Постанова

від 25.09.2007 по справі 30-17/351-06-12263

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30-17/351-06-12263

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" вересня 2007 р. Справа № 30-17/351-06-12263

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

                                                  Ліпчанської Н.В.

при секретарях судового засідання Бухтіяровій О.Г., Юзьковій І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Перельмана Д. М. - президента,

                      Ковальського В.Є.- за довіреністю б/н від 14.12.06р. (у судових засіданнях від 18.09.07р., 25.09.07р.)

від прокуратури –Ланової Л.О. за посвідченням ( у судовому засіданні від 04.09.07р.), Лянної О.А. за посвідченням (у судових засіданнях від 18.09.07р., 25.09.07р),

від Одеського санаторію „Салют” - Пішкова М.В. за довіреністю №1026 від 01.12.06р

від 3-ї особи –Десяткової Н.А. за довіреністю

(Міністерство праці та соціальної політики України про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлялося, але заявило клопотання про розгляд справи без участі його представника),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д. Лейвера”, м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2007 року

по справі № 30-17/351-06-12263

за позовом скаржника

до Одеського санаторію інвалідів Великої Вітчизняної війни „Салют” Міністерства праці та соціальної політика України /далі-санаторій „Салют”/, м. Одеса

за участю прокуратури Одеської області

про усунення перешкод у користуванні майном

та за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України в особі Одеського санаторію „Салют”

до скаржника

за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна  України по Одеській області

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2006р. громадська організація /далі по тексту –ГО/ „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д. Лейвера” звернулась до господарського суду Одеської області з позовом /з урахуванням останніх доповнень до позову/ до Санаторію „Салют” про:

- усунення перешкоди в користуванні майном, що передане у спільне користування, а саме: земельними ділянками площею 2400 кв.м, на яких побудовані тенісні корти, приміщенням загальною площею 50 кв.м і басейном, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 28, шляхом зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій, направлених на перешкоджання статутній діяльності позивача, що здійснюється на території санаторію згідно умов договору про спільну діяльність від 20.03.2001р.;

- визнання дій Санаторію „Салют”, пов'язаних із забороною допуску на територію санаторію керівництва, персоналу та членів ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” порушенням умов договору про спільну діяльність від 20.03.2001р.  та зобов'язання відповідача дотримуватися умов цього договору;

- зобов'язання Санаторію „Салют” провести оцінку державного майна, переданого у спільну діяльність та внести результати оцінки у договір, оформивши його у вигляді акту оцінки з окремим додатком до договору;

- стягнення з відповідача збитків у сумі 5755,50 грн., пов'язаних з витратами на  оплату правової допомоги.

В свою чергу, заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України, Санаторію „Салют” звернувся з позовом /з урахуванням його доповнень та уточнень/ до ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера”, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про:

- визнання недійсним договір про спільну діяльність (без створення юридичної особи) від 30.03.2001р., укладеного між Санаторієм „Салют” та ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера”;

- зобов'язання відповідача звільнити земельні ділянки розміром 30х80 м та 25х50 м, приміщення загальною площею 50 кв.м та басейн, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 28.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.07.2007р. (колегія суддів Рога Н.В., Петров В.С., Аленін О.Ю.) у задоволенні позову ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” відмовлено повністю, натомість позовну заяву Заступника прокурора задоволено частково: визнано недійсним договір про спільну діяльність (без створення юридичної особи) від 20.03.2001р., зобов'язано ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” звільнити земельну ділянку розміром 30х80 м = 2400 кв.м, приміщення загальною площею 50 кв.м та басейн, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 28, стягнуто відповідача судові витрати, а у задоволенні іншої частини позову відмовлено. Крім того, скасовано заходи забезпечення позову.

Рішення вмотивоване тим, що оспорюваний договір про спільну діяльність від 20.03.2001р. не відповідає вимогам гл.38 ЦК УРСР, порушує вимоги ст.ст. 1, 9 Земельного кодексу України 1990р., відтак відповідно до ст.48 ЦК УРСР суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання зазначеного договору недійсним. Крім того, місцевий господарський суд згідно ч.2 ст.48 ЦК УРСР виходив з того, що правомірною є вимога Заступника прокурора щодо зобов'язання ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” звільнити земельну ділянку розміром 30х80 м = 2400 кв.м, приміщення загальною площею 50 кв.м та басейн, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 28. Також суд вважає, що у зв'язку із визнанням недійсним договору про спільну діяльність від 20.03.2001р. відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ГО „Спортивний тенісний  клуб ім. Р.Д.Лейвера”.

Не погоджуючись з означеним рішенням господарського суду, ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2007р. та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги. а в позові Заступника прокурора –відмовити.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд:

- порушив норми процесуального права, що полягають у безпідставному прийнятті позовної заяви Заступника прокурора, який не мав права підписувати та подавати до господарського суду вищевказаний позов в інтересах державної установи – Санаторію „Салют”, що на думку скаржника, є порушенням ст. 2 ГПК України, а також рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. у справі №3-рп/99;

- помилково дійшов висновку про те, що укладаючи договір про спільну діяльність від 20.03.2001р., Санаторій „Салют” фактично розпорядився державною власністю;

- безпідставно дійшов висновку про невідповідність умов оспорюваного договору про сумісну діяльність приписам ст. 431 ЦК УРСР;

- не врахував тієї обставини, що згідно ч. 2 ст. 3 Закону України „Про власність” майно могло належати на праві спільної (сумісної або часткової) власності громадянам, юридичним особам і державі, а також допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності ;

- визнаючи недійсним договір про спільну діяльність від 20.03.2001р., помилково застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 48 ЦК УРСР.

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило, однак Міністерство праці та соціальної політики України повідомило про те, що відхиляє повністю апеляційну скаргу, аналогічні заяви зробили в судовому засіданні представники прокуратури , та Санаторію „Салют”. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області надало пояснення, в яких також спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 15.03.2001р. №45, Санаторію „Салют” дозволено укласти договір про спільну діяльність без створення юридичної особи зі спортивним тенісним клубом ім. Р.Д.Лейвера.

20.03.2001р. Санаторій „Салют” та ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” уклали договір про спільну діяльність (без створення юридичної особи), метою якого є спільна діяльність по створенню та експлуатації спортивного тенісного комплексу.

Пунктом 1.2. цього договору сторони узгодили, що для досягнення поставленої мети Санаторій надає, а Клуб приймає безкоштовно в тимчасове спільне довгострокове користування земельні ділянки : перша розміром 30м х 80м, друга - 25м х 50 м,  приміщення площею 50 кв.м, басейн, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 28. Земельні ділянки надаються з метою спорудження тенісних кортів, приміщення з метою реконструкції під побутові приміщення (душові, туалети, учбову кімнату тощо) –для спільного користування, басейн –з метою його відновлення та спільного користування. Строк дії договору –25 років з дня його підписання.

30.03.2001р. сторони підписали акт приймання-передачі земельних ділянок, приміщення та басейну у тимчасове довгострокове користування, згідно якого у відповідності до означеного договору про спільну діяльність від 20.03.2001р., Санаторій „Салют” передає, а ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” приймає у тимчасове довгострокове користування строком на 25 років земельну ділянку площею 2400 кв.м для спорудження 3-х тенісних кортів спільного користування; земельну ділянку площею 1250 кв.м для спорудження тенісного корту спільного користування; приміщення загальною площею 50 кв.м для реконструкції під побутові приміщення клубу спільного користування; басейн для ремонту та спільного користування.

05.06.2001р. сторони уклали Доповнення №1 до вищезазначеного договору, згідно якого фінансові витрати на виконання робіт по огорожі басейну парканом, благоустрою прилеглого до нього майданчика несе Клуб.

12.06.2001р. Доповненням №2 сторони визнали недійсним п. „б” акту приймання-передачі від 30.03.2001р. стосовно передачі у користування земельної ділянки 25х50м = 1250 кв.м під будівництво корту №4, внесли зміни у п.2.2.1., п.2.2.4 договору, згідно яких силами технічної служби Санаторію слід змонтувати та підключити до діючої системи водопостачання санаторію вузол водопостачання Клубу холодною водою, та підключити до діючої системи електропостачання силовою шафою вузла електропостачання клубу, а також доповнили договір новим п. 2.2.6., відповідно до якого силами технічної служби Санаторію слід здійснити укладку плит бетонного мощення території, прилеглої до басейну, що вважати додатковим вкладом Санаторію у будівництво тенісного комплексу.

15.06.2001р. сторони підписали Доповнення №3 до договору про спільну діяльність щодо користування хворими та працівниками Санаторію тенісним інвентарем клубу та користування тенісними кортами у вихідні дні з 13-ї до 15-ї години.

26.07.2002р. сторони по договору про спільну діяльність від 20.03.2001р. підписали Акт вводу в експлуатацію тенісних кортів, побутових приміщень клубу та басейну.

У травні 2002р. та березні 2003р. сторони складали Графіки користування кортами та басейном, згідно яких спільним є користування басейном Клубу щоденно, користування кортами Клуб здійснює щоденно, користування кортами хворими та працівниками Санаторію в них не визначено.

18.09.2006р. листом Санаторій „Салют” повідомив ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” про розірвання в 10-ти денний термін вказаного договору про спільну діяльність згідно з вимогами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Листом від 04.10.2006р. №1/5657 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області повідомило ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” про проведену перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства при використанні державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Санаторію „Салют”, за результатами якої були виявлені численні порушення вимог чинного законодавства, зокрема, щодо не проведення оцінки державного нерухомого майна, яке передано у спільну діяльність, а також повідомило, що сторонам необхідно привести договір про спільну діяльність у відповідність вимогам чинного законодавства.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа від 19.10.2006р. Санаторій „Салют” повідомив ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера”, що у зв'язку із порушенням та невиконанням пунктів договору з 01.11.2006р. допуск на територію по спільній діяльності буде заборонений.

З огляду на зазначені обставини, ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” вважає вказані дії Санаторію „Салют” такими, що перешкоджають нормальній діяльності клубу, порушують його права та охоронювані законом інтереси як сторони за договором, яка належним чином виконує прийняті на себе зобов'язання, що зумовило позивача звернутись з відповідним позовом до господарського суду.

В свою чергу, на підставі виявлених порушень законодавства України Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області, відповідач звернувся до прокуратури Одеської області з метою проведення відповідної перевірки, за наслідками якої Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України, Санаторію „Салют” з вказаною позовною заявою до ГО „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера” про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 20.03.2001р. на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Провадження в справах було об'єднано.

Обґрунтовуючи у своїй позовній заяві підстави для звернення з позовом, Заступник прокурора зазначив, що оскільки відповідно до „Положення державної установи Одеського спеціалізованого санаторію інвалідів війни і праці „Салют”, санаторій структурно підпорядкований Міністерству праці та соціальної політики України, а також є державною установою, що фінансується з Державного бюджету України, то на підставі ст. 121 Конституції України та вимог ст.ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру” і рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. у справі №3-рп/99 у прокуратури Одеської області є всі правові підстави для представництва та захисту інтересів держави у господарському суді. Колегія суддів погоджується з наведеною мотивацією та вказує, що не можуть вважатись обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставного прийняття позовної заяви Заступника прокурора, який на думку апелянта, не мав права підписувати та подавати до господарського суду вищевказаний позов в інтересах державної установи –Санаторію „Салют”.

Відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно з вимогами ст. 430 ЦК УРСР, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської  мети. Статтею 431 ЦК УРСР встановлено, що ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність здійснюється за їх спільною згодою. Якщо учасники договору про спільну діяльність за згодою сторін доручили керівництво їх спільною діяльністю одному з учасників договору, на нього ж покладається і ведення спільних справ учасників договору. Особа, якій доручено ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність, діє на підставі довіреності, підписаної іншими учасниками договору. Відповідно до ст. 432 ЦК УРСР, для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Як вбачається з умов пункту 1.2 оспорюваного договору про спільну діяльність від 20.03.2001р. та акту приймання-передачі земельних ділянок від 30.03.2001р. фактично предметом договору є передача клубу в користування земельних ділянок, яка здійснена без дотримання вимог чинного в Україні на час укладання договору земельного законодавства.

Згідно ст.2 Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України (1990р.) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування.

Згідно ст.1 Земельного кодексу України (1990р.) земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього. Відповідно до ст.5 Закону України „Про оренду землі” в редакції, що діяла на момент укладення Договору, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки. Орендодавцями  земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень.

Таким чином, згоду на передачу земельної ділянки клубу мав надавати Кабінет міністрів України.

Всі вищенаведені норми чинного законодавства були порушені при укладанні спірного договору, що є підставою для його визнання недійсним за ст. 48 ЦК України.

Посилання скаржника на те, що господарський суд при розгляді справи №3/267-03- 8410 за позовом Санаторію „Салют” до ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси про визнання недійсними податкових рішень-повідомлень виходив з дійсності спірного договору, колегією до уваги не приймається, оскільки встановлені рішенням суду в даній справі факти на підставі ст.35 ГПК України не можуть вважатися преюдиціальними для спору, що розглянуто в цьому провадженні, через те, що законність договору не була предметом розгляду суду.

Крім того, частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а то був спір між іншими сторонами.

Таким чином, господарський суд Одеської області, всебічно перевіривши обставини справи, цілком обґрунтовано встановив наявність підстав для задоволення позову прокурора і здійснив відповідну відмову в позові ГО„Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д.Лейвера”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2007 р. підлягає залишенню без змін.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржників по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2007 року по справі № 30-17/351-06-12263 залишити без змін, а апеляційну скаргу Громадської організації „Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д. Лейвера” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                   С.І.Колоколов

       Суддя                                                                                   Н.В.Ліпчанська