Постанова

від 25.08.2021 по справі 751/4259/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/4259/21 Суддя (судді) першої інстанції: Маслюк Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, старшого інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихти Юлії Миколаївни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихти Юлії Миколаївни про визнання протиправною та скасування постанови №48/12 від 03.06.2021, закриття провадження у справі.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта аналогічні викладеним у позовній заяві та обґрунтовані зокрема тим, що притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення природоохоронного режиму використання земель та територій об`єктів природно-заповідного фонду є незаконним, позаяк на земельній ділянці об`єкта вказаного природно-заповідного фонду України розміщений поверхневий, тимчасовий та змінний магістральний трубопровід, який є частиною зрошувальної системи та ніяким чином не перешкоджає та не унеможливлює цільове використання зазначеної земельної ділянки.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення з 26 по 31 травня 2021 року позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - ТОВ Поліська картопляна компанія законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відповідачем складено акт №76/04, яким встановлено, що ТОВ Поліська картопляна компанія проводяться роботи із спорудження нової системи зрошення сільгоспугідь за рахунок облаштування поверхневого водозабору з річки Ревна (координати насосної станції - 52.182926, 32.668784), магістрального трубопроводу (діаметром 315 мм) протяжністю 2,5 км та мережі крапельного зрошування на площі 90 га (поле починається земельною ділянкою з кадастровим номером 7424782000:08:001:0069). Поверхневий магістральний трубопровід прокладений по земельним ділянкам з кадастровими номерами 7424782000:09:001:0001 та 7424782000:08:001:0457 (землі з цільовим призначенням для ведення лісового господарства) та 7424782000:08:001:0531 (землі запасу комунальної власності). Трубопровід виходить на земельну ділянку за кадастровим номером 7424782000:08:001:0069 (приватна власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Траса трубопроводу проходить по території об`єкта природно-заповідного фонду України Ботанічного заказника місцевого значення Кривуша , протяжністю 280 метрів і на ділянці лісової дороги труба заглиблена у землю (довжина траншеї 5 м, ширина 0,7 м), чим допущено порушення природоохоронного режиму використання земель та територій об`єктів природно-заповідного фонду, а саме здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності та нецільовому використанні територій природно-заповідного фонду.

Про вказані порушення Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повідомила керівника ТОВ Поліська картопляна компанія ОСОБА_1 , направивши йому 27 травня 2021 року лист, який він отримав 01.06.2021 року. Одночасно повідомлено ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи.

02.06.2021 представником ТОВ Поліська картопляна компанія подані заперечення на вищевказаний акт, які просить врахувати під час розгляду справи.

03 червня 2021 року державним інспектором з охорони навколишнього середовища Чернігівської області Крихтою Ю.М. у присутності ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 000920 про те, що будучи директором ТОВ Поліська картопляна компанія допустив порушення правил використання земель в частині невиконання природоохоронного режиму використання земель на території природно - заповідного фонду, а саме - прокладання магістрального трубопроводу по території об`єкта природно-заповідного фонду України Ботанічного заказника місцевого значення Кривуша , площа порушених земель становить 3,5 м2 (довжина 5 метрів, ширина 0,7 метрів) на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області, чим порушив ст. ст. 7, 26, 40 Закону України Про природно-заповідний фонд України , ст.ст.45,211 Земельного кодексу України, ст. ст. 60, 61, 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , за що передбачена відповідальність за ст. 53 КУпАП.

Згідно відомостей, що розміщені на сайті Державного підприємства Семенівське лісове господарство , вбачається, що Ботанічний заказник Кривуша містить високопродуктивні основні насадження 40-60 років. Трав`яний покрив золототисячник, зубрівка та інші рослини. Заборонено - збір лікарської сировини, збір рідкісних та занесених до Червоної книги України рослин, влаштовувати відпочинок, випас худоби, сінокосіння, всі рубки без погодження з органами Мінекобезпеки України.

03 червня 2021 року державним інспектором з охорони навколишнього середовища Чернігівської області Крихтою Ю.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №48/12, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., яку вручено ОСОБА_1 особисто.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою та притягненням до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування постанови №48/12 від 03.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Територіальним органом, який реалізує повноваження Державної екологічної інспекції України у межах Чернігівської області, є Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, яка діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №128.

Відповідно до п. 2, 3 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, до функцій Державної екологічної інспекції у Чернігівській області відноситься здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель, поводження з відходами; проведення перевірок; складання актів; надання обов`язкових для виконання приписів для усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснення контролю за їх виконанням.

Правовий режим земель природно-заповідного фонду встановлений Земельним кодексом України, Законами України Про охорону навколишнього природного середовища , Про природно-заповідний фонд України та іншими законодавчими актами.

Згідно ст.45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно ст.7 Закону України Про природно-заповідний фонд України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження (ст.26 Закону України Про природно-заповідний фонд України ).

В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України (ст.40 Закону України Про природно-заповідний фонд України ).

Згідно ст. 60 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ. Природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об`єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об`єктів, що визначаються законодавством України.

Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища. Порядок організації, використання і охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України (ст.61 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачена відповідальність за порушення земельного законодавства.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на положення ст. 53 КУпАП, якими передбачено відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

Так, прокладення магістрального трубопроводу на землях природно-заповідного фонду є порушенням правил використання земель в частині невиконання природоохоронного режиму використання земель на території природно-заповідного фонду є таким, що суперечить викладеним положенням чинного законодавства.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, доведено правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53 КУпАП, на підтвердження чого надано протокол про адміністративне правопорушення, актом №76/04 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - ТОВ Поліська картопляна компанія законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Суд першої інстанції вірно вказав, що належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 73 - 74 КАС України, на підтвердження заявлених вимог, позивач суду не надав.

Більше того, позивач ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не заперечував факту прокладання трубопроводу по території об`єкта природно-заповідного фонду України Ботанічного заказника місцевого значення Кривуша , а доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на переконання позивача, зазначена обставина не може розцінюватись як невиконання природоохоронного режиму використання земельної ділянки об`єкта природно-заповідного фонду.

Водночас, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлений факт прокладання магістрального трубопроводу по території об`єкта природно-заповідного фонду України Ботанічного заказника місцевого значення Кривуша , та площу порушених земель становить 3,5 м2 (довжина 5 метрів, ширина 0,7 метрів), приходить до переконання, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування постанови №48/12 від 03.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, про що також вірно вказано судом першої інстанції.

Колегія суддів вказує, що твердження ОСОБА_1 про непорушення вимог ст. ст. 7, 26, 40 Закону України Про природно-заповідний фонд України , ст.ст.45,211 Земельного кодексу України, ст. ст. 60, 61, 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища носять суб`єктивний характер та не підтверджені доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, а відтак не можуть бути достатньою правовою підставою для скасування рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2021 року.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.

Оцінюючи наявність підстав для розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2021 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог, а колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційної скарги, підстави для зміни розподілу та стягнення на користь позивача судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, старшого інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Крихти Юлії Миколаївни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 26.08.2021.