Ухвала

від 06.09.2021 по справі 758/12235/20

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

06.09.2021 Справа № 758/12235/20

Справа №758/12235/20

Провадження № 2/756/6021/21

УХВАЛА

06 вересня 2021 року м.Київ

Суддя Оболонського районного суду м.Києва Тиха О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Подол Істейт Групп до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ТОВ Подол Істейт Групп звернулося до Подільського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, у якому просилостягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по гарантійному платежу та орендній платі за серпень 2020 року за Договором оренди нежитлового приміщення № 01072020Ар-НВ-38 від 01.07.2020 року у розмірі 114322,44 грн.; суму пені за порушення строку оплати суми гарантійного платежу та орендної плати за серпень 2020 року за Договором оренди нежитлового приміщення № 01072020Ар-НВ-38 від 01.07.2020 року у розмірі 3 627,66 грн.; 3% річних від невчасно перерахованої суми гарантійного платежу та орендної плати за серпень 2020 року за Договором оренди нежитлового приміщення № 01072020Ар-НВ-38 від 01.07.2020 року у розмірі 906,92 грн.; заборгованість за комунальні та експлуатаційні послуги у розмірі 9 267,00 грн., а також суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року справу передано для розгляду за підсудністю за місцем проживання відповідача-фізичної особи до Оболонського районного суду м.Києва на підставі ч.1ст.31 ЦПК України.

26.08.2021 року справа надійшла до Оболонського районного суду м.Києва та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2021 року визначено головуючим суддю Тиху О.О.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про помилковість надіслання справи з Подільського районного суду м. Києва, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту ухвали Подільського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року, підставою для передачі матеріалів справи на розгляд Оболонському районному суду м. Києва зазначена ч.1 ст. 27 ЦПК України, а саме той факт, що відповідач ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Оболонського районного суду м. Києва.

В обґрунтування необхідності застосування правил загальної підсудності в ухвалі зазначено про те, що на спірні правовідносини не розповсюджуються правила виключної підсудності, оскільки до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, незалежно від того, що такий договір укладений щодо нерухомого майна, а тому необхідності застосування правил виключної підсудності, передбачених ст. 30 ЦПК України.

При цьому, частина 1 ст.30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Так, відповідно до ст.ст. 181, 190 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 " Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ " перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ ", виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним ; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, суд бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, відповідно до якої виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У зв`язку з чим позови про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належать до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, а отже, до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.

Детальним вивченням позовної заяви встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються нерухомого майна, а саме: приміщення №38, загальною площею 130,00 кв.м, що знаходиться на п`ятому поверсі нежитлового будинку АДРЕСА_2 .

Отже, для даного позову визначено виключну підсудність.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини , інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд , тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

Таким чином, враховуючи, що позови про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належать до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, при цьому предметом спору є стягнення заборгованості за орендну плату за користування приміщенням №38, загальною площею 130,00 кв.м, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, буд.15, що відноситься до Подільського району м. Києва, дана позовна заява має бути розглянути за правилами виключної підсудності, оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а отже Подільським районним судом м. Києва визначена помилкова підсудність, в результаті чого справу передано для розгляду до Оболонського районного суду м. Києва.

Згідно положення п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду,якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності ) іншого суду.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, тому суд приходить до висновку про необхідність повернення матеріалів вказаної справи для розгляду до Подільського районного суду м. Києва, як помилково надісланої.

У даному випадку відсутній спір між судами про підсудність.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, ч.1 ст.378 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Подол Істейт Групп до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Тиха