Головуючий у І інстанції Лужецька О.Р. Провадження № 22-ц/824/8397/2021 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Скайап , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Джоін Ап! Рітейл , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про відшкодування збитків, моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаним позовом та просили про його задоволення, посилаючись на те, що 15 листопада 2019 року між ТОВ ДЖОІН АП (туроператор) в особі ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 укладено договір про надання туристичних послуг №6, відповідно до умов якого туроператор зобов`язався надати комплекс туристичних послуг, а позивачі зобов`язались прийняти та оплатити їх. Даним договором, зокрема, визначено, що позивачі вилітають з Шарм Ель Шейху до Києва 23.02.2020 року о 20 год. 40 хв., прибувають до Києва - в 00 год. 50 хв.
Разом з тим, в порушення умов договору ТОВ Авіакомпанія Скайап було скасовано даний авіарейс, а його дату та час змінено на 23.02.2020 року о 04 год. 55 хв., що свідчить про те, що туроператор в односторонньому порядку змінив умови договору, не попередивши про це позивачів, та скоротив час їхнього перебування в готелі більш ніж на 15 годин 45 хвилин.
Позивачі у позові зазначали, що внаслідок неповернення до України в зазначений у договорі час, вони були вимушені перебувати на вокзалі в м. Києві майже добу, оскільки розраховували прибути 24.02.2020 року о 00 год. 50 хв. Крім того, позивачі поверталися з аеропорту до залізничного вокзалу на таксі, без відпочинку та належного харчування. Про скасування рейсу їм було повідомлено напередодні дня вильоту - 22.02.2020 року, що призвело до незручностей, хвилювання та морального навантаження, чим позивачам було завдано моральної шкоди, яка полягала у нервових переживаннях, стресі, фізичних навантаженнях.
Таким чином, оскільки позивачі, як пасажири, не здійснили виліт з Шарм Ель Шейху до м. Києва 23 лютого 2020 року о 20 год. 40 хв., а вилетіли відповідно до авіаквитків 23 лютого 2020 року о 04 год. 55 хв., зважаючи на те, що час вильоту - 20 год. 40 хв., був скасований, відповідач ТОВ Авіакомпанія Скайап , як авіаперевізник, несе перед позивачами відповідальність та зобов`язане сплатити їм на підставі ст. 104 ПК України компенсацію у розмірі по 400 євро кожному.
Враховуючи викладене, позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили суд стягнути з ТОВ Авіакомпанія Скайап на користь кожного з них компенсацію за скасування рейсу по 400 євро, що за курсом НБУ станом на 06.08.2020 року еквівалентно 13 089 грн. 36 коп., а також по 5 000 грн. завданої кожному з них моральної шкоди.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи скаргу, посилались на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги покази свідка ОСОБА_3 , який підтвердив факт видачі позивачам проїзних документів, в яких датою та часом вильоту з Шарм Ель Шейху було зазначено 23.02.2020 року 20 год. 40 хв. Крім того, позивачі у скарзі зазначили, що суд дійшов помилкового висновку про те, що між ними та ТОВ Авіакомпанія Скайап не укладався договір перевезення та, відповідно, про те, що ніяких зобов`язань у відповідача перед позивачами немає. Необгрунтованим, на думку апелянтів, є і висновок суду про недоведеність факту скасування рейсу Р Q 7120 SkyUp , Шарм Ель Шейх - Київ, оскільки з обставин справи вбачається, що вони не вилетіли у визначений у проїзних документах час - 20 год. 40 хв. 23.02.2020 року саме у зв`язку із перенесенням рейсу на більш ранній час у цей же день - на 4 год. 55 хв.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ Авіакомпанія Скайап - адвокат Сьомочкіна О.С. проти задоволення скарги позивачів заперечила та просила рішення суду залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (36 178 грн. 72 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15.11.2019 року між ТОВ ДЖОІН АП (туроператор) в особі ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 укладено договір про надання туристичних послуг №6, відповідно до умов якого туроператор зобов`язався надати комплекс туристичних послуг, а позивачі зобов`язались прийняти та оплатити їх. Вартість послуг складає 85 000 грн. (а.с.18-23).
Договором, зокрема, визначено, що позивачі вилітають з Шарм Ель Шейху до Києва 23.02.2020 року о 20 год. 40 хв., прибувають до Києва - 24.02.2020 року о 00 год. 50 хв., рейс PQ 7120 SkyUp (В-737-800 NG).
Згідно долучених позивачами до позову копій проїзних документів ОСОБА_1 (№10/0000007487680) та ОСОБА_2 (№10/0000007487681), на рейс PQ 7120 SkyUp, Шарм Ель Шейх - Київ, дата та час його вильоту з Шарм Ель Шейх 23.02.2020 року о 04 год. 55 хв., прибуття до Києва 23.02.2020 року о 09 год. 05 хв. (а.с.28, 29).
Як вбачається із витягу з системи управління польотів, рейс PQ 7120 SkyUp, Шарм Ель Шейх - Київ відбувся 23.02.2020 р. за розкладом, а саме вилетів о 02 год. 55 хв. за місцевим часом (04 год. 55 хв. за Київським часом) та прибув о 07 год. 05 хв. (09 год. 55 хв. за Київським часом) (а.с.56).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилались на те, що рейс було скасовано відповідачем, що є підставою до виплати їм компенсації згідно положень ст. 104 Повітряного кодексу України, а також відшкодування завданої їм моральної шкоди.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року (далі - Монреальська конвенція), Повітряним кодексом України (далі - ПК України) та Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу IV Правил пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Правил квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов`язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення.
Згідно статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Статтею 910 ЦК України передбачено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а у разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його перевезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідного квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
З наведеного вбачається, що ТОВ Авіакомпанія Скайап , надаючи туроператору авіаквитки, які в подальшому на виконання останнім договору на туристичне обслуговування були передані позивачам, вступило з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у договірні правовідносини.
Таким чином, обґрунтованими є посилання позивачів на те, що між ними, як пасажирами, та відповідачем, як авіаперевізником, був укладений договір перевезення.
Відповідно до частин першої, другої статті 100 ПК України правила авіаперевізника - правила, інструкції і технології, встановлені авіаперевізником, які використовуються при повітряних перевезеннях пасажирів та/або багажу, вантажу, пошти, а також правила застосування тарифів, стандарти та настанови з обслуговування пасажирів і багажу, порядок розгляду претензій та позовів. Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.
Згідно з частиною четвертою зазначеної статті авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Авіаперевізник у своїх правилах повинен встановити та довести до відома пасажирів порядок виплати компенсації і надання допомоги пасажирам у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажира, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення, розмір та спосіб виплати компенсації і обслуговування пасажирів, яким відмовлено у прийнятті на борт. Зазначені правила повинні відповідати вимогам та правилам, установленим міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, законодавству України, в тому числі авіаційним правилам України. При цьому розмір виплати компенсації та надання допомоги пасажирам мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів (частина шоста статті 100 ПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Авіакомпанія Скайап виконало рейс PQ 7120 SkyUp, Шарм Ель Шейх - Київ, а позивачі скористалися послугами авіаперевезення по вказаному рейсу, які надавались відповідачем. Рейс було виконано 23.02.2020 року о 04 год. 55 хв., до Києва літак прибув 23.02.2020 року о 09 год. 05 хв.
Частиною шістнадцятою статті 100 ПК України передбачено, що пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України.
Розділом XIII ПК України передбачено права пасажира на компенсацію у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки авіарейсів.
Частиною першою статті 103 ПК України встановлено, що положення цього розділу застосовуються до пасажирів, які вирушають з/до аеропорту, розташованого на території України, а також до пасажирів, які вирушають з/до аеропорту, розташованого в іншій країні, до/з аеропорту, розташованого на території України.
Положення цього розділу застосовуються до пасажирів (регулярних та чартерних рейсів), яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами авіаперевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення, чи забронював рейс, який затримано/перенесено авіаперевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс незалежно від причин затримки/перенесення (частина друга статті 103 ПК України).
Згідно з частиною першою статті 105 ПК України у разі скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу та компенсацію відповідно до частин п`ятої і шостої статті 104 цього Кодексу. Пасажир має право на компенсацію, якщо його не поінформовано про скасування рейсу: щонайменше за два тижні до запланованого часу відправлення; у період не більше ніж за два тижні і не менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття; менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття.
Відповідно до частини п`ятої статті 104 ПК України, якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 250 євро - для рейсів дальністю до 1 500 кілометрів; 400 євро - для рейсів дальністю від 1 500 до 3 500 кілометрів; 600 євро - для рейсів дальністю понад 3 500 кілометрів.
Також право пасажирів у разі відмови в перевезенні, скасуванні або затримки рейсів на компенсацію передбачено розділом XVI Правил, які містять аналогічні норми.
З матеріалів справи вбачається, що скасування рейсу PQ 7120 SkyUp, Шарм Ель Шейх - Київ не було, і доказів цьому позивачі суду першої інстанції не надали. Навпаки, з наданих ними суду авіаквитків судом вірно встановлено, що ТОВ Авіакомпанія Скайап виконала рейс PQ 7120 SkyUp, Шарм Ель Шейх - Київ, а позивачі скористалися послугами авіаперевезення по вказаному рейсу. Рейс було виконано 23.02.2020 року о 04 год. 55 хв., до Києва літак прибув 23.02.2020 року о 09 год. 05 хв.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на те, що позивачами суду не було надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів скасування рейсу PQ 7120 SkyUp, Шарм Ель Шейх - Київ, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність у справі підстав для стягнення на користь позивачів з відповідача компенсації за скасування рейсу. Правильним є і рішення суду в частині відмови у стягненні на користь позивачів з відповідача моральної шкоди, оскільки під час розгляду справи позивачами не було доведено наявності підстав для її відшкодування.
Доводи апеляційної скарги про доведеність факту скасування рейсу PQ 7120 SkyUp, Шарм Ель Шейх - Київ тією обставиною, що позивачі вилетіли до Києва не о 20 год. 40 хв. 23.02.2020 року, а раніше в цей же день - о 4 год. 55 хв., не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду, оскільки в даному випадку можна говорити про здійснення авіакомпанією цього рейсу у більш ранній час у цей же день, що не є тотожнім скасуванню рейсу та не породжує у пасажирів права на компенсацію, передбачену положеннями ст. 104 Повітряного кодексу України.
Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивачів з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді:
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.09.2021 |
Оприлюднено | 03.09.2021 |
Номер документу | 99333208 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Матвієнко Юлія Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні