Ухвала

від 27.08.2021 по справі 726/329/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1

Суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю учасників судового провадження:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020260040000792 від 17.04.2020 року за апеляційною скаргою представника ТОВ «Медико-фармацевтична фірма «Вако» - ОСОБА_8 на вирок Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, із вищою освітою, у відпустці по догляду за дитиною, одруженої, на утриманні малолітня дитина 2021 року народження, на момент вчинення злочину раніше не судимої, однак засудженої 29 травня 2020 року Шевченківським районним судом м. Чернівці, за ч.1 ст. 191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.70 ст.75 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати відповідні посади у сфері фармацевтичної діяльності строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191 , ч. 3 ст.191 КК України,-

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення.

Вироком Садгірськогорайонного судум.Чернівцівід 15червня 2021року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України і призначено їй покарання:

- за ч. 1 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком 2 роки з позбавленням права обіймати посади в сфері фармацевтичної діяльності строком на 2 роки;

- за ч. 3 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі строком 4 роки з позбавленням права обіймати посади в сфері фармацевтичної діяльності строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено ОСОБА_6 основне покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в сфері фармацевтичної діяльності строком на 3 роки.

ЄУНСС 726/329/21 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9

Номер провадження 11-кп/822/306/21 Суддя-доповідач ОСОБА_1 .

На піставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.05.2020 року та остаточно призначено ОСОБА_6 основне покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в сфері фармацевтичної діяльності строком на 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, зі встановленням іспитового строку та покладенням відповідних обов`язків.

Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Цивільний позов потерпілої сторони задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-фармацевтична фірма «ВАКО» матеріальну шкоду в сумі 302 800,00 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.

На вказаний вирок директор ТОВ «Медико-фармацевтична фірма «ВАКО» ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та виключення з нього рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування основного призначеного покарання на підставі ст.ст.75,76 КК України.

Не оспорюючи правильності кваліфікації дій обвинуваченої та доведеності її вини у вчиненому, апелянт зазначає, що в суді першої інстанції наполягав на призначенні ОСОБА_6 саме реального покарання, оскільки останньою не доведено наявності тяжких особистих обставин, які спонукали її до вчинення, злочинів, кримінальні правопорушення вчинялися нею протягом тривалого часу, обвинувачена не зробила жодних дій для здійснення дійового каяття та відшкодування заподіяних збитків.

Звертає увагу, що ОСОБА_6 вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29.05.2020 року засуджена за аналогічний злочин, однак навіть за цим вироком шкода останньою не відшкодована.

Зрештою вказує, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, оскільки є явно несправедливим через м`якість в частині призначеного покарання.

На апеляційну скаргу представника потерпілого захисником ОСОБА_7 подано заперечення, в якому захисник, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу потерпілої сторони без задоволення, а вирок суду без змін, наводячи власні доводи на спростування вимог апелянта.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 , відповідно до наказу №16/2-К від 16.04.2015 була переведена на посаду завідувача аптеки № 10 ТзОВ «Медико-фармацевтична фірма «ВАКО», що за адресою м. Чернівці, вул. Хотинська, 2Г, будучи згідно із договором про колективну матеріальну відповідальність від 16.04.2015 матеріально-відповідальною особою у аптеці № 10 ТзОВ «Медико-фармацевтична фірма «ВАКО», відповідно до якого вона, у складі колективу, приймає на себе матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання майна та інших матеріальних цінностей повинна була: дбайливо ставитися до переданих матеріальних цінностей підприємства; вживати заходів для попередження збитків; своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених матеріальних цінностей; у встановленому порядку вести облік, складати та своєчасно надавати звіти про рух і рештки ввірених матеріальних цінностей; у випадку незабезпечення збереження матеріальних цінностей, якщо будуть встановлені конкретні винуватці завданих збитків із числа членів даного колективу, нести відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства.

В той же час, ОСОБА_6 , обіймаючи вказану посаду та виконуючи свої функціональні обов`язки, маючи безпосередній доступ до ввірених матеріальних цінностей в період часу між проведенням інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей в Аптеці №10 ТзОВ «Медико - фармацевтична фірма «ВАКО» привласнювала, а в подальшому розтратила ввірене їй майно.

Так, з 03.01.2017 по 04.01.2017 ОСОБА_6 , працюючи на посаді завідувача Аптеки №10 ТзОВ «Медико - фармацевтична фірма «ВАКО», будучи матеріально-відповідальною особою за ввірені їй матеріальні цінності, реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно привласнила для власних потреб грошові кошти в сумі 1200 гривень. Окрім того, протиправно володіючи привласненими грошима ОСОБА_6 розтратила їх на власні потреби, чим спричинила ТОВ «Медико - фармацевтична фірма «ВАКО» матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, в період часу з 09.01.2017 року по 09.11.2018 року, ОСОБА_6 , працюючи на посаді завідувача Аптеки №10 ТзОВ «Медико - фармацевтична фірма «ВАКО», будучи матеріально-відповідальною особою за ввірені їй матеріальні цінності, реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, протиправно багаторазово привласнювала для власних потреб грошові кошти та лікарські засоби на суму 301 600 гривень, а всього збитків на суму 302800 грн.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Представник потерпілої юридичної особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, заявивши у поданій апеляційній скарзі клопотання про судовий розгляд справи без його участі.

Обвинувачена, захисник та прокурор заперечили проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого та просили залишити без змін вирок суду першої інстанції.

Мотиви Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного провадження стосовно поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявлених апеляційних вимог, заслухавши учасників судового провадження в судових дебатах, надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Кримінальне провадження розглядалося судом першої інстанції у порядку ч.3 ст.349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

Оскільки кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.191 , ч.3 ст.191 КК України та доведеність її вини апелянтом не оспорюється, висновки суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказаних вимог при ухваленні вироку дотримано у повній мірі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Дотримуючись вказаних положень Закону, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, обставини вчинення злочинів, характер злочинних діянь, відношення обвинуваченої до вчиненого, її особисті та сімейні обставини, що спонукали до вчинення кримінальних правопорушень.

Враховано судом першої інстанції і дані про особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження.

Обставинами, що пом`якшують покарання, районним судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, у ході апеляційного розгляду зі слів як прокурора, так і сторони захисту встановлено, що ОСОБА_6 вже частково відшкодувала заподіяну матеріальну шкоду в сумі 40000 грн., і остання зобов`язалась неухильно відшкодовувати заподіяні збитки і надалі.

Обставин, що обтяжують покарання, судом першої інстанції встановлено не було.

Таким чином, вимоги апелянта про те, що суд першої інстанції ухвалив вирок із порушенням закону України про кримінальну відповідальність, не відповідають дійсності.

Районним судом, у відповідності до ст.65 КК України, призначено покарання у межах, установлених у санкціях ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховано всі обставини, необхідні до з`ясування при призначенні покарання.

Вказані обставини, а також дані досудової доповіді, згідно якої виправлення обвинуваченої можливе без позбавлення або обмеження волі, дозволили районному суду призначити їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України, із покладенням відповідних зобов`язань згідно ст.76 КК України.

На думку колегії суддів, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що особа обвинуваченої ОСОБА_6 не несе високої суспільної небезпеки та її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Своєю посткримінальною поведінкою, направленою на максимальне усунення наслідків злочину, а також своїми діями під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 довела, що стала на шлях виправлення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги представника потерпілого не можуть бути підставою для призначення обвинуваченій реального покарання у виді позбавлення волі, оскільки судом першої інстанції при ухваленні вироку були враховані всі обставини вчиненого кримінального правопорушення та особи ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку і прийняв обґрунтоване рішення про застосування ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_6 від відбування основного покарання зі встановленням іспитового строку, поклавши на неї відповідні обов`язки.

Погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів враховує також практику Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к), згідно якої визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегією суддів не виявлено, а тому апеляційна скарга представника потерпілого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404,405,407, 418,419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Медико-фармацевтична фірма «Вако» - ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.191,ч.3ст.191КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Головуючий [підпис] ОСОБА_1

Судді [підпис] ОСОБА_2

[підпис] ОСОБА_3

Згідно з оригіналом

Суддя Чернівецького

апеляційного суду

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

27.08.2021 року

(дата засвідчення копії)