції про відмову позивачу ОСОБА_1 у компенсації у повному обсязі поданих суду першої інстанції з дотриманням вимог ст. 141 ч. 8 ЦПК України (т.с. 2 а.с. 224-247, т.с. 3 а.с. 1-16) документально підтверджених фактично понесених ним у цій справі витрат на професійну правничу допомогу адвоката Козій Д.О.,

-яка складала численні процесуальні документи від імені позивача у цій справі (позовна заява позивача на 3-х арк.. - т.с. 1 а.с. 2-4, відповідь позивача на відзив відповідача на на 4 арк. - т.с. 1 а.с. 64-67, клопотання позивача про призначення справи в загальному позовному провадженні на 3 арк. - т.с. 1 а.с. 69-71, клопотання позивача про призначення експертизи на 4 арк. - т.с. 1 а.с. 72-75, уточнене клопотання позивача про призначення експертизи на 4 арк. - т.с. 1 а.с. 88-91, відзив на апеляційну скаргу відповідача на ухвалу суду першої інстанції на 7 арк. - т.с. 1 а.с. 145-151, письмові пояснення позивача щодо експертизи на 6 арк. - т.с. 1 а.с. 197-202, касаційну скаргу позивача на постанову апеляційного суду на 9 арк. - т.с. 1 а.с. 203-211, апеляційну скаргу позивача на ухвалу суду першої інстанції на 5 арк. - т.с. 1 а.с. 229-233, відповідь позивача на заперечення відповідача на апеляційну скаргу на 6 арк. - т.с. 2 а.с. 17-22, заяву позивача суду першої інстанції на 3 арк. - т.с. 2 а.с. 31-33, заяву позивача про забезпечення позову на 2 арк. - т.с. 2 а.с. 65-66, клопотання позивача про призначення експертизи на 4 арк. - т.с. 2 а.с. 90-93, заяву позивача про винесення додаткового рішення на 5 арк. - т.с. 2 а.с. 219- 223),

-та приймала участь у численних судових засіданнях у цій справі в якості представника позивача у період розгляду останньої - понад 2 (два) роки 7 (сім) місяців з травня 2018 року по січень 2021 рік, не враховуючи із них майже 10 місяців часу зупинення провадження у цій справі у зв`язку із проведенням експертизи , а саме: 20.07.2018 року - з 13.59 до 14.34 - т.с. 1 а.с. 78-79; 10.08.2018 року - з 11.44 до 12.51 - т.с. 1 а.с. 94, 06.11.2018 року - з 10.21 до 10.33 - т.с. 1 а.с. 172-173, 29.11.2018 року - з 15.35 до 17.07 - т.с. 1 а.с. 224-225, 26.02.2019 року з 16.20 до 16.32 - т.с. 2 а.с. 27-28, 16.09.2020 року -з 13.47 до 16.58 - т.с. 2 а.с. 184-189, 20.11.2020 року - з 11.02. дло 13.39 - т.с. 2 а.с. 205-206, 26.01.2021 року з 13.09. до 14.16 - т.с. 3 а.с. 51-52,

через ненадання позивачем чи його представником до позову позивача попереднього розрахунку суми судових витрат на майбутнє.

Так, апеляційним судом встановлено, що 06 жовтня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Козій Д.О., яка на той час здійснювала індивідуальну адвокатську практику на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (копія т.с. 1 а.с. 56-57), було укладено договір № 29-3/18 від 05.06.2018 року (копія т.с. 1 а.с. 51-55, оргінаал т.с. 1 а.с. 83-87, т.с. 2 а.с. 225-229) про надання правової допомоги у цій справі (ордер адвоката, копія т.с. 1 а.с. 50).

06 жовтня 2018 року через зміну виду індивідуальної адвокатської діяльності на адвокатське бюро укладено договір між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Козій Дар`ї строком до 31.12.2019 року (т.с. 1 а.с. 153-164, ордер т.с. 1 а.с. 152) та розірвано вищезазначений договір від 05.06.2018 року, що підтверджується додатковою угодою від 06.10.2018 року (т.с. 2 а.с. 230) та було підписано акт від 06.10.2018 року, відповідно до якого за надані послуги ОСОБА_1 сплатив 26350,00 грн. (т.с. 2 а.с. 230а-231) , який містить розрахунок вказаних витрат , а саме: - опрацювання та аналіз матеріалів цієї справи - 5 годин роботи адвоката, підготовка пояснень, відповіді на відзив та уточненого клопотання про призначення експертизи - 4 години, відрядження до м. Василівка - 12 годин , участь у судовому засіданні 20.07.2018 року на загальну суму 13000,00 грн. - підготовка до судового засідання - 3 години, відрядження до м. Василівка - 12 годин на загальну суму 6850,00 грн. , участь у судовому засіданні 10.08.2018 року на загальну суму 6500,00 грн.

Вищезазначені додаткова угода від 06.10.2018 року (т.с.2 а.с. 230) та акт від 06.10.2018 року (т.с. 2 а.с. 230а-231), навіть, самі по собі фактично підтверджують сплату ОСОБА_1 на користь Козій Д.О. витрат на правничу допомогу у цій справі на суму 26350,00 грн ., що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року у справі № 727/4597/19, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України та за змістом якого: адвокат може витати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), який підтверджуватиме факт отримання коштів від клієнта, оскільки законодавством не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг для розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такового.

З урахуванням додаткової угоди від 17.06.2020 року (т.с. 2 а.с. 245) та акту від 17.06.2020 року (т.с. 2 а.с. 246) до договору позивача ОСОБА_1 з Адвокатським бюро Козій Дар`ї ОСОБА_1 сплатив за правову допомогу 49000,00 грн., з яких:

- 14000,00 грн. підтверджені відповідно до додаткової угоди від 13.10.2018 року (т.с. 2 а.с. 237 а) та акту від 06.11.2018 року (т.с. 2 а.с. 240), меморіальними ордерами від 08.10.2018 року на суму 7000,00 грн. (т.с. 2 а.с. 239) та від 20.11.2018 року на суму 7000,00 грн. (т.с. 1 а.с. 163-164, т.с. 2 а.с. 239-239 а, т.с. 2 а.с. 239 а), розрахунок: підготовка та направлення відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача - 4000,00 грн., участь у судовому засіданні 06.11.2018 року - 10000,00 грн . (т.с. 2 а.с. 240);

- 13500,00 грн . відповідно до додаткової угоди від 22.02.2019 року (т.с. 2 а.с. 240 а) та акту від 17.06.2020 року (т.с. 2 а.с. 246);

- 21500,00 грн. відповідно до додаткової угоди від 17.06.2019 року (т.с.2 а.с. 245) та акту від 17.06.2020 року (т.с.2 а.с. 246), що також підтверджується меморіальними ордерами від 16.07.2019 року на суму 6500,00 грн. (т.с. 2 а.с. 242) та від 12.07.2019 року на суму 15000,00 грн.

17 червня 2020 року ОСОБА_1 з Адвокатським бюро Козій Дар`ї підписано договір № 01/17-06/20 строком до 21.12.2020 року (т.с. 3 а.с. 1-7), за яким ОСОБА_1 сплатив за правову допомогу 24300,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 17.06.2020 року на суму 2650,50 грн. (т.с. 3 а.с. 9-10), від 13.11.2020 року на суму 10000,00 грн. (т.с. 3 а.с. 11), 16.11.2020 року на суму 9000,00 грн.; акт від 20.11.2020 року приймання - передачі наданих послуг за цим договором (т.с. 3 а.с. 13-14), згідно із яким надано розрахунок цих судових витрат: відрядження до м. Василівка для участі та участь у судових засіданнях 17.06.2020 року, 16.09.2020 року, 20.11.2020 року.

При цьому, апелянт ОСОБА_1 в особі свого представника Козій Д.О. в апеляційний скарзі додатково зазначав, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката згідно із вищезазначеними актами передбачає як участь у судових засіданні так й підготовку документів, а також видаткові витрати на відрядження Козій Д.О. (близько 5000,00 грн. транспортні витрати на паливо для автомобілю з Києва до Запорізької області, близько 900,00 грн. - оплата готелю, та близько 1000,00 грн. на харчування за кожним із вищезазначених актів окремо).

Проте, апеляційним судом встановлено, що витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду, не охоплюються ст. 137 ЦПК України (витрати на професійну правничу допомогу ), а регулюються окремою ст. 138 ЦПК України витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду) .

Так, за змістом ст. 138 ЦПК України: 1. Витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. 2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. 3. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідач ТОВ АПК Істок у суді першої інстанції заперечував проти стягнення з нього на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у повному обсязі (т.с. 3 а.с. 22-24).

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Козій Д.О. лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

Звідси, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин цієї справи в частині понесених документально підтверджених судових витрат позивача саме на професійну правничу допомогу , з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України (складність справи, час, витрачений адвокатом на цю справу, обсяг наданих послуг адвокатом позивачеві у цій справі тощо), ст. 141 ЦПК України, за вирахуванням витрат позивача на відрядження адвоката, питання про які має вирішуватись окремо у порядку, передбаченому ст. 138 ЦПК України, апеляційний суд вважає обґрунтованим, справедливим, розумним та доведеним у цій справі розмір останніх з відповідача на користь позивача на суму 30000,00 грн., в іншій частині має місце необґрунтованість та безпідставність заяви позивача.

За таких обставин, апеляційну скаргу ТОВ АПК Істок слід залишити без задоволення, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін; апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Козій Д.О. слід задовольнити частково, додаткове рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 січня 2021 року у цій справі в частині відмови у стягненні з ТОВ АПК Істок на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу слід скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ АПК Істок на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн., в іншій частині витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В іншій частині додаткове рішення у цій справі в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок залишити без задоволення.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Козій Дар`ї Олександрівни задовольнити частково.

Додаткове рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 січня 2021 року у цій справі в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок (ЄДРПОУ 32396176) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн., в іншій частині витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В іншій частині додаткове рішення у цій справі в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 25.08.2021 року, оскільки у період з 21.08.2021 року по 24.08.2021 року включно мали місце вихідні та святкові дні.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С.Маловічко С.В.Подліянова Г.С.