Ухвала

від 01.09.2021 по справі 160/10321/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 160/10321/20

адміністративне провадження № К/9901/29750/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 160/10321/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адвансед Медіа Групп до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, у справі № 160/10321/20 було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Адвансед Медіа Групп до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов, а саме:

визнано протиправними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору від 07.08.2020, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.08.2020, про арешт коштів боржника від 13.08.2020 у виконавчому провадженні № 62755859, прийняті Центрально-міським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро);

визнано протиправними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору від 12.08.2020, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.08.2020 у виконавчому провадженні №62789692, прийняті Центрально-міським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро);

визнано протиправними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору від 12.08.2020, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.08.2020 у виконавчому провадженні №62790306, прийняті Центрально-міським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро);

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Центрально-міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Оскаржуючи судові рішення у справі щодо скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить належних доводів та обгрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з`ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 160/10321/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адвансед Медіа Групп до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постанов.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М.Соколов