Ухвала

від 31.08.2021 по справі 548/1093/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

31 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 548/1093/20

провадження № 61-13396ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільна справа , подану адвокатом Близнюком Ігорем Володимировичем, на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Спільна справа , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та скасування договору емфітевсизу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,8760 га, кадастровий номер 5324886500:00:020:0134, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області та належала їй згідно довідки відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області від 12 червня 2020 року за №463/116-20 та скасовано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзис), серія та номер: №б/н, виданий 01 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Спільна справа та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 32683814 (спеціальний розділ).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Спільна справа задоволено.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2020 року в частині задоволення позовної вимоги про скасування права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: №б/н, виданий 01.08.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Спільна справа та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за №32683814 (спеціальний розділ) скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У червні 2021 року на представник ТОВ Спільна справа - адвокат Близнюка І. В. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2021 року клопотання представника ТОВ Спільна справа - адвоката Близнюка І. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ Спільна справа понесені останнім правничі витрати в розмірі 1 000,00 грн.

В іншій частині відмовлено.

06 серпня 2021 року представник ТОВ Спільна справа - адвокат

Близнюк І. В. звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ Спільна справа витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн .

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18 та постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 535/1318/19, від 28 липня 2021 року в справі № 1309/3808/12, від 01 липня 2021 року в справі № 755/5424/19, від 24 червня 2021 року в справі № 761/14537/15-ц, від 23 квітня 2021 року в справі № 338/158/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд необґрунтовано врахував скрутне матеріальне становище позивача, як підставу для зменшення розміру судових витрат, оскільки таке становище не доведено.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04 березня 2021 року між Адвокатським бюро Близнюка, в особі керуючого (учасника) бюро Близнюка І. В., та ТОВ Спільна справа (клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги строком дії до 04 березня 2022 року.

Предметом даного договору є надання Бюро клієнту у справі №548/1093/20 щодо підготовки та розгляду апеляційної скарги ТОВ Спільна справа на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2020 року в даній справі (п.1.1. договору).

Відповідно до п.4 цього договору сторони погодили, що розмір гонорару Бюро за надання правової (правничої) допомоги Клієнту, визначеної п.1.1 договору, становить фіксований розмір 20 000,00 грн та сплачується клієнтом протягом 30 робочих днів на розрахунковий рахунок Бюро з моменту отримання Клієнтом рахунку на оплату, після винесення остаточного судового рішення Полтавським апеляційним судом у справі, що визначена п.1.1 договору. Про надані послуги сторони складають та підписують відповідний акт, в якому зазначають загальну вартість наданих послуг.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних від 25 травня 2021 року складеного сторонами на виконання умов цього договору, вартість правничих витрат склала 20 000,00 грн., що також підтверджується рахунком від 25 травня 2021 року.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Схожий за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Частинами третьою - п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що вказано у частині шостій статті 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частково задовольняючи заяву представника ТОВ Спільна справа - адвоката Близнюка І. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та приймаючи додаткову постанову, апеляційний суд, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів цієї заяви, враховуючи клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дотримуючись наведених вище норм матеріального та процесуального права, навівши у судовому рішенні необхідне мотивування, дійшов обґрунтованого висновку, що співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг буде розмір витрат, який становить 1 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності .

У справі, що переглядається, встановлено та вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, що позивач заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з тих підстав, що розмір витрат на правову допомогу не відповідає критеріям співмірності та розумності.

Апеляційний суд в межах своїх повноважень прийняв до розгляду вказане клопотання, визнав обґрунтованими його доводи та врахував їх під час вирішення питання про розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Тому викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц правовий висновок, на який посилається заявник у касаційній скарзі, не суперечить висновкам апеляційного суду в цій справі та не може свідчити про те, що цей суд його не врахував.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою та на правильність висновків апеляційного суду не впливають.

Отже, зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суди розглянули судові рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України підстав для визнання касаційної скарги заявника необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спільна справа , подану адвокатом Близнюком Ігорем Володимировичем, на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Спільна справа , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та скасування договору емфітевсизу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун