Рішення

від 31.08.2021 по справі 640/25574/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року м. Київ № 640/25574/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проЦентральної поліклініки МВС України, Центрального госпіталю МВС України визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Центральної поліклініки МВС України (далі по тексту - відповідач-1) та Центрального госпіталю МВС України (далі по тексту - відповідач-2) про визнання протиправними дій Центральної поліклініки та Центрального госпіталю МВС України, щодо відмови користуватися при виході на пенсію Центральною поліклінікою МВС України та Центральним госпіталем МВС України до якого позивач був прикріплений і обслуговувався за попереднім місцем роботи у Генеральній прокуратурі України, та як учасник бойових дій право на безкоштовне медичне обслуговування та зобов`язання Центральну поліклініку та Центральний госпіталь МВС України позивачу мати право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких позивач перебував на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури, як пенсіонера Генеральної прокуратури України, учасника бойових дій (АТО) на підставі п. 3 ст. 84, ч. 14 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", п. 8 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту", ст. 49 Конституції України.

Ухвалою суду від 04 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідачів щодо відмови позивачу користуватися при виході на пенсію Центральною поліклінікою МВС України та Центральним госпіталем МВС України до якого він був прикріплений і обслуговувався за попереднім місцем роботи у Генеральній прокуратурі України, та як учасник бойових дій право на безкоштовне медичне обслуговування.

23 листопада та 17 грудня 2020 року відповідачами подані відзиви на позовну заяву, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечують повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 1995 по 2010 роки працював в Генеральній прокуратурі України.

У 2010 році у зв`язку із виходом на пенсію позивач був звільнений із посади старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України. У період роботи в Генеральній прокуратурі Україні та після виходу на пенсію отримував медичну допомогу в Центральній поліклініці МВС України та Центральному госпіталі МВС України відповідно до укладених договорів між Генеральною прокуратурою Україною та Центральною поліклінікою МВС України.

05 вересня 2020 року позивач звернувся до Центрального госпіталю МВС України із запитом на інформацію, згідно якого просив повідомити наступне: 1) Чи буде Центральний госпіталь МВС України як юридична особа ОСОБА_1 , як фізичну особу пенсіонера Генеральної прокуратури України, ветерана АТО, який хворіє цукровим діабетом в 2020 році обслуговувати безоплатно на підставі ч. 3 ст. 84, ч. 14 ст. 86 Закону України Про прокуратуру , п. 8 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , якщо ні то на підставі яких законів України, а не підзаконних актів?; 2) Чому до з січня 2020 року і до цього часу не обслуговуються, не надаються медичні послуги і не лікують в Центральному госпіталі учасникам бойових дій (АТО/ООС) із числа пенсіонерів Генеральної прокуратури та пенсіонерам Генеральної прокуратури України?.

Листом від 10.09.2020 №33/4-4зі Центральний госпіталь МВС України повідомив позивача, що відповідно до частини 2 статті 51 Бюджетного кодексу України витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, поліцейські, співробітники Служби судової охорони (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини третьої статті 57 Закону України "Про освіту"), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення - члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та члени їхніх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

До таких витрат належать, зокрема забезпечення безоплатною медичною допомогою.

Таким чином, Центральний госпіталь МВС України, як заклад охорони здоров`я не здійснює медичне обслуговування населення у розумінні абзацу п`ятого частини першої статті 3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я .

Також, позивач 05.09.2020 звернувся із запитом на інформацію до Центральної поліклініки МВС України, відповідно до якого просив повідомити: 1) Чи буде Центральна поліклініка МВС України як юридична особа ОСОБА_1 , як фізичну особу пенсіонера Генеральної прокуратури України, ветерана АТО, який хворіє цукровим діабетом в 2020 році обслуговувати безоплатно на підставі ч. 3 ст. 84, ч. 14 ст. 86 Закону України Про прокуратуру , п. 8 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , якщо ні то на підставі яких законів України, а не підзаконних актів?; 2) Чому до з 02 січня 2020 року і до цього часу не обслуговуються, не надаються медичні послуги і не лікують в Центральній поліклініці учасникам бойових дій (АТО/ООС) із числа пенсіонерів Генеральної прокуратури та пенсіонерам Генеральної прокуратури України?.

Листом від 09.09.2020 №33/3-38/2-зі Центральна поліклініка МВС України повідомила позивача, що відповідно до ст. 95 Закону України Про Національну поліцію , ч. 2 та 4 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію та наказу МВС України від 03.06.2016 № 462 Про затвердження Інструкції про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України (надалі - Інструкція), визначено категорії осіб, які мають право відповідно до законодавства на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України. Відповідно до Інструкції, працівники та пенсіонери Генеральної прокуратури України не відносяться до визначеної категорії осіб.

Порядок надання Центральною поліклінікою Міністерства внутрішніх справ України послуг колишнім працівникам Генеральної прокуратури України визначаються відповідними Договорами укладеними між Генеральною прокуратурою України та Центральною поліклінікою Міністерства внутрішніх справ України.

Статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , визначено пільги учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, до яких.

Частиною 8 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, зокрема у користуванні при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем, роботи.

При цьому, щодо користування учасниками бойових дій поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи, саме на безплатній основі положеннями чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до викладеного вище, обслуговування в Центральній поліклініці Міністерства Внутрішніх справ України в 2020 році учасників бойових дій (АТО/ООС) із числа пенсіонерів Генеральної прокуратури України без укладання договорів з Офісом Генерального прокурора чинним законодавством не передбачено.

У випадку укладення відповідних договорів між Центральною поліклінікою Міністерства Внутрішніх справ України та Офісом Генерального прокурора обслуговування учасників бойових дій (АТО/ООС) із числи пенсіонерів Генеральної прокуратури України Центральній поліклініці Міністерства Внутрішніх справ України в 2020 році буде здійснювати в межах та в порядку визначених у відповідних договорах.

Також, позивача було повідомлено, що в 2020 році Офіс Генеральної прокуратури не ініціював процедури укладення будь-яких договорів на 2020 рік із Центральною поліклінікою, що унеможливило обслуговування в Центральній поліклініці учасників бойових дій (АТО/ООС) із числа пенсіонерів Генеральної прокуратури України та пенсіонерів Генеральної прокуратури України в 2020 році.

В переліку осіб яким надається медичне обслуговування закладами охорони здоров`я МВС України, згідно наказу МВС України від 03.06.2016 №462 Про затвердження Інструкції про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України пенсіонери Генеральної прокуратури України не визначені.

Таким чином, Центральна поліклініка МВС України не має правової підстави та відповідного фінансування для обслуговування вказаних Вами категорій осіб у 2020 році без укладення відповідних договорів із Офісом Генерального прокурора.

Вважаючи протиправними дії відповідачів та у зв`язку із цим про зобов`язання вчинити дії, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, листами від 09.09.2020 №33/3-38/2-зі Центральної поліклініки МВС України та від 10.09.2020 №33/4-4зі Центрального госпіталю МВС України позивачу фактично відмовлено у користуванні при виході на пенсію Центральною поліклінікою МВС України та Центральним госпіталем МВС України до якого позивач був прикріплений і обслуговувався за попереднім місцем роботи у Генеральній прокуратурі України, та як учасник бойових дій.

З даним позовом до суду позивач звернувся 21.10.2020, тобто у межах строків, визначених ч. 2 ст. 122 КАС України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої - третьої статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру", згідно з частиною другою статті 83 якого прокурор та члени його сім`ї користуються в установленому порядку безоплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї прокурора, які проживають разом з ним, обслуговуються у тих медичних закладах, що й прокурор.

В силу частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру" за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію прокурора.

Визначення медичного обслуговування міститься у приписах статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, та означає діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою.

Своєю чергою під медичною допомогою в розумінні положень статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, є діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2008 року № 425 "Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування" встановлено, що працівники органів прокуратури обслуговуються в медичних закладах Міністерства внутрішніх справ та в інших державних закладах охорони здоров`я.

Водночас, вказана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність 05 січня 2016 року.

Натомість порядок медичного обслуговування певних категорій осіб, яким таке право встановлено відповідно до законодавства, та порядок їх прикріплення до закладів охорони здоров`я МВС передбачено Інструкцією про порядок медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України, затвердженої наказом МВС України від 03 червня 2016 року № 462 (далі - Інструкція № 462).

Пунктом 1 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено коло осіб, яким надано право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС та у відповідності до якого відсутні працівники органів прокуратури.

Відповідно до пункту 9 Інструкції № 462 громадяни України, які не входять до переліку осіб, зазначеного в цьому розділі, працівники закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, НГУ, Національної поліції, ДМС та не відносяться до бюджетних закладів, установ і підприємств, обслуговуються за договорами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах".

За змістом статті 18 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законом. За рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров`я. Кошти, не використані закладом охорони здоров`я, не вилучаються, і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров`я здійснюється за рахунок державного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування, що є однією з гарантій реалізації конституційного права громадян на безоплатну медичну допомогу. При цьому законодавець розмежовує безоплатну медичну допомогу та платні стоматологічні послуги, актуальні в умовах приватної та страхової медицини.

Конституцією України, зокрема статтею 49, передбачено право всіх громадян, незалежно від їх статусу та інших чинників, на безоплатну медичну допомогу.

Судом встановлено, що позивач користувався під час роботи в Генеральній прокуратурі України, а також після виходу на пенсію послугами Центральної поліклініки МВС України та Центральним госпіталем МВС України, до яких він був прикріплений за попереднім місцем роботи.

Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачами приписів частини третьої статті 84 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію прокурора.

Водночас частина третя статті 84 Закону України "Про прокуратуру" має наступний зміст: "За пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію прокурора".

За таких обставин, необхідно звернутися до інших законодавчих актів, які доповнять частину третю статті 84 Закону України "Про прокуратуру" і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено порядок медичного обслуговування певних категорій осіб, яким таке право встановлено відповідно до законодавства, та порядок їх прикріплення до закладів охорони здоров`я МВС України, в яких, насамперед на обліку перебуває позивач.

З 05 січня 2016 року вказана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність.

Натомість пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 462, яка є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено коло осіб, яким надано право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС та у відповідності до якого відсутні працівники органів прокуратури.

Рішенням Європейського Суду з прав людини Великода проти України від 03 червня 2014 року, суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відповідно до пункту 9 Інструкції № 462 обумовлено, що громадяни України, які не входять до переліку осіб, зазначеного в цьому розділі, працівники закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, НГУ, Національної поліції, ДМС та не відносяться до бюджетних закладів, установ і підприємств, обслуговуються за договорами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах".

Аналіз наведених правових норм свідчать, що на момент виходу позивача на пенсію, жодний закон не покладав на заклади охорони здоров`я, у тому числі системи МВС України, обов`язок обслуговувати на безоплатній основі інші категорії працівників, які не є працівниками відомства (МВС України).

Також, відсутній спільний наказ МВС України і Генеральної прокуратури України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України, та визначав би порядок медичного обслуговування працівників органів прокуратури у відомчих закладах системи МВС України.

На момент виходу позивача на пенсію чинною постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2008 року № 425 були визначені лише медичні заклади, в яких можуть обслуговуватись працівники органів прокуратури, але не було встановлено, що вони мають прав на медичне обслуговування у медичних закладах Міністерства внутрішніх справ України на безоплатній основі.

Слід зазначити, що протягом дії постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2008 року №425 та на даний час медичне обслуговування працівників Генеральної прокуратури України (як діючих, так і колишніх) здійснювалося та здійснюється лише на договірних засадах, на підставі договорів, що були укладені між Генеральною прокуратурою України Центральною поліклінікою МВС України і Центральним госпіталем МВС України, в межах сплачених Генеральною прокуратурою України цільових коштів.

Відтак, безкоштовне медичне обслуговування позивача Центральною поліклінікою МВС України та Центральним госпіталю МВС України можливе за наявності укладених між Генеральною прокуратурою України та відомчими медичними закладами системи МВС України договорів та в межах перерахованих Генеральною прокуратурою України на рахунки медичних закладів коштів.

Як зазначають представники відповідачів у відзивах на позов, у 2020 році Офіс Генеральної прокуратури не ініціював процедури укладення будь-яких договорів на 2020 рік із Центральною поліклінікою, що унеможливило обслуговування в Центральній поліклініці учасників бойових дій (АТО/ООС) із числа пенсіонерів Генеральної прокуратури України та пенсіонерів Генеральної прокуратури України в 2020 році.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року у справі № 10-рп/2002 положення частини третьої статті 49 Конституції України у державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги. Поняття медичної допомоги, умови запровадження медичного страхування, у тому числі державного, формування і використання добровільних медичних фондів, а також порядок надання медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах охорони здоров`я та перелік таких послуг мають бути визначені законом.

Згідно із пунктом 4 мотивувальної частини зазначеного рішення у словосполученні медична допомога надається безоплатно останнє слово у контексті всієї статті 49 Конституції України означає, що індивід, який отримує таку допомогу у державних і комунальних закладах охорони здоров`я, не повинен відшкодовувати її вартість ні у вигляді будь-яких платежів, ні у будь-якій формі незалежно від часу надання медичної допомоги. Аналіз термінів безоплатно і медична допомога у системному зв`язку з іншими аналогічними поняттями, що застосовуються в Конституції України, законах України, міжнародних договорах, дає можливість дійти висновку щодо загального змісту безоплатної медичної допомоги. Він полягає у відсутності для всіх громадян обов`язку сплачувати за надану їм у державних і комунальних закладах охорони здоров`я медичну допомогу як у момент, так і до чи після її отримання. Словосполучення безоплатність медичної допомоги означає неможливість стягування з громадян плати за таку допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я у будь-яких варіантах розрахунків (готівкою або безготівкових): чи у вигляді добровільних внесків до різноманітних медичних фондів, чи у формі обов`язкових страхових платежів (внесків) тощо.

Судом встановлено, що між Генеральною прокуратурою України та Центральною поліклінікою МВС України були укладені договори про надання медичних послуг на платній основі, а саме: від 01 січня 2012 року № 1, від 06 червня 2013 року № 19, від 17 червня 2014 року № 2, від 13 липня 2015 року № ЦП-32, від 09 серпня 2016 року № ЦП-43, від 31 березня 2017 року № ЦП-51.

Факт медичного обслуговування працівників прокуратури (пенсіонерів з числа працівників прокуратури) на платній основі також підтверджується договорами про надання медичних послуг, які були укладені між Центральним госпіталем МВС України та Генеральною прокуратурою України, зокрема від 19 січня 2010 року № 4, від 10 лютого 2015 року № 1/15, від 14 листопада 2016 року № 24, від 07 лютого 2017 року № 2/2017, від 19 лютого 2018 року № 61.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Щодо аналогічних правовідносин за участі ОСОБА_1 Верховний Суд постановою від 17.06.2020 у справі №826/4364/17 залишив в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 у зазначеній справі, якими в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невключенні до наказу МВС України від 03.06.2016 №462 Про затвердження Інструкції про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України такої категорії осіб, які мають право відповідно до законодавства на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України, як пенсіонери з числа працівників прокуратури, які обслуговувалися до виходу на пенсію у медичних закладах МВС України і зберегли таке право в силу частини 3 статті 84 Закону України Про прокуратуру , учасника бойових дій із числа пенсіонерів прокуратури, які користувалися при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміни місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи відповідно до пункту 8 частини 1 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та зобов`язання відповідача включити до наказу МВС України від 03.06.2016 №462 Про затвердження Інструкції про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України таку категорію осіб, які мають право відповідно до законодавства на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС України, як пенсіонери з числа працівників Генеральної прокуратури України, які обслуговувалися до виходу на пенсію у медичних закладах МВС України і зберегли таке право в силу частини 3 статті 84 Закону України Про прокуратуру , учасника бойових дій із числа пенсіонерів прокуратури, які користувалися при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміни місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи відповідно до пункту 8 частини 1 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , відмовлено.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір та у зв`язку із тим, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін