Постанова

від 31.08.2021 по справі 686/20334/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/20334/20

Провадження № 22-ц/4820/1154/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю відповідача,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2021 року, суддя Бондарчук В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Кот Марина Олександрівна про визнання недійсними договору позики та іпотеки,

встановив:

В серпні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів позики та іпотеки.

В обґрунтування позову зазначили, що 22 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 496000 грн. З метою забезпечення договору того ж дня між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки за яким житловий будинок із надвірними будівлями та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , було передано в іпотеку ОСОБА_3 . Того ж дня було укладено ще один договір позики між ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 на суму 20600 доларів США.

Даний договір є недійсним, оскільки був укладений під впливом помилки зі сторони ОСОБА_2 , так як вона вважала, що посвідчує факт отримання її матір`ю, ОСОБА_1 , позики від ОСОБА_3 , оскільки на це їй вказала ОСОБА_4 , яка пояснила, що договір з нею підписується з метою врегулювання можливих конфліктів та у зв`язку із поважним віком її батька, ОСОБА_3 .

Договір позики від 22 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є недійсним, так як вчинений ОСОБА_1 під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах. На момент його укладення позивачі перебували у скрутному матеріальному становищі у зв`язку з тяжкою хворобою чоловіка ОСОБА_1 та його смертю, через що вони зазнали значних фінансових втрат. Значні фінансові витрати та необхідність позичання коштів на лікування чоловіка позивача ОСОБА_1 зумовили появу численних кредиторів, які здійснювали на неї фізичний та моральний тиск. Щоденні психологічні атаки призвели до того, що вона втратила нормальні зв`язки із суспільством та поставили під загрозу їх сімейне життя. Розписка, яка складена ОСОБА_2 22.11.2019 року також є недійсною, оскільки виходить за межі дрібного побутового правочину, так як в ній фігурує сума, яка у десять разів перевищує розмір встановленого законом неоподаткованого мінімуму доходів громадян, яка не була погоджена чоловіком ОСОБА_2 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20 січня 2021 року позов в частині вимог до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики від 22 листопада 2019 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 , було залишено без розгляду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову.

Договір позики між сторонами був укладений 22 листопада 2019 року, після спливу шести років після смерті чоловіка позивача, відтак підстави вважати, що оспорюваний правочин було укладено ОСОБА_1 під впливом тяжких обставин пов`язаних саме із хворобою та смертю чоловіка відсутні. Позивачами належними та допустимими доказами не доведено і тієї обставини, що на час укладення оспорюваного договору у них були невиконані боргові зобов`язання перед третіми особами. Умови, на яких укладено оспорюваний правочин, не можна вважати вкрай невигідними для позичальника, оскільки враховуючи суму коштів, яку було отримано позивачкою ОСОБА_1 , 496000 грн., строк позики, який становить 5 років, та порядок повернення позики щомісячними рівними платежами, без відсотків, такі умови є цілком прийнятними для подібного роду договорів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування позову зазначила, що позивачами надано докази на підтвердження зазначених у позові обставин, зокрема, щодо хвороби чоловіка ОСОБА_1 , лікування якого потребувало значних коштів. Незважаючи на те, що витрати були понесені за шість років до укладення оскаржуваних договорів, однак позичені на лікування кошти позивачам необхідно було віддавати протягом тривалого періоду. Вкрай невигідними умовами договорів позики та іпотеки є розмір суми, яка підлягає щомісячному поверненню, що перевищує дохід ОСОБА_1 в місяць, а також умова про передачу в іпотеку майна, вартість якого перевищує суму позики в декілька разів.

В судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином.

Від адвоката Канюки Т.В. до суду надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи, оскільки вона не має можливості з`явитися до суду. В той же час, справа не містить доказів на підтвердження обставин щодо представництва адвокатом Канюкою Т.В. інтересів апелянта ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, як зазначено у вищевказаній заяві, що позбавляє заявника процесуальної можливості звертатися до суду з відповідною заявою в даній справі. Крім того, заявником не зазначено причин неможливості з`явитися в судове засідання, тому з урахуванням вимог ст. 372 ЦПК України, розгляд справи проведено судом за відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які з відповідними заявами про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.

Відповідач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 22 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого позичальник отримала грошові кошти в сумі 496000 грн., що на момент вчинення договору було еквівалентно 20000 дол. США, які вона отримала до підписання договору та зобов`язалася повернути до 22 листопада 2024 року (а.с.4).

Сторони узгодили, що повернення позиченої суми здійснюватиметься позичальником в м. Хмельницькому, щомісячними рівними платежами, до двадцять третього числа, протягом п`яти років (п. 3 Договору).

У випадку неповернення у визначений строк коштів, у ОСОБА_1 виникне обов`язок сплатити суму боргу відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також штраф в розмірі 8% від суми боргу (п. 4 Договору).

Згідно п. 6 Договору сторони гарантують, що цей договір вони укладають не на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, не внаслідок обману, насильства погрози, а також те, що цей договір не є для них кабальною угодою.

22 листопада 2019 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором позики від 22 листопада 2019 року, між іпотекодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іпотекодержателем ОСОБА_3 , було укладено договір іпотеки, згідно якого іпотекодавцями передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 6825082400:01:001:0062, житловий будинок з надвірними будівлями, житловою площею 96,7 кв.м., загальною площею 172,5 кв.м., цегляну літню кухню, цегляний хлів, цегляний гараж, цегляний підвал (а.с. 6).

У пункті 1.3 договору міститься положення, відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки згідно зі звітом про оцінку майна складеним ТОВ Оцінка ЮА становить 291159 грн., житлового будинку - 485257 грн.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6, частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частинами першою та другою статті 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У частині першій цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у частинах першій-третій, п`ятій та шостій статті 203 ЦК України.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач ОСОБА_1 , як на підставу заявлених ними позовних вимог посилалась на те, що оспорюваний договір позики та іпотеки був нею вчинений під впливом тяжких для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, зокрема, через необхідність сплати заборгованості за фінансовими зобов`язаннями, які виникли у зв`язку зі смертю її чоловіка.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, про визнання якого недійсним ставиться питання за статтею 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним за статтею 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах, зобов`язана довести сторона, яка оспорює такий правочин. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Наявність тяжких обставин обумовлюють укладення правочину на вкрай невигідних умовах, натомість, за відсутності тяжких обставин, які б спонукали особу вчинити правочин на таких умовах, посилання заявника на вчинення правочину на вкрай невигідних умовах, не є підставою для визнання угоди недійсною з підстав передбачених статтею 223 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі №369/13272/18-ц, від 12 березня 2021 року у справі №295/17488/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №333/1238/16-ц, що свідчить про сталість судової практики щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_5 хворів тяжкою хворобою та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що наведена позивачем обставина, тяжка хвороба та смерть чоловіка, який, як вірно вказав суд першої інстанції, помер за шість років до укладення оспорюваного договору, не може вважатися тяжкою, яка б спонукала позивача до укладення оспорюваного правочину позики.

Самі по собі грошові зобов`язання позивача, на які вона посилається як на підставу укладення оспорюваного договору також не є обставинами, які є тяжкими в розумінні ст. 233 ЦК України, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі №462/2927/17.

Посилання апелянта на те, що передане в іпотеку нерухоме майно втричі перевищує вартість переданої позики також є необґрунтованим, оскільки згідно п. 2.5 договору іпотеки загальна вартість іпотеки становить 776416 грн., в той час як розмір забезпеченого боргу становить 496000 грн. (а.с. 6 на звороті).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, правовідносинам, які склалися між сторонами спору, дійшов обґрунтованого висновку, що доводи позивачів про укладення спірних договорів під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та не містять обґрунтованих підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2021 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко