Постанова

від 26.08.2021 по справі 922/3699/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3699/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Гребеник І. А. (прокурор за посвідченням),

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 (судді: Крестьянінов О. О. - головуючий, Білоусова Я. О., Шевель О. В.) у справі

за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області

до Приватного підприємства "Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Сахновщинська районна державна адміністрація, 2. Володимирівська сільська рада Сахновщинського району,

про внесення змін до договору оренди землі.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2019 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Україна" (далі - ПП "Україна") про внесення зміни до договору оренди землі від 26.12.2005 (далі - договір оренди від 26.12.2005), який зареєстровано у Сахновщинському районному відділенні Харківської регіональної філії Державного земельного кадастру за від 26.12.2005 № 040570200001, виклавши пункти 2, 4, 8, 10 оспорюваного договору у такій редакції:

2. В оренду передаються земельні ділянки, кадастровий номер 6324881500:01:000:0112 площею 66.8764 га та кадастровий номер 6324881500:01:000:0113 площею 45.3624 га, розташовані на території Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області;

4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6324881500:01:000:0112, становить 1 870 303,32 грн, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6324881500:01:000:0113, становить 1 141 891,43 грн;

8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,8 % від нормативно грошової оцінки земельних ділянок та складає 234 951,19 грн на рік;

10. Орендна плата вноситься щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у Сахновщинському районі не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки;

у тексті оспорюваного договору замінити сторону договору оренди землі, визначивши орендодавцем земельних ділянок Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ: 39792822, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145) замість Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ: 04058769, вул. Шмідта, буд. 10, смт. Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, 64501).

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що законодавча зміна граничного розміру орендної плати та розміру нормативної грошової оцінки, є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, а невнесення змін до оспорюваного договору оренди землі порушує інтереси територіальної громади в частині неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб територіальної громади, що, у свою чергу є грубим порушенням інтересів держави.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 (суддя Шатерніков М. І.) у позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора щодо внесення змін до договору оренди землі є необґрунтованими (не наведено обов`язку встановлення ставки орендної плати на рівні визначеному прокурором) та такими, що не підтверджені належними доказами (не доведено волевиявлення позивача на визначення умов саме в редакції зазначеній прокурором та наявності заперечень відповідача щодо визначених орендодавцем умов, тобто спору між сторонами договору оренди), а відтак звернення саме прокурора до суду з відповідними вимогами є передчасними, крім того прокурором не доведено, що саме визначений спосіб захисту порушених майнових прав територіальної громади призведе до відновлення таких прав щодо повернення недоотриманих грошових коштів, у зв`язку із чим господарський суд відмовив у задоволенні вимог прокурора.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 скасовано повністю; залишено позовну заяву Первомайської місцевої прокуратури без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки прокурором не підтверджено підстав представництва інтересів держави в суді відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до цього ж суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 4, 45, 53 ГПК України без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/19, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

Розгляд справи

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі № 922/3699/19 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26.08.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 26.12.2005 між Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП "Україна" укладено договір оренди від 26.12.2005 строком на 49 років, за умовами якого:

- нормативна грошова оцінка одного гектара земельної ділянки становить 9385,24 грн (пункт 4);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 10533,88 грн у рік (пункт 8);

- розмір орендної плати переглядається один раз у 2 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, утому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 11);

- зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. В разі, якщо якась частина земельної ділянки буде витребувана на протязі року, по його закінченню внести зміни до договору шляхом угоди. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 31).

10. Відповідно до листа відділу у Сахновщинському районі головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 02.09.2019 № 10-20-0.23,28-125/119-19 договором оренди від 26.12.2005 передано в оренду земельні ділянки, кадастровий номер 6324881500:01:000:0112 площею 66,8764 га та кадастровий номер 6324881500:01:000:0113 площею 45,3624 га (загальна площа земельних ділянок складає 112,2388 га).

11. Впродовж 2018 року проводилася робота з проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, яка затверджена наказом Мінагрополітики України від 16.11.2018 № 552 та набула чинності з 01.01.2019.

12. Згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6324881500:01:000:0112, площею 66.8764 га становить 1 870 303,32 грн та нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6324881500:01:000:0113, площею 45.3624 га становить 1 141 891,43 грн.

13. Таким чином, прокурор наголошує, що впровадження нового розміру нормативної грошової оцінки з 01.01.2019 є підставою для зміни розміру орендної плати у оспорюваному договорі. Відповідно до "Оперативної інформацію про розрахунки за оренду землі в 2019 році в сільськогосподарських підприємствах Харківської області (станом на 02.10.2019)" розміщеної Департаментом агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації на офіційному веб-порталі публічної інформації Харківської обласної державної адміністрації за посиланням: http://public.kh.gov.ua/info/view/44638.html розмір ставки орендної плати за договорами оренди землі по Сахновщинському району Харківської області, станом на жовтень 2019 року становить 7,8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

14. Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством та на даний час розпорядником спірних земель є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Отже, повноваження щодо розпорядження землями державної власності перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до положень Закону, однак умови договору оренди щодо заміни орендодавця, як сторони у зобов`язанні, не приведено у відповідність з вимогами законодавства.

15. На думку прокурора, невнесення змін до оспорюваного договору оренди землі порушує інтереси територіальної громади Володимирівської сільської ради Сахновщинського району в частині неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб територіальної громади, що, у свою чергу є грубим порушенням інтересів держави та підставою для звернення прокурора з цим позовом, оскільки Первомайською місцевою прокуратурою встановлено, що станом на листопад 2019 року зміни до договору оренди від 26.12.2005 не внесено, що свідчать про нездійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області захисту порушених інтересів держави та наявність передбачених частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для їх представництва у суді.

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

18. Прокурор у касаційній скарзі доводить, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/19, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20.

А саме, прокурор зазначає, що у цих постановах викладено висновок про те, що критерій "розумності" строку для можливості компетентному органу відреагувати певним чином на порушення інтересів держави, за висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18), має визначатися з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи, спрямовані на захист інтересів держави з моменту такої обізнаності.

19. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом .

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

20. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

21. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

22. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

23. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

24. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

25. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

26. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

27. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

28. Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

29. Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зобов`язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з повідомленням про порушення закону. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повинно було розглянути таке звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи це вважалося би достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.

30. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що повідомлення про представництво інтересів держави в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (від 04.11.2019 № 39/5-1976вих-19) Первомайська місцева прокуратура направила Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області 05.11.2019, про що свідчить опис вкладення до цінного листа. А вже 07.11.2019 Первомайська місцева прокуратура підготувала позовну заяву та 08.11.2019 звернулася з нею до суду, при цьому, матеріали справи не містять доказів ні отримання цього повідомлення прокурора відповідним органом Держгеокадастру, ні надання відповіді на нього.

31. З огляду на викладене Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

32. Ураховуючи установлені обставини господарськими судами, які передували зверненню прокурора із позовом в цій справі, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області через бездіяльність зазначеного органу.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

33. Також, під час перегляду у касаційному порядку судових рішень господарських судів попередніх інстанцій, не отримали свого підтвердження доводи прокурора про те, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/19, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень в цій справі не суперечить висновкам, які викладені у наведених постановах Верховного Суду. При цьому оскаржувані судові рішення в цій справі ухвалено з дотриманням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Висновки Верховного Суду

34. Відповідно до частин 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

36. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

37. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права господарським судом апеляційної інстанції не підтвердилися, не спростовують висновку апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Розподіл судових витрат

39. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі № 922/3699/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай