Постанова

від 19.09.2007 по справі 14/226-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/226-07

УКРАЇНА

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2007 р.                                                           Справа № 14/226-07  

Колегія суддів у складі:

       головуючий суддя Слюсарева Л.В.,

      суддя Білоконь Н.Д. , суддя Сіверін В.І.

при секретарі Криворученко О.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Суворова А.М.,  довіреність № 2 від 04.09.2007р. у справі    

відповідача -  Клименко О.В.,  довіреність № 993/05-26 від 30.08.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2511С/1-13) на рішення господарського суду Сумської області від 05.07.07 по справі № 14/226-07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича фірма "Автомобіліст", м. Суми,

до  Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання права власності,

встановила:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича фірма "Автомобіліст", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради, відповідача, про визнання права власності ТОВ ТВФ "Автомобіліст" на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 3а, загальною площею 582,9 кв. м.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.07р. (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Визнано право власності  позивача на нежитлове приміщення, розташоване  за адресою  м. Суми, вул. Чернігівська, 3а, загальною площею 582,9 кв. м. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що позивач, пред‘являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання його  права власності. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред‘явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.           Однак ні в позовній заяві, ні в оскаржуваному рішенні не вказано, яким саме чином Сумська міська рада порушила права та охоронювані законом інтереси позивача.

          Позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу -  без задоволення, вважає, що право власності на спірне майно перейшло до нього як до новоутвореного суб‘єкта господарювання від орендного торгового підприємства «Автомобіліст»і підтвердженням його права власності є не лише знаходження майна на балансі і ряд інших наявних у справі документів. На думку позивача, доказом невизнання за ним права власності на майно є відповідь Сумської міської ради № 2559/05-16.1 від 11.05.2007р.    

       Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи, викладені  в  апеляційній  скарзі  та відзиві  на неї, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування  місцевим господарським судом  норм  матеріального та  процесуального права, колегія  суддів дійшла  висновку, що апеляційна  скарга  задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

          Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до пункту 1.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича фірма «Автомобіліст», зареєстрованого рішенням виконкому Сумської міської ради № 708 від 16.12.1993р., це товариство утворено шляхом перетворення суб‘єкта підприємницької діяльності орендного торгового підприємства «Автомобіліст».

          А як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні відповідно до пункту 7 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні», що був чинним на момент створення ТОВ торгівельно-виробнича фірма «Автомобіліст», та відповідно до частини 5 статті 59 Господарського кодексу України, що діє з 01.01.2004р., при перетворенні одного підприємства (одного суб‘єкта господарювання) в інше до новоутвореного підприємства (суб‘єкта господарювання) переходять усі майнові права та обов‘язки колишнього підприємства (попереднього суб‘єкта господарювання).

          Свідоцтвом на право власності 21.04.1994р., реєстраційний № 2, копія якого наявна в матеріалах справи (аркуш 12), підтверджується, що це свідоцтво видане покупцю –організації орендарів орендного торгового підприємства «Автомобіліст»згідно з договором купівлі-продажу № 10 від 11.02.1994р. між покупцем та продавцем, Фондом комунального майна та приватизації, та підтверджує, що покупець є власником магазину «Автомобіліст»по вул. Чернігівській, 3а в м. Суми.

          А отже, оскільки орендне торгове підприємство «Автомобіліст»було перетворено у ТОВ ТВФ «Автомобіліст»,  до цього новоутвореного товариства від  організації орендаря перейшло право власності на будівлю магазину «Автомобіліст».  

          Що ж до посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не надав доказів вчинення відповідачем дій, які свідчать про невизнання чи  оспорювання права власності, то судова колегія знаходить ці посилання необґрунтованими.

          Підтвердженням невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно є, зокрема, адресований позивачеві лист заступника міського голови м. Суми з питань діяльності виконавчих органів ради В.В. Фінашка № 2559/05-161 від 11.05.2007р. (аркуш справи 60). Цей лист є відповіддю на лист позивача від 03.05.2007р. (аркуш справи 30) і в ньому рекомендується звернутися до Сумського міського БТІ щодо реєстрації права власності, тоді як  позивачем ставилося питання не щодо реєстрації права власності, а щодо видачі свідоцтва на право власності, що входить до кола повноважень відповідача.

          Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повно з‘ясував обставини справи, зробив висновки, що відповідають обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

     Керуючись статтями 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

                                                          постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.07.07 у справі № 14/226-07 залишити без змін.

Постанову складено в  повному обсязі 24.09.2007 р.

         Головуючий суддя             (підпис)                                 Слюсарева Л.В.  

         Суддя                                    (підпис)                                  Білоконь Н.Д.  

         Суддя                                     (підпис)                                 Сіверін В.І.