Рішення

від 26.08.2021 по справі 485/202/21

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/202/21

Провадження №2/485/149/21

Рішення

іменем України

26 серпня 2021 року м.Снігурівка

Cнігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Забаровська С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Південне" про визнання недійсною додаткової угоди, скасування її державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

встановив:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 7,4805 га, кадастровий номер 4825781200:06:000:0021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Снігурівської міської ради (колишньої Василівської сільської ради) Миколаївської області.

01 лютого 2005 року між нею та ДП "Південне" було укладено договір оренди № 135 належної їй земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстровано у Снігурівському районному відділі Миколаївської регіональної філії центру АЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 листопада 2005 року за № 040502300863.

В наступному, 11 серпня 2008 року між нею та ДП "Південне" було укладено додаткову угоду № 111 до договору оренди № 135 від 01 лютого 2005 року, якою було внесено зміни у договір оренди землі та змінено строк дії оренди з 5 на 15 років. Вказана угода 23 грудня 2010 року була зареєстрована у Снігурівському районному відділі Миколаївської регіональної філії центру АЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041047300132.

У вересні 2017 року вона зверталась до відповідача із заявою про відсутність намірів у договірних відносинах на оренду землі та виявила бажання про повернення їй земельної ділянки. Однак, відповідно до договору оренди землі № 135 від 01 лютого 2005 року та додаткової угоди № 111 від 11 серпня 2008 року, строк договору оренди земельної ділянки мав діяти до лютого 2020 року.

В червні 2020 року їй стало відомо про існування додаткової угоди б/н від 16 лютого 2015 року до договору оренди № 135 від 01 лютого 2005 року та додаткової угоди № 111 від 11 серпня 2008 року, зареєстрованої державним реєстратором Снігурівської райдержадміністрації 14 березня 2017 року за номером 19461937, якою дію основного договору землі продовжено до 31 грудня 2027 року.

Посилаючись на те, що додаткову угоду б/н від 16 лютого 2015 року до основного договору оренди землі вона не підписувала, угода не відповідає її внутрішній волі, просить визнати її недійсною, скасувати її державну реєстрацію, зобов"язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку, оскільки строк дії договору оренди сплив, та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

15 березня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами тривають відносини щодо оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 01 лютого 2005 року, додаткової угоди від 11 серпня 2008 року та додаткової угоди від 16 лютого 2015 року, підписані з одного боку орендодавцем ОСОБА_1 та з іншого боку орендарем ДП "Південне", умови яких схвалені позивачем шляхом вчинення фактичних дій з отримання орендної плати, зокрема в грудні 2019 року у розмірі 4970,18 грн та 3729,82 грн., та в грудні 2020 року у розмірі 8700,00 грн. Також сторонами договору складено акт приймання-передачі об"єкта оренди від 01 лютого 2005 року. Строк дії оренди землі спливає 31 грудня 2027 року. Вважає, що позивачем не долучено будь-яких доказів, що підтверджують заявлені вимоги (а.с.23-30).

В судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Позивач подала суду заяву, в якій просила справу слухати у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила стягнути з відповідача понесені судові витрати .

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч.3 ст.211 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що позивачці у справі ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 7,4805 га, кадастровий номер 4825781200:06:000:0021 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Снігурівської міської ради (колишньої Василівської сільської ради) Миколаївської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 036665, виданим Снігурівською райдержадміністрацією Миколаївської області 29 липня 2004 2004 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010402301245 (а.с.8).

Згідно договору оренди землі № 135 від 01 лютого 2005 року, ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку в оренду ДП "Південне", строком на 5 років. Договір оренди був зареєстрований у Снігурівському районному відділі Миколаївської регіональної філії центру АЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 листопада 2005 року за №040502300863 (а.с.9-10).

11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ДП "Південне" було укладено додаткову угоду № 111 до договору оренди № 135 від 01 лютого 2005 року, якою у договір оренди було внесено зміни та змінено строк дії оренди з 5 на 15 років. Вказана угода 23 грудня 2010 року була зареєстрована у Снігурівському районному відділі Миколаївської регіональної філії центру АЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041047300132 (а.с.11).

Відповідно до додаткової угоди б/н від 16 лютого 2015 року, укладеної між ОСОБА_1 та ДП "Південне", до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого за № 040502300863 від 25 листопада 2005 року та додаткової угоди № 041047300132 від 23 грудня 2010 року, строк дії оренди змінено до 31 грудня 2027 року (а.с. 14).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 213554470 від 23.06.2020 року, право оренди за відповідачем зареєстровано 14 березня 2017 року державним реєстратором Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області Зимою Ю.В. на підставі договору оренди землі № 135 від 01 лютого 2005 року з додатковими угодами № 111 від 11 серпня 2008 року та б/н від 16 лютого 2015 року, номер запису про інше речове право: 19461937, індексний номер рішення: 34286734 від 16 березня 2017 року (а.с.7).

Позивачка ствердила, що спірна додаткова угода б/н від 16 лютого 2015 року до договору оренди землі від 01 лютого 2005 року та додаткової угоди від 11 серпня 2008 року, укладена від її імені, підписана не нею, а іншою особою, тобто укладена без її волевиявлення.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

18 вересня 2017 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача щодо дострокового розірвання договору оренди та повернення їй зельної ділянки, на що 13 жовтня 2017 рокудиректором ДП "Південне" їй надано письмове повідомленя про те, що договір оренди земельної ділянки укладений терміном на 15 років та закінчує свою дію 01 лютого 2020 року (а.с.12).

Та обставина, що позивачка не підписувала оспорюваної додаткової угоди знайшла підтвердження у висновку судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/115-21/5551-ПЧ, виконаної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром 26 травня 2021 року, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець /Л.П.Коцар/" розділу "Реквізити сторін" додаткової угоди від 16 лютого 2015 року до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 040502300863 від 25.11.2005 та додаткової угоди № 0401047300132 від 23.12.2010 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.90-93).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

В силу ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вказаний висновок Верховного Суду підлягає обов`язковому застосуванню судом відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Оскільки позивачка заперечує своє волевиявлення на укладення спірної додаткової угоди б/н від 16 лютого 2015 року, яку вона не підписувала, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, відповідно істотні умови не погоджувала, то вказана додаткова угода є неукладена, а тому не може бути визнана судом недійсною. Доказів того, що позивачка уповноважила іншу особу підписати спірну додаткову угоду суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги позивачки у частині визнання недійсною додаткової угоди б/н від 16 лютого 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2005 року та додаткової угоди від 11 серпня 2008 року, задоволенню не підлягають з підстав обрання позивачкою неефективного способу захисту.

Щодо позовної вимоги позивача в частині скасування державної реєстрації суд зазначає таке.

У ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено судом, за відповідачем ДП "Південне" 14 березня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки позивачки на підставі договору оренди землі № 135 від 01 лютого 2005 року з додатковою угодою № 111 від 11 серпня 2008 року, та в тому числі з додатковою угодою б/н від 16 лютого 2015 року на продовження строку дії основного договору до 31 грудня 2027 року, яка є неукладеною, що порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження належною їй земельною ділянкою й не відповідає вимогам закону.

Доводи представника відповідача щодо схвалення спірного договору оренди земельної ділянки сторонами вчиненням конклюдентних дій, зокрема отриманням позивачкою орендної плати, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки договір оренди земельної ділянки відповідно до ст.18 Закону України "Про оренду землі" набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, позовна вимога про скасування державної реєстрації є обґрунтованою, забезпечить реальне відновлення порушеного права позивачки, а тому підлягає задоволенню.

Також, як встановлено судом, договором оренди землі № 135 від 01 лютого 2005 року, що пройшов державну реєстрацію 25 листопада 2005 року, та додатковою угодою № 111 від 11 серпня 2008 року до договору оренди, укладених між позивачкою та відповідачем, визначено, що строк дії даного договору 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 14 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 Договору оренди). Визначених у Договорі дій на поновлення його на новий строк відповідачем не доведено. Отже строк дії цього договору закінчився 25 листопада 2020 року. За умовами основного договору оренди від 01 лютого 2005 року, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.21 Договору оренди).

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Після припинення дії договору оренди землі відповідач не повернув позивачці її земельну ділянку, продовжує безпідставно користуватися нею, тому порушення прав позивачки мають бути усунуті шляхом зобов"язання відповідача повернути земельну ділянку орендодавцю.

Таким чином, вимоги позивачки про повернення земельної ділянки обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За нормами ст. 141 ЦПК України, суд ухвалює про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті вартості експертизи та судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2105,49 грн. (2250,24+908,00/3*2)

Керуючись ст.ст.4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Південне" про визнання недійсною додаткової угоди, скасування її державної реєстрації та повернення земельної ділянки - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію додаткової угоди б/н від 16 лютого 2015 року до договору, зареєстрованого за № 040502300863 від 25 листопада 2005 року та додаткової угоди № 041047300132 від 23 грудня 2010 року, укладеної між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством "Південне", оренди земельної ділянки площею 7,4805 га, кадастровий номер 4825781200:06:000:0021, який зареєстрований державним реєстратором Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області Зимою Ю.В. 14 березня 2017 року, номер запису про інше речове право: 19461937, індексний номер рішення: 34286734 від 16 березня 2017 року, припинивши за Дочірнім підприємством "Південне" право оренди даної земельної ділянки.

Зобов"язати Дочірнє підприємство "Південне" повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку загальною площею 7,4805 га, кадастровий номер 4825781200:06:000:0021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Снігурівської міської ради (колишньої Василівської сільської ради) Миколаївської області.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Південне" (код ЄДРПОУ 32199372) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 2105,49 грн (дві тисячі сто п"ять грн 49 коп) судових витрат.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд Миколаївської області, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 26.08.2021 р.

Суддя О.В. Соловйов