Ухвала

від 26.08.2021 по справі 5004/1411/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

26 серпня 2021 року Справа № 5004/1411/11 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С. розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Луцька пельменна фабрика» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

по справі № 5004/1411/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

до відповідача: Приватного підприємства «Луцька пельменна фабрика»

про стягнення 2369835,79 грн,

за участю представників-учасників справи:

від заявника: н/з;

від позивача: н/з;

від заінтересованої особи - Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) : н/з;

від заінтересованої особи ОСОБА_1 : ОСОБА_2 , ордер серія АС № 1024430 від 06.08.2021.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

Встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 20.09.2011 у справі № 5004/1411/11 позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Приватного підприємства «Луцька пельменна фабрика» про стягнення 2369835,79 грн було задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства «Луцька пельменна фабрика» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк" 2369835,79 грн, з них 2126270,25 грн заборгованості по кредиту, 144714,43 грн заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами, 84730,56 грн пені за порушення термінів повернення кредиту, 9120,55 грн пені за порушення термінів сплати процентів, 5000 грн неустойку за порушення взятих на себе зобов`язань, а також 23 648,36 грн витрат по оплаті державного мита та 236 грн витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 20.09.2011 у справі № 5004/1411/11 Господарським судом Волинської області видано наказ № 5004/1411/11-1 від 03.10.2011.

16.08.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява Приватного підприємства «Луцька пельменна фабрика» про визнання наказу Господарського суду Волинської області №5004/1411/11-1, виданого 03.10.2011 таким, що не підлягає виконанню по справі № 5004/1411/11.

В обґрунтування заяви посилаються на укладення договору відступлення прав вимоги від 30.05.2018 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» , в частині вимог до ПП «Луцька пельменна фабрика» за генеральним договором про надання кредитних послуг №11349760000 від 22.05.2008, забезпечувальними договорами та укладення договору відступлення прав вимоги від 30.05.2018 між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 . Зазначають, що у нового кредитора ОСОБА_1 відсутні будь-які майнові претензії до боржника Приватного підприємства «Луцька пельменна фабрика» - за домовленістю сторін.

Ухвалою суду від 17.08.2021 прийнято заяву ПП «Луцька пельменна фабрика» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконання до розгляду та призначено її розгляд на 26.08.2021.

Представники сторін (стягувач та боржник), зацікавлена особа (Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) в судове засідання не з`явились, хоча належно були повідомлені про час та місце судового засідання.

25.08.2021 зацікавлена особа (Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подала клопотання відкладення розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки не може з`явитись в дане судове засідання так як старший державний виконавець Будь С. Л. перебуває у відпустці.

В судовому засіданні взяв участь адвокат заінтересованої сторони Кобака М. М., Мартинюк О. І., яка заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню підтримала та вказала, що 30.05.2018 між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги (цесія) за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 11349760000 від 22.05.2008, укладеного між АКІБ УкрСиббанк та ПП Луцька пельменна фабрика за умовами якого на підставі договору факторингу № 300518 від 30.05.2018 укладеного між ПАТ УкрСиббанк та ТзОВ Фінансова компанія Інвест Фінанс , були відступлені/передані всі права, які належать цеденту за кредитним договором та усіма договорами його забезпечення. Первинного договору відступлення між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» у них не має, оскільки вони не були його стороною. Також вказала, що 02.08.2021 між ОСОБА_1 та ПП Луцька пельменна фабрика було укладено договір № 2 про припинення зобов`язань за умовами якого ОСОБА_1 засвідчив про відсутність будь-яких майнових претензій до ПП Луцька пельменна фабрика по рішенню Господарського суду Волинської області від 20.09.2011 по справі 5004/1411/11.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України( далі - ГПК України) суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви без участі представників осіб, що не з`явилися.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов`язується саме з відсутністю у боржника обов`язку сплатити борг за таким наказом у зв`язку з тим, що його видано помилково, або у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін , прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі N 755/388/15-ц).

Як стверджує боржник, що і є підставою поданої заяви внаслідок укладення договорів відступлення прав вимоги від 30.05.2018, ОСОБА_1 перейшли усі права вимоги до боржника та останній не має будь-яких грошових (майнових) претензій до ПП Луцька пельменна фабрика по рішенню Господарського суду Волинської області від 20.09.2011 по справі № 5004/1411/11 та відповідно по наказу, що виданий на його виконання.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що Господарським судом Волинської області здійснювалась заміна стягувачів у спірному наказі, як це передбачено ст. 334 ГПК України, згідно з якими у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Крім того, у матеріалах справи відсутні як первинний договір відступлення № 300518 від 30.05.2018 укладений між ПАТ УкрСиббанк та ТзОВ Фінансова компанія Інвест Фінанс так і докази на підтвердження обставин отримання стягувачем (ПАТ УкрСиббанк ) в повному обсязі грошових коштів за таке відступлення.

Боржником долучається до матеріалів заяви тільки наступний договір відступлення від 30.05.2018, що укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 . Однак без долучення доказів, які б підтверджували належність виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань, що передбачені п.2.2 даного договору, а саме оплата цеденту (ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест фінанс» ), цесіонарієм ( ОСОБА_1 ) за відступлені права вимоги (грошові кошти в сумі 2714290 грн).

Тобто докази, які б підтверджували належність виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань станом на час постановлення цієї ухвали відсутні. Також в матеріалах справи відсутні докази переходу прав вимоги від ПАТ УкрСиббанк до ТзОВ Фінансова компанія Інвест Фінанс та в подальшому до ОСОБА_1 за генеральним договором про надання кредитних послуг № 11349760000 від 22.05.2018.

Крім того, згідно рішення Господарського суду Волинської області від 20.09.2011 та наказу Господарського суду Волинської області № 5004/1411/11-1 від 03.10.2011 з відповідача (божника) стягнуто 23648,36 грн державного мита і 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Проте заявником взагалі про це не вказано та не обґрунтовано чи зазначені кошти відступалися стягувачем (ПАТ УкрСиббанк ) і в подальшому ТзОВ Фінансова компанія Інвест Фінанс .

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 20.02.19 у справі № 910/16109/14 та від 17.01.2020 у справі №916/2286/16.

Верховний Суд в постанові №643/4902/14-ц від 05.02.2018 року зазначив, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Таким чином, для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у даній справі має значення чи відбулося процесуальне правонаступництво, що випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, які мали місце.

З огляду на вказане, наведені обставини є підставою для відмови у задоволенні заяви ПП Луцька пельменна фабрика від 12.08.21 № б/н про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з підстав недоведеності факту відступлення права грошової вимоги від первісного кредитора (стягувача) до нових кредиторів (стягувачів), щоб в подальшому стверджувати про припинення зобов`язання за домовленістю сторін (між боржником та можливо новим кредитором (стягувачем)).

Наказ господарського суду № 5004/1411/11-1 від 03.10.2011 не був виданий помилково. Станом на дату розгляду даної заяви судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не скасовано та не змінено в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами. Судове рішення у даній справі набрало законної сили, стягувач визначений правильно і на даний час ним залишається ПАТ УкрСиббанк .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Будь-яких інших доказів чи обґрунтувань на підтвердження матеріальних та/або процесуальних підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суду не подано.

Враховуючи вищезазначене заява є передчасною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 328 ГПК України, суд,-

ухвалив:

у задоволенні заяви Приватного підприємства Луцька пельменна фабрика про визнання наказу № 5004/1411/11-1, виданого 03.10.2011 таким, що не підлягає виконанню по справі № 5004/1411/11 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки та в порядку передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного

тексту ухвали

31.08.2021.

Суддя А. С. Вороняк